Справа № 452/308/25 Головуючий у 1 інстанції: Кущ Т. М.
Провадження № 33/811/1911/25 Доповідач: Партика І. В.
26 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Калини Оксани Борисівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Калини Оксани Борисівни на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року, щодо ОСОБА_1
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 19 січня 2025 року о 16 год. 47 хв. біля будинку №42 по вул. Середня в м. Самборі Львівської області керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , при цьому перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager» та в медичному закладі, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Калина О.Б.., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи.
Окрім того, 15 грудня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від адвоката Калини О.Б, в яких вона зазначає, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду справи, не з'ясовано всіх обставин події, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Наголошує, що ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, неодноразово погоджувався пройти огляд, а працівники поліції не надали йому прилад «Драгер» та не доставили його до медичного закладу.
Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції, який не зупиняв транспортного засобу та не пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння, а рапорт працівника поліції не відповідає обставинам зафіксованим на відеозаписі, окрім того відеозапис, долучений до матеріалів справи не є безперервними.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду призначене на 26 грудня 2025 року не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в телефонному режимі просив проводити розгляд справи у його відсутності за участі його захисника.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Калини О.Б., яка не заперечувала проти розгляду у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №225056 від 19 січня 2025 року (а.с 3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідала обстановці), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, у встановленому законом порядку - відмовився;
- інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, від якого він відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого вбачається, що працівниками поліції у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідала обстановці, у зв'язку із чим запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу від якого він відмовився;
- рапортом старшого лейтенанта поліції Мар'яна Солук (а.с. 6), з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Фольксваген Пассат» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», під час опитування у водія було виявлено ознаки сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого він відмовився;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія, під час якого йому повідомлено причину зупинки транспортного засобу (автомобіль на іноземній реєстрації), виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, після чого водій зазначив, що вживав алкогольний напій «Шейк», відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, просив не проводити огляд на стан сп'яніння. Патрульними роз'яснено водію його права та обов'язки, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, ознайомлено його з адміністративними матеріалами, відсторонено від керування транспортним засобом.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід до розгляду справи, не з'ясовано всіх обставин події та що висновки суду не відповідають обставинам справи, є безпідставними. Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку, встановив фактичні обставини події відповідно до вимог ст. 252, 245, 280 КУпАП та ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Висновки суду першої інстанції логічно випливають із досліджених доказів, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає процесуальних порушень при розгляді справи судом першої інстанції..
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, неодноразово погоджувався пройти огляд, а працівники поліції не надали йому прилад «Драгер» та не доставили його до медичного закладу, апеляційний су відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який описаний вище за текстом.
Доводи про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено працівником поліції, який безпосередньо не зупиняв транспортний засіб та не пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння, а також про невідповідність рапорту працівника поліції обставинам, зафіксованим на відеозаписі, не заслуговують на увагу апеляційного суду . Із матеріалів справи вбачається, що працівник поліції, який складав протокол, діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі отриманої інформації від інших поліцейських, які безпосередньо здійснювали зупинку транспортного засобу. При цьому зазначений працівник поліції особисто переконався у наявності у водія явних ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та в тому, що водій не виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння, що підтверджується сукупністю доказів у справі, зокрема відеозаписом та рапортом.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм, з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №225056 від 19 січня 2025 року (а.с 3), а саме процедуру опитування водія та його відмову від огляду на стан сп'яніння.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Калини О.Б., є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Калини Оксани Борисівни - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.