Справа № 461/2100/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О. В
Провадження № 22-ц/811/2294/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
08 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.,
секретар Іванова О.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Багрія О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу № 461/2100/25 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -адвоката Конюшко Дениса Борисовича на рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Багрій Олег Любомирович, до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
10 березня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Багрій Олег Любомирович через підсистему "Електронний суд" подав до Галицького районного суду міста Львова позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 13.02.2025 о 08 год. 25 хв. у м. Львові на проспекті Свободи, буд. 12, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні з лівої смуги (дозволяє рух транспортного засобу тільки ліворуч) у праву смугу, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, чим порушив вимоги п.п.10.1., 2.3б, 8.4.ґ Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року у справі №461/1431/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована згідно з полісом №СА/2894913 у ПрАТ «СК «АСКО ДС».
Відповідно до звіту №81905 про оцінку автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 , виконану СПДФО ОСОБА_4 , який є суб'єктом оціночної діяльності Сертифікат №652/19, виданий Фондом державного майна України 19 серпня 2019 року, на підставі договору та заявки від ПрАТ «СК «АСКО ДС» та доручено провести оцінювачу ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 , з ПДВ складає 143 883,30 грн.
Відповідно до відповіді ПрАТ «СК «АСКО ДС» за №226 від 26.02.2025, страхова компанія повідомила про те, що ПрАТ «СК «АСКО ДС» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування по страховому випадку від 13.02.2025 за участю автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 47260,24 грн.
З урахуванням вищенаведеного та зважаючи на те, що з вини Відповідача, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було заподіяно матеріальної шкоди позивачу, частина якої відшкодовано страховою компанією в розмірі 47260,24 грн., а відтак різниця належної позивачу до виплати матеріальної шкоди в розмірі 96623,06 грн. (143883,30 грн. - 47260,24 грн.) підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 , з вини якого Позивачу було спричинено шкоду.
У позовній заяві також зазначено, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, є витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 50000,00 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 96'623,06 грн. та судові витрати.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 травня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 96623,06 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Конюшко Денис Борисович. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. У звіті № 81905 від 19.02.2025 р. відсутня фототаблиця пошкоджень транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 . В переліку додатків до звіту № 81905 від 19.02.2025 (сторінка 6) фототаблиця не зазначена, в додатках до позовної заяви такий додаток відсутній. Позивачем не було повідомлено відповідача, як заінтересовану особу, про проведення огляду транспортного засобу після проведення якого складався звіт, в зв"язку з чим звіт № 81905 від 19.02.2025 року є неналежним доказом вартості завданих збитків позивачу.
Частина суми, яку позивач просить стягнути з відповідача була не виплачена його страховиком, в зв"язку з чим позивач безпідставно звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення такої суми, а саме: 6441,54 грн.
Позивачем не було надано доказів необхідності проведення ремонту в обсязі та вартості, яка визначена у звіті №81905 від 19.02.2025 року, а також не надано доказів фактичного проведення і оплати ремонту.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Просить вирішити питання розподілу судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак його відсутність відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідача ОСОБА_2 та його представник - адвокат Конюшко Д.Б. в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-адвоката Багрія О.Л. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення , апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1,2 ст.5 ЦПК України передбачено,що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлені такі обставини.
13.02.2025 о 08 год. 25 хв. у м. Львові на проспекті Свободи, буд. 12, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні з лівої смуги (дозволяє рух транспортного засобу тільки ліворуч) у праву смугу, не надав переваги у русі транспортному засобу марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 (позивач), який рухався у попутному напрямку, чим порушив вимоги п.п.10.1., 2.3б, 8.4.ґ Правил дорожнього руху України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року у справі №461/1431/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована за діючим Полісом ОСЦПВВНТЗ №СА/2894913 виданого ПрАТ «СК «АСКО ДС», з лімітом відповідальності Страховика за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 160'000,00 грн.
Відповідно до звіту № 81905 про оцінку автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 , виконану СПДФО ОСОБА_4 , який є суб'єктом оціночної діяльності Сертифікат №652/19, виданий Фондом державного майна України 19 серпня 2019 року, на підставі договору та заявки від ПрАТ «СК «АСКО ДС» та доручено провести оцінювачу ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 , з ПДВ складає 143'883,30 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 53'701,78 грн.
Відповідно до відповіді ПрАТ «СК «АСКО ДС» за №226 від 26.02.2025, страхова компанія повідомила про те, що ПрАТ «СК «АСКО ДС» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування по страховому випадку від 13.02.2025 за участю автомобіля «Mercedes-Benz» GLS 350 д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 47'260,24 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини Відповідача, перевищує виплачений Позивачу розмір страхового відшкодування, а тому із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь Позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 96623,06 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У статтях 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ДТП,яка сталася з вини відповідача, позивачу завдано збитків у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, а також позивач змушений нести витрати на його відновлення. Суд дійшов висновку, що позивач надав належні та достовірні докази, які підтверджують завдані збитки, зокрема звіт № 81905 про оцінку автомобіля. Покладаючи обов'язок з відшкодування шкоди на винну особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_3 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини Відповідача, перевищує виплачений Позивачу розмір страхового відшкодування, а тому з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь Позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, однак виплаченого страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, тому деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним з видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 є помилковими враховуючи наступне.
Відносини між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «АСКО ДС», яким було застраховано автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким, зокрема, передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу, що різниця між виплаченою
ОСОБА_3 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Розмір матеріального збитку завданого позивачу підтверджений належним доказом, а саме звітом (актом) про оцінку майна.
Разом з тим, відповідач під час розгляду справи не заявляв клопотання про призначення судової експертизи з метою спростування розміру шкоди, заявленого позивачем.
У своїх постановах касаційний суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Цей позов пред'явлений про стягнення різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем у цій справі має бути страхова компанія, в якій ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність є безпідставним, оскільки страхова компанія виконала свій обов'язок, зокрема виплатила страхову суму, яка складає вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів фактичного проведення і оплати ремонту, не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що саме відповідач ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за завдані позивачу збитки,яка становлять різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування розрахунку суми завданої шкоди, не надано інший розрахунок розміру шкоди, як і доказів, які б спростовували Звіт № НОМЕР_3 про оцінку автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -адвоката Конюшко Дениса Борисовича залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18 грудня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Р.В. Савуляк
М.М. Шандра