29.12.2025 Справа №607/23342/25 Провадження №2/607/6329/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в користь товариства заборгованість за Договором №668911 від 14.03.2023 у розмірі 24531,20 грн.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 14.03.2023 в електронній формі уклали договір позики №668911 на суму 3200 грн.
ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен інвест Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС) 11.01.2024 уклали договір факторингу № 01.02-95/24.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-95/24, право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Договором Позики №668911 перейшло до позивача.
Відповідач не виконував умови договору, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за основним боргом - 3200 грн та за відсотками - 21331,2 грн, разом - 24531,20 грн.
Від ОСОБА_1 через її представника надійшов відзив на позов, у якому відповідачка просить у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Стверджує, що у довідці-розрахунку не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів.
Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначені в розрахунку є правильними.
Згідно з випискою, наданою позивачем, заборгованість по тілу кредиту становить 3200 грн, у той час як заборгованість за відсотками - 21 331,20 грн, тобто більш ніж шість с половиною разів перевищує суму основного боргу.
Такий розмір відсотків не відповідає принципу співмірності та суперечить засадам добросовісності, розумності й справедливості, особливо з огляду на економічні умови, що склалися в країні під час воєнного стану.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.
Відповідач належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилася, від представника надійшла заява про розгляд справи у відсутності.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 14.03.2023 уклали договір надання грошових коштів у позику №668911, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 3200 гривень строком на 350 днів до 27.02.2024, стандартна процентна ставка становить 2.2% в день.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору, останній платіж -27.02.2024.
Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14.03.2023 22:30:45.
Позивачем надано паспорт споживчого кредиту, якій містить умови кредитування та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Згідно інформації від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250912-507 від 12.09.2025 17:04:34 на підставі договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 2022-05-03 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 3200 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 4c5ca568-0e41-4f33-bcaf-049d0e0fb011, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 59098d61f23e7d17f12b3f4d57aa6f21, Session ID - 019245045396, Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, Код авторизації - 053898, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час створення - 2023-03-14 22:32:13, дата і час прийняття в роботу - 2023-03-14 22:32:14, дата і час виконання - 2023-03-14 22:32:19, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441114442323471.
ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа фінанс») 11.01.2024 уклали договір факторингу №01.02-95/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до пункту 6.2 договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання акту приймання передачі реєстру боржників та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору.
Відповідно до Реєстру боржників, який є додатком до договору № 01.02-95/24, право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за Договором Позики №668911, яка станом на дату відступлення склала 24531,20 грн перейшло до позивача.
Позивачем надано платіжну інструкцію від 15.01.2024 про перерахунок позивачем ТОВ «Селфі Кредит» 1231104.89 грн на виконання вимог пункту 7.2 договору факторингу.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №668911 становить за основним боргом - 3200 грн за відсотками - 21331,2 грн, разом - 24531,20 грн.
Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 14.03.2023 в електронній формі уклали договір позики №668911 на суму 3200 грн на 350 днів.
Факт перерахунку позивачем коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250912-507 від 12.09.2025.
Суд відхиляє покликання відповідачки на те, що позивачем не надано доказів видачі кредиту, оскільки такий факт підтверджується довідкою, яка досліджена та оцінена судом. Вона містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства, які несуть відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належними, допустимими письмовим доказами у справі.
Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій в правоохоронні органи не надано.
Водночас, заперечуючи проти вказаного факту, відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували вказані обставини, зокрема ті, які є у його володінні, - відомості про наявні в нього рахунки в банківських установах, зокрема, ті, на які перераховувалися кошти, виписки по банківських рахунках, тощо.
Згідно з статтею 81 Цивільним процесуальним кодексом України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, реалізуючи принцип змагальності сторін.
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Як встановлено судом, право вимоги по договору позики №668911 на підставі договору факторингу, який уклали ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен інвест Україна» (нині ТОВ «СВЕА ФІНАНС) від 11.01.2024 № 01.02-95/24 перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору, реєстром прав вимог та платіжною інструкцією, які досліджені судом.
Суд відхиляє доводи відповідача, що не надано доказів оплати за договором факторингу, оскільки на виконання умов пунктів 7.1,7.2 договору надана платіжна інструкція від 15.01.2024 про перерахунок позивачем ТОВ «Селфі Кредит» 1231104.89 грн.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого, сплата неустойки.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Позивачем не спростовано розмір заборгованості за договором №668911 від 14.03.2023 у розмірі 3200 грн за тілом кредиту та 21331,2 грн - за відсотками, разом - 24531,20 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами.
Так, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором за період із 14.02.2023 по 11.01.2024, тобто в межах строку кредитування, наявна інформація про щоденні нарахування відсотків, їх розмір та відсутність будь-яких надходжень з боку відповідача.
При цьому, заперечуючи такий розрахунок, ОСОБА_1 не надала своїх розрахунків за договором.
Доводи відповідачки про те, що розмір відсотків не відповідає принципу співмірності та суперечить засадам добросовісності, розумності й справедливості, особливо з огляду на економічні умови, що склалися в країні під час воєнного стану, суд не бере до уваги.
Суд зауважує, що розмір відсотків за користування кредитом погоджене сторонами у кредитному договорі, відповідачка мала можливість протягом 14 днів відмовитися від договору.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Доказів оспорення умов договору що стосується відсотків в судовому порядку суду не надано, тому умови договору повинні виконуватися.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити.
Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн зі сплати судового збору, які в силу статті 141 ЦПК України слід стягнути із відповідача в користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 24531 гривень 20 копійок заборгованості за договорами №668911 від 14.03.2023 та 2422 гривень 40 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6 Код ЄДРПОУ: 37616221, Засоби зв'язку: тел. +38(050)1789667, Ел. Пошта: legal@svea.ua.
Відповідач: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк