Справа №947/34739/25
Провадження №2-а/522/542/25
30 грудня 2025 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І..,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та про поновлення строку,
До Київського районного суду м.Одеси 16.09.2025 року через систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та про поновлення строку.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 02.09.2025 року відносно ОСОБА_1 було складено Постанову серії ЕГА №1862628 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. На думку інспектора, який виніс вищевказану постанову, 01.09.2025 року за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, біля 23.40 год., громадянин знаходився за адресою: м.Одеса, Дача Ковалевського, 91 в п'яному вигляді що ображає людську гідність та громадську мораль. В той же час, ОСОБА_1 заперечує факт знаходження його у стані, що ображає людську гідність і громадську мораль. Крім того, факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння не підтверджується належними доказами, наприклад матеріалами огляду за допомогою спеціальних технічних засобів (алкотестеру) або в медичному закладі. Такий огляд йому навіть не пропонувався пройти. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП). Вважає, що відповідач при складані постанови допустив порушення матеріального та процесуального права, не дослідивши усі обставини справи, а тому вважає винесену постанову необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню. Постанову про притягнення до відповідальності, позивачем отримано лише 08.09.2025 року, що підтверджується копією супровідного листа. Текст постанови йому до відома не було доведено, для підпису постанова не надавалась. На письмовий запит від 02.09.2025 року, лише 08.09.2025 року Департаментом патрульної поліції Управління Патрульної поліції в Одеській області надано копію постанови. У зв'язку з цим, позивач просить поновити йому строк для звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.10.2025 року зазначену справу передано на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси.
23.10.2025 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м.Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілені на суддю Домусчі Л.В.
Матеріали справи суддя отримала 24.10.2025 року.
Ухвалою суду від 28.10.2025 року заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків. Недоліки заяви були усунуті 04.11.2025 року та надано суду заяву в новій редакції, з зазначенням відповідачем - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Заяву про усунення недоліків та уточнену заяву суддя отримала 04.11.2025 року.
Ухвалою суду від 25.11.2025 року провадження було відкрито, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 03.12.2025 року.
Про розгляд справи 03.12.2025 року учасники справи були повідомлені належним чином, 03. 12.2025 року представник Департаменту патрульної поліції надав до суду клопотання, в якому просив залишити без розгляду позов ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою ознайомився 02.09.2025 року, що підтверджується відеозаписами, час фіксації 01:02:24 (ПВР №471330), на яких поліцейський роз'яснює зміст оскаржуваної постанови та наслідки її прийняття. Вважають, що позивач дізнався про порушення свого права саме 02.09.2025 року, йому було відомо зміст постанови, за яке саме порушення її було складено, та конкретну частину статті КУпАП яку йому було інкріміновано. Проте, ОСОБА_1 з даним позовом звернувся до Київського районного суду м.Одеси лише 16.09.2025 року. Зазначили, що ОСОБА_1 ознайомився з оскаржуваною постановою 02.09.2025 року, поліцейськими було проведено розгляд справи у присутності позивача, ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови, тому останнім днем подачі до суду позову про скасування постанови було 12.09.2025 року, в той час як адміністративний позов щодо скасування вказаної постанови до суду подано 16.09.2025 року, тобто з порушенням строку встановленого статтею 289 КУпАП та ст.286 КАС. Позивач обґрунтовуючи поважність пропуску строку в позовній заяві, зазначає що пропустив строк на звернення до суду у зв'язку із тим, що строк був пропущений у зв'язку із тим, що копія оскаржуваної постанови йому не була надана та не надсилалася. Однак, позивач відмовився від отримання копії постанови, та відповідав поліцейському грубою нецензурною лайкою, що було розцінене поліцейським як відмова від отримання копії, що і було зазначено поліцейським у графах «Примірник постанови отримав» оскаржуваної постанови. Позивач, знаючи про начебто порушення свого права (відеозаписи містять зафіксоване волевиявлення позивача), не вчинив жодних дій для відновлення начебто порушеного права, в тому числі не скористався правом отримати копію постанови безпосередньо на місці винесення або в УПП в Одеській області ДПП. Крім того, копія постанови серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року у відповідності до вимог КУпАП, була направлена рекомендованим поштовим листом «Укрпошти» за вих.№19188 від 02.09.2025 року. За таких обставин, позивач, вважаючи незаконною постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, ще у день винесення спірної постанови мав право її оскаржити, та вчинити дії направлені на захист свого права. Відмовляючись від підпису, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач усвідомлював і знав про винесення вказаної постанови, а тому був обізнаний про можливі негативні наслідки за фактом винесення цієї постанови. Вважають, що позивач вже 02.09.2025 року повинен був усвідомлювати, що він є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, й при бажанні вчиняти дії для захисту своїх прав, у тому числі й знайомитися з адміністративними матеріалами, отримувати копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржувати її у визначений законом строк тощо. Тому, не реалізація такого права, як і права відразу отримати копію оскаржуваної постанови, зумовлено, у тому числі, його власною пасивною поведінкою. Тому вважають, що у позивача відсутні поважні причини щодо поновлення строку звернення до суду.
Також, 03.12.2025 року представник Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив, в якому просили залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначено, що 01.09.2025 приблизно о 23.40 год., екіпажем патрульної поліції, під час виконання службових обов'язків у сфері забезпечення громадської безпеки, за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, поблизу будинку 91, перебуваючи навпроти магазину «Варус», було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який знаходився у громадському місці в алкогольному сп'янінні (п'яному вигляді), чим ображав людську гідність і громадську мораль, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.178 КУпАП, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85,00 грн. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП, підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських №474888 та №471330, з яких вбачається, що перебуваючи у стані сильного алкогольного (чи наркотичного) сп'яніння ОСОБА_1 внаслідок сп'яніння значною мірою втратив орієнтування у просторі та безцільно стояв на вулиці, при спробі поліцейських забезпечити громадський порядок, запитати мету перебування у стані сп'яніння у вигляді, яким ображав людську гідність і громадську мораль, спробу поліцейських перевірити документи на підставі ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», позивач раптово почав проявляти агресію у бік працівників поліції, та на вимогу поліцейських заспокоїтись на не порушувати громадський порядок та спокій громадян, в подальшому вчинив злісну непокору працівникам патрульної поліції, висловлювався нецензурною лайкою в бік громадян та працівників поліції, на зауваження припинити правопорушення не реагував, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП та ст.185 КУпАП. Інспектором патрульної поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1862628 від 02.09.2025 року за ч.1 ст.178 КУпАП, роз'яснені права за ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, час фіксації на відеозаписах 00:24:41. Також було роз'яснено зміст оскаржуваної постанови та її наслідки, час фіксації на відеозаписах 01:02:21. Отримувати копію постанови позивач відмовився, на запитання поліцейського відповідав грубою нецензурною лайкою. Вважають, що постанова відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року повністю відповідає вимогам КУпАП та винесена на підставі доказів, які містяться в справі. У зв'язку з чим, для забезпечення охорони громадського порядку, відновлення безпеки громадян, припинення адміністративного правопорушення, поліцейськими, у відповідності до ст.261, 262 КУпАП, було прийнято рішення про застосування до гр. ОСОБА_1 такого заходу забезпечення адміністративного провадження як адміністративне затримання, з подальшим доставленням затриманого до найближчого відділку поліції, задля припинення правопорушення, проведення розгляду справи, та складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень. Постановою Київського районного суду від 10.11.2025 по справі №947/34107/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (протокол серії ГП №313197 від 01.09.2025 року) та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП (протокол серії ГП №313198 від 02.09.2025 року) за обставинами подій 01.09.2025 року.
Розгляд справи відкладено на 16.12.2025 року.
Розгляд справи призначений на 16.12.2025 року було відкладено на 30.12.2025 року.
18.12.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Реу К.П. через систему Електронний суд надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що Постанова серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року не містить опису дій, які були кваліфіковані інспектором 1 бат. 5 роти 1 взводу УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Чечельницьким С.В., як такі, що ображають людську гідність та громадську мораль. Крім того, факт перебування у стані алкогольного сп'яніння не підтверджується належними доказами, наприклад матеріалами огляду за допомогою спеціальних технічних засобів (наприклад, алкотестеру) або в медичному закладі. Вважає твердження відповідача, що позивач знаходився у стані алкогольного сп'яніння є лише припущенням, оскільки, інспектором не зазначено які саме ознаки мав позивач, які були кваліфіковані як стан алкогольного сп'яніння. Клопотання про залишення позову без розгляду є необґрунтованим. Наявність підстав для повернення позовної заяви суддя визначає на стадії відкриття провадження, та подання таких клопотань є втручанням відповідача в діяльність судді. Крім того, саме відповідач зареєстрував відповідь 08.09.2025 р., в той час, як позивач подав заяву про надання йому копій документів 02.09.2025 року, тому вважає, що затягування строків відбулось саме через зволікання зі сторони відповідача.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).
З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року, винесену Інспектором кваліфіковані інспектором 1 бат. 5 роти 1 взводу УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Чичельницьким С.В., визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 01.09.2025 року о 23.40 год. ОСОБА_1 знаходився за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, 91 в п'яному вигляді, що ображає людську гідність та громадську мораль, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.179 КУпАП.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що строки звернення у таких справах є скороченими з огляду на їх публічно-правовий характер та необхідність забезпечення юридичної визначеності. Суд повинен з'ясувати, чи дотримано встановлений законом строк і чи підтверджено поважність причин його пропуску. Вихід за межі процесуального строку без обґрунтованих причин позбавляє особу можливості на своєчасне здійснення процесуальних дій.
Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №580/2987/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які підтверджені належними доказами.
Оскаржувана постанова серії ЕГА №1862628 датована 02.09.2025 року. Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 в день винесення постанови відповідно до ст.285 КУпАП було ознайомлено зі змістом постанови та запропоновано отримати її копію, від чого він відмовився. на запитання поліцейського відповідав грубою нецензурною лайкою.
Таким чином, ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою ознайомився 02.09.2025 року, що підтверджується відеозаписами, час фіксації 01:02:24 (ПВР № 471330), на якому поліцейський роз'яснює зміст оскаржуваної постанови та наслідки її прийняття.
Позивачу було відомо зміст постанови яку було складено поліцейськими, за яке саме порушення її було складено, та конкретну частину статті КУпАП яку йому було інкріміновано.
Позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення подана до Київського районного суду м.Одеси 16.09.2025 року.
В ухвалі від 30.08.2022 року у справі №739/304/22 Верховний Суд зазначив, що сам факт відмови позивача від підпису постанови та отримання її копії свідчить про те, що позивач був обізнаний про наявність відповідної постанови ще в день її винесення.
За таких обставин, позивач, вважаючи незаконною постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, ще у день винесення спірної постанови мав право її оскаржити, та вчинити дії направлені на захист свого права.
Відмовляючись від підпису, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 усвідомлював і знав про винесення вказаної постанови, а тому був обізнаний про можливі негативні наслідки за фактом винесення цієї постанови. Вже 02.09.2025 року повинен був усвідомлювати, що він є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, й при бажанні вчиняти дії для захисту своїх прав, у тому числі й знайомитися з адміністративними матеріалами, отримувати копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржувати її у визначений законом строк тощо.
Водночас не реалізація такого права, як і права відразу отримати копію оскаржуваної постанови, зумовлено, у тому числі, його власною пасивною поведінкою.
Крім того, про обізнаність позивача по наявність постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1862628 від 02.09.2025 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП зазначено у Постанові Київського районного суду м.Одеси від 10.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.173, 185 КУпАП та якою ОСОБА_1 визнано винним, та у Постанові Одеського апеляційного суду від 05.12.2025 року.
Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
В свою чергу, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Приписами статті 44 КАС України установлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а саме виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Сторона позивача не довела, що обставини щодо пропуску строку на звернення до суду є такими, що були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 що звертається до суду, що такі обставини пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій позивачем.
У відповідності до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Водночас, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не надано жодних належних і достатніх доказів, які б надавали підстави вважати причини поважними. Навпаки, сам зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач був обізнаний про складанні відносно нього оскаржуваної постанови.
Суд вважає, що посилання позивача на те, він 02.09.2025 року звернувся до відповідача з заявою про отримання копії оскаржуваної постанови, а отримав її лише 08.09.2025 року, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Суд, оцінюючи доводи позивача щодо поновлення строку звернення до суду, виходить із того, що процесуальні строки встановлені законом для забезпечення своєчасності судового захисту, стабільності публічно-правових відносин і принципу правової визначеності. Такі строки спрямовані на те, щоб після спливу визначеного періоду рішення суб'єкта владних повноважень вважалося остаточним, а правові наслідки передбачуваними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (зокрема, у справах «Мушта проти України», «Перетяка та Шереметьєв проти України», «Мельник проти України»), що дотримання строків звернення до суду є легітимним обмеженням права на доступ до правосуддя, а їх поновлення допускається лише у виняткових випадках, коли наявні об'єктивні, непереборні причини пропуску.
Аналогічна позиція відображена у правових висновках Конституційного Суду України (рішення №17-рп/2011) та Верховного Суду (постанови від 20.11.2019 у справі №9901/405/19, від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а), які підкреслюють, що право на звернення до суду не є абсолютним і має реалізовуватися в межах установлених законом строків.
Поважними можуть визнаватися лише обставини, що були об'єктивно непереборними та не залежали від волі особи. У даній справі позивач не довів наявності таких обставин. Поведінка позивача, характер і тривалість пропуску строку свідчать про суб'єктивний характер перешкод і відсутність причинно-наслідкового зв'язку між станом здоров'я та неможливістю звернення до суду в межах 10 днів.
Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2021 у справі №140/2046/19.
З урахуванням викладених вище обставин суд дійшов висновку, що позивач не навів об'єктивних і непереборних причин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому підстав для поновлення пропущеного строку звернення не вбачається.
Керуючись статтями 240, 248, 256, 286, 294 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та про поновлення строку - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали суду виготовлено 30.12.2025 року.
Суддя: Домусчі Л.В.