Справа № 503/995/25
Провадження № 2-п/503/12/25
30 грудня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима заяву представника за довіреністю відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення ухваленого 09 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
встановив:
Представник за довіреністю відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду вище вказану заяву посилаючись на ті обставини, що відповідач будучи військовослужбовцем про судовий розгляд дізнався лише отримавши відповідні відомості про нього із застосунку «Дія». В свою чергу із самим ухваленим судом заочним рішенням не погоджується, оскільки вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів; поданням позовної заяви з пропуском позовної давності; а також відповідач є військовослужбовцем та має право не сплачувати відсотки за користування кредитом. У зв'язку з вище наведеним відповідач просить суд скасувати ухвалене заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом доставки 14.12.2025 року судових повісток до його електронного кабінету і електронного кабінету його представника - ОСОБА_2 , про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.31-32 том 2).
Представник за довіреністю відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставки 14.12.2025 року судової повістки до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.32 том 2).
Представник позивача - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання позивач та його керівник - директор Ткаченко М.М. були своєчасно повідомлені належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.2 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом доставки 14.12.2025 року судових повісток до електронних кабінетів позивача і його керівника, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.33-34 том 2). При цьому, 29.12.2025 року керівник позивача - директор Ткаченко М.М. подала через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.38 том 2), в якій також просила залишити заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення. В свою чергу раніше, а саме 04.12.2025 року, керівник позивача - директор Ткаченко М.М. подала через систему «Електронний суд» заперечення на заяву про перегляд заочного рішення (а.с.19-22 том 2), в якій просила залишити заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення посилаючись на те, що строк позовної давності за кредитними договорами не сплинув внаслідок дії карантину в період 2020-2023 років, а з 24.02.2022 року введення воєнного стану, внаслідок яких законодавчі зміни внесені до Перехідних положень ЦК України, а саме пункту 12 і 19, передбачали продовження і зупинення строків позовної давності; обставини перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджено доказами доданими до позовної заяви; а положеннями ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено не нараховування процентів за користування кредитом військовослужбовця, які були мобілізовані, та у період здійснення військовослужбовцями заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Водночас Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. В свою чергу з документів наданих представником відповідача вбачається, що відповідач починаючи з 11.12.2022 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та самої справи суд встановив наступне.
09.09.2025 року Кодимським районним судом Одеської області у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами було ухвалено заочне рішення (а.с.163-179 том 1), яким позов задоволено частково, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» стягнуто заборгованість за договорами № 102574667 від 29.08.2021 року, № 3399113015-134091 від 12.10.2021 року, № 77244336 від 13.10.2021 року та № 3691100 від 16.10.2021 року у розмірі 69766,55 грн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 18019,90 грн.
31.10.2025 року ухвалою суду (а.с.211-213 том 1) було виправлено арифметичну помилку, допущену в резолютивній частині заочного рішення Кодимського районного суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі № 503/995/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, в зазначенні загального розміру судових витрат стягнутих з відповідача на користь позивача, а саме виправлено арифметично помилково зазначену суму «18019 (вісімнадцять тисяч дев'ятнадцять) грн 90 коп.» на дійсну суму «17108 (сімнадцять тисяч сто вісім) грн 83 коп.».
Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду
- щодо причин неявки відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву:
07.07.2025 року ухвалою суду (а.с.153-154 том 1) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив).
Копію зазначеної вище ухвали судом було направлено сторонам, у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України, та отримано ними, зокрема відповідачем ОСОБА_1 , у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 04.07.2025 року № 03-17/2215 (а.с.152 том 1), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610257876390, яке 24.07.2025 року було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.158-161 том 1).
Окрім того суд відзначає, що відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 07.07.2025 року, у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до його електронного кабінету 08.07.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.35 том 2).
Відповідно до пунктів 2 і 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, серед іншого, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У зв'язку з чим відповідач ОСОБА_1 , відповідно до положень процесуального законодавства, вважався таким, що отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак почав відраховуватися встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву (відзиву).
Тому після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, та за умов того, що відповідач ОСОБА_1 у встановлений строк не скористався своїми процесуальними правами учасника справи на подачу відзиву, то 09.09.2025 року суд вважав за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Водночас із цим, із копії довідки від 18.09.2025 року № 793 виданої військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.222 том 1), судом встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 13.05.2025 року по 12.09.2025 року, тобто протягом всього часу перебування справи в провадженні суду з 27.06.2025 року до ухвалення в ній 09.09.2025 року заочного рішення, що суд визнає поважними причинами неучасті відповідача ОСОБА_1 у судовому розгляді, який проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також не подання ним відзиву на позовну заяву.
- щодо наявності доказів, на які посилається представник відповідача, що мають істотне значення для правильного вирішення справи:
з приводу заперечень щодо доведеності перерахування кредитних коштів
Відповідач ОСОБА_1 в поданій заяві про перегляд заочного рішення посилається, серед іншого, на ті обставини, що позивачем суду не надано доказів того, що ним були отримані кредитні кошти, але водночас із цим представник відповідача не висловлює заперечень проти того, що відповідачу ОСОБА_1 банківських рахунків маскою яких є платіжні картки НОМЕР_2 і НОМЕР_3 .
При цьому, на виконання ухвали суду від 31.10.2025 року (а.с.225-227 том 1), відповідач ОСОБА_1 та/або його представник - ОСОБА_2 не надав суду виписок з рахунків / роздруківок руху коштів по своїм рахункам.
Водночас із цим у заяві про перегляд заочного рішення (а.с.238-242 том 2), яка була подана на усунення недоліків, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відзначив, що відповідач має багато банківських рахунків у різних банках, а тому останньому важко точно визначити те чи є вище згадані рахунки його. При цьому, відповідач не має самостійно отримати повні банківські виписки, адже банки надають таку інформацію лише на офіційні запити, а відповідач будучи військовослужбовцем, який проходячи військову службу виконує бойові завданні із захисту України, не має змоги звертатися до банків або готувати запити для отримання необхідних документів.
У зв'язку з чим суд, забезпечив реалізацію відповідачу його прав щодо доказування, ухвалою суду від 01.12.2025 року (а.с.4-5 том 2) здійснив витребування від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію про приналежність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ):
- фінансового номера телефону, зокрема НОМЕР_5 ;
- банківської картки № НОМЕР_2 ;
- факту зарахування на банківський рахунок маскою якого є банківська картка № НОМЕР_2
у період з 29.08.2021 року по 02.09.2021 року грошових коштів за транзакцією в сумі 8000,00 грн,
у період з 16.10.2021 року по 21.10.2021 року грошових коштів за транзакцією в сумі 8000,00 грн;
- банківської картки № НОМЕР_6 ;
- факту зарахування на банківський рахунок маскою якого є банківська картка № НОМЕР_6
у період з 12.10.2021 року по 17.10.2021 року грошових коштів за транзакцією в сумі 2500,00 грн,
у період з 13.10.2021 року по 18.10.2021 року грошових коштів за транзакцією в сумі 7700,00 грн.
В свою чергу інформація надана суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 10.12.2025 року за №БТ/10606 (а.с.36 том 2), на виконання ухвали суду від 01.12.2025 року (а.с.4-5 том 2), підтверджує те, що відповідачу ОСОБА_1 було:
- емітовано платіжну карту № НОМЕР_7 , на яку
за період з 29.08.2021 року по 02.09.2021 року було зарахування коштів у сумі 8000,00 грн,
за період з 16.10.2021 року по 21.10.2021 року було зарахування коштів у сумі 8000,00 грн;
- емітовано платіжну карту № НОМЕР_8 , на яку
за період з 12.10.2021 року по 17.10.2021 року було зарахування коштів у сумі 2500,00 грн,
за період з 13.10.2021 року по 18.10.2021 року було зарахування коштів у сумі 7700,00 грн.
Також банком підтверджено те, що фінансовим номером телефону відповідача ОСОБА_1 є НОМЕР_5 , який зазначався останнім в своїх анкета-заявках на отримання кредитів та на який в подальшому здійснювалось надіслання йому одноразових ідентифікаторів використаних ним для електронного підписання кредитних договорів.
У зв'язку з чим суд не вбачає обґрунтованості заперечень представника відповідача з приводу не доведення позивачем доказами наданими до позовної заяви фактів перерахування відповідачу кредитних коштів за чотирма кредитними договорами.
з приводу заперечень щодо можливості нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами
Заочним рішенням визнано обґрунтованими та стягнуті з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами, в межах строку кредитування, лише в період з 29.08.2021 року по 09.01.2022 року.
Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Суд відзначає ту обставину, що згадана норма в обох наведених редакціях передбачала те, що проценти за користування кредитом не нараховуються не всім військовослужбовцям, а лише певним їх категоріям, а саме:
- призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (антитерористичної операції) / захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.
В свою чергу, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про те, що Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Водночас у зазначеній постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду було відзначено, що положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників, аналогічної позиції дотримався Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19, пункт 80.
Суд відзначає ту обставину, що надані представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 документи не містять копії військового квитка ОСОБА_1 , який би містив в собі запис із зазначенням призову останнього на військову службу за мобілізацією та саму дату такого призову. Натомість довідка від 11.09.2025 року № 2360 видана за формою 5 військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.220 том 1) не містить в собі відомостей ні про вид військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 (зокрема за мобілізацією на особливий період), а ні про сам початок проходження ним військової служби.
Таким чином в суду відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 в період нарахування йому відсотків за користування кредитними коштами з 29.08.2021 року по 09.01.2022 року був військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією на особливий період.
В свою чергу довідка видана військовою частиною НОМЕР_1 (а.с.221 том 1) містить відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 почав брати участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 11.12.2022 року.
Відтак суд не вбачає підстав обґрунтованості заперечень щодо не нарахування відповідачу ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами в період з 29.08.2021 року по 09.01.2022 року
з приводу позовної давності
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки передбачена нормою ч.1 ст. 257 ЦК України.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362,559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025, від 15.04.2025 року № 235/2025, від 14.07.2025 року № 478/2025 та від 20.10.2025 року № 793/2025, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220 -IX, від 16.04.2025 року № 4356-IX, від 15.07.2025 року № 4524-IX та від 21.10.2025 року 4643-IX.
У зв'язку з чим суд вважає також необґрунтованими твердження представника відповідача з приводу спливу строку позовної давності за кредитними договорами стягнення заборгованості за якими було предметом розгляду у даній справі.
Водночас із цим від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку передбаченому ч.5 ст. 137 ЦПК України. При цьому, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловлено позицію, згідно якої суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином суд не вбачає також обґрунтованості заперечень відповідача/представника відповідача проти позову, оскільки ним не надано суду доказів, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема доказів, які б спростовували висновки наведені судом у заочному рішенні щодо обґрунтованості позову або принаймні ставили їх під розумний сумнів.
Відповідно до ч.3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи зазначене вище суд не знаходить обґрунтованих підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду, а саме того, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з чим суд вважає необхідним заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Керуючись ст. 287, 259-261 ЦПК України, суд
постановив:
Залишити без задоволення заяву представника за довіреністю відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення ухваленого 09 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами (з врахуванням виправлення ухвалою суду від 31.10.2025 року арифметичної помилки допущеної в його резолютивній частині).
Роз'яснити відповідачу, що згідно ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.В. Вороненко