Справа №758/13437/24 Суддя І інстанції - Гребенюк В.В.
Провадження № 33/824/553/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
11 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гончарова М.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 05.09.2024 року о 22 годині 35 хвилин в м. Києві по проспекту Свободи, 32В, керував транспортним засобом Ford sierra, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія у лікаря-нарколога в КНП КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ». Результат огляду позитивний.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Гончаров М.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 18.11.2024 щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суддею було допущено спрощений підхід до розгляду справи, оскільки в постанові не було встановлено фактичні обставини правопорушення, а суддя послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтував вину лише на формально перелічених документах, тобто не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, та навіть не надав стороні захисту можливості підготувати належний захист та правову позицію, що є неприпустимим.
Також апелянт вказує, що сторону захисту фактично було позбавлено права та можливості для підготовки до судового засідання, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення сторона захисту отримала 15.11.2024 (що припадало на день тижня п'ятниця), а судове засідання по справі було призначено на 18.11.2024 (що припадало на день тижня понеділок), тобто сторона захисту об'єктивно не мала змоги проаналізувати всі матеріали справи, заявити відповідні клопотання, спрямовані на повне та всебічне з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт зазначає, що всупереч положенням п. 9 та п. 15 розділу ІІ Інструкції до протоколу взагалі не було внесено відомостей про те, чи притягувався ОСОБА_1 упродовж року до адміністративної відповідальності, хоча ця обставина теж має значення при кваліфікації дій особи, а також в нього не було відібрано будь-яких пояснень, в тому числі, і на окремому аркуші, та відповідно не долучено їх до матеріалів справи.
Крім того, апелянт вказує, що протокол відносно ОСОБА_1 всупереч приписам відповідної Інструкції містить виправлення, а саме у ньому вказана незрозуміла дата складання - чи то 03 вересня 2024 року, чи то 03 жовтня 2024 року. Також серед доданих до матеріалів справи документів є рапорт капрала поліції УПП у м. Києві Олександра Статкевича від 06.09.2024, який не є належним і допустимим доказом.
Також апелянт звертає увагу на дату складання протоколу працівником патрульної поліції. Всупереч приписам ч. 2 ст. 254 КУпАП, згідно з якими протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено відносно відомої вже на той момент особи - ОСОБА_1 - майже через місяць, тобто 03 жовтня поточного року.
Окрім того, апелянт звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено направлення щодо ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння.
В апеляційній скарзі також йдеться, що переглядом долучених до матеріалів справи відеозаписів встановлено, що о 22:47 ОСОБА_1 самостійно висловлює намір пройти огляд в медичному закладі, проте працівники патрульної поліції не хотіли його туди везти та усно вказували, що це ж власне ОСОБА_1 обрав для себе пройти тестування на місці із застосуванням газоаналізатора, а не в спеціальному закладі. Надалі о 23:08 ОСОБА_1 повторно наголошує працівникам поліції про намір відвідати медичний заклад, але один з них знову відповідає те ж саме, як і перед цим. Також ОСОБА_1 робить заяву, що результати роботи використаного газоаналізатора «Драгер» не викликають в нього довіри. І лише о 23:19 після однакових розмов працівники патрульної поліції вирушають з ОСОБА_1 до медичного закладу.
Апелянт наголошує, що у медичному закладу результати тестування ОСОБА_1 на газоаналізаторі продемонстрували показник в 0,00 проміле, та за вказаних обставин є незрозумілим навіщо лікарю медичного закладу знадобилось відбирати зразки для лабораторного дослідження.
Окрім іншого апелянт вказує, що за даними уповноваженого представництва фірми «Драгер» в Україні - ТОВ «АТЗТ Космпанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», допустима похибка у замірах, які здійснюються за допомогою вищевказаного газоаналізатору, становить 0,04 проміле. Тобто, у випадку наявного в матеріалах справи чеку про результати тестування проба в 0,24 проміле може розглядатися, як допустима в межах похибки (0,24-0,04=0,20 проміле). До того ж ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом тестування і наполягав на повторному огляді в медичному закладі. Більше того, як вказує захисник, навіть якщо аналізувати і відомості, викладені у висновку за №004808 від 15.09.2024 щодо ОСОБА_1 , то показник можливої наявності алкоголю становить 0,21 проміле, що теж може розглядатися як допустима величина в межах похибки (0,21-0,04=0,17 проміле, тобто навіть менше допустимої норми).
Як вказує апелянт, докази, які містяться в матеріалах справи, у своїй сукупності не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому і обов'язку проходження огляду на стан сп'яніння у останнього не виникало. Таким чином, зважаючи на неповне з'ясування всіх обставин справи, не доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме факту керування транспортним засобом та факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, порушення процедури відеофіксації події та складання адміністративного матеріалу, порушення судом першої інстанції права особи на захист, апелянт вважає, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 18.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Гончарова М.С. та Козловську Т.В., які підтримали апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, допитавши лікаря КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» ОСОБА_2 та лікаря-лаборанта КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» ОСОБА_3 , обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на висновок 004808, рапорт капрала поліції, повідомлення про запрошення до підрозділу поліції, відеозапис з бодікамер БК470621, БК476317 та БК472257, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №522152 від 03.10.2024. Однак, самі по собі вказані матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд, перерахувавши вказані докази, не надав їм належної оцінки.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина 3 вказаної норми закону передбачає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено за порушення Правил дорожнього руху України. В ході спілкування поліцейським у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився. Результат тесту показав 0,24 проміле, що перевищувало допустиму норму. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловив недовіру до результатів приладу «Драгер» та виявив бажання їхати до медичного закладу. Працівники поліції повезли ОСОБА_1 до медичного закладу. В медичному закладі ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0,00 проміле. Втім, у зв'язку із проміжком часу та виявленими у ОСОБА_1 клінічними ознаками, лікар нарколог відібрав у ОСОБА_1 зразки для лабораторного дослідження.
В подальшому, згідно висновку КНМ «КМНКЛ «Соціотерапія» №004808, складеному о 23 год. 50 хв. 05.09.2024 встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння - 0,21 проміле у сечі.
Як пояснив під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 , він їхав з тренування, був втомлений, вживав тільки безалкогольне пиво і тому, розумів, що не вживав алкоголю, і відповідно, не погодився з результатом приладу «Драгер» в 0,24 проміле, який пройшов на місці зупинки, так як вважає, що прилад «Драгер» не міг показати такий результат, і тому наполягав на проведенні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
За клопотанням захисника, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, під час апеляційного розгляду допитаний лікар КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» ОСОБА_2 , який пояснив, що дійсно здійснював клінічний огляд ОСОБА_1 , під час якого у останнього констатовано напруженість, роздратованість, нестійкий настрій, розгальмованість та пальце - носову пробу ОСОБА_1 здійснював з корекцією. Зі слів пацієнта в акті огляду було відмічено про вживання ним 1 пляшки пива. За результатами обстеження на приладі «Драгер», результати тесту показали 0, 00 проміле. Разом з тим, враховуючи клінічну картину, лікар вважав за доцільне відібрати у ОСОБА_1 сечу для проведення лабораторних обстежень. За результатами таких обстежень було виявлено стан алкогольного сп'яніння, зокрема, 0,21 проміле, який перевищував допустиму дозу, саме тому ним, як лікарем як у акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і у висновку щодо результатів медичного огляду було зроблено відмітку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, під час апеляційного розгляду була допитана лікар-лаборант ОСОБА_3 , яка проводила лабораторне дослідження відібрано лікарем сечі ОСОБА_1 та яка пояснила, що отримує біологічні проби особи, зокрема сечу за направленням лікаря нарколога. Спочатку клієнта оглядає лікар нарколог, для цього є спеціальні наркологічні тести, а потім він для підтвердження чи спростування своїх висновків після оцінювання клінічної картини відбирає зразки для лабораторного дослідження. Він відбирає біологічні проби, опечатує ємкості і направляє їх лабораторію. Одна проба йде на збереження, друга на дослідження. Набираються дві паралельні проби і ставляться в газовий хроматограф, який проходить раз у рік перевірку, проходить калібрування раз у місяць і кожен день виставляються стандарти, концентрацією 0,2 і 2 проміле для того щоб розуміти, що апарат працює в правильному режимі. Ставиться дві паралельні проби і потім коли вони отримують результат, то виводять середньо арифметичне. Як правило, вони ставлять меншу цифру. В даному випадку при проведенні даного дослідження щодо ОСОБА_4 різниця була в 0,01, тобто 0.22 і 0.21 і тому, вона на користь особи зазначила менший показник. При цьому, результат, який видає хроматограф фіксує більшу кількість цифр після коми, а потім лаборантом в математичному порядку вони округлуються. Проби проводяться одна за одною, одна проба досліджується близько 7 хвилин. Лікар вказала, що для проведення лабораторного дослідження їхня установа користується Газохроматографом «Agilent» - це фірма, яка спеціалізується на таких аналітичних приборах. Цей прибор може виявляти не тільки етаноли, не тільки спирти, а й вміст речових у повітрі, у воді, у ґрунті, він багатофункціональний. Методика затверджена у Укрметртестстандарті, підписана, являється інтелектуальною власністю їхньої лікарні, методику розробляли у їх лабораторії і рік вона проходила затвердження. За методикою передбачено проводити дві паралельні проби. Апарат дуже чутливий, тонкий та дві проби проводяться, щоб уникнути помилок. Лікар зазначила, що в інструкції до використання вказаного газохроматографу вказано, та в методиці по його використанню передбачено, що допустима метрологічна похибка по результатам проведеного за допомогою цього приладу дослідження становить 0,02 проміле. В результат лабораторного дослідження вона вписує той результат, який видає апарат, без врахування можливої похибки. Щодо того, чи перебував ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, вона відповісти не може, це питання вирішує суд. Вказує, що буває таке, що прилад «Драгер» може не показати стан сп'яніння, а апарат більш чутливий, він завжди може показати більше проміле, ніж «Драгер». «Драгер» визначає вміст етанолу в видихуваному повітрі по крові, а апарат «Agilent» визначає вміст етанолу в сечі.
Адвокатом Козловською Т.В. під час апеляційного розгляду зроблено адвокатський запит до ТОВ «АЛСІ-ХРОМ», офіційного постачальника/представника обладнання «Agilent», щоб уточнити технічні можливості, сферу застосування, межі вимірювання та характеристику приладу. На вказаний адвокатський запит адвокатом отримана відповідь про те, що газовий хроматоргаф є універсальним засобом вимірювальної техніки, за допомогою якого можна визначати склад сумішей. Похибка та невизначеність при виконанні кожного типу аналізів визначається методикою виконання вимірювання, яка пройшла відповідну апробацію та затверджена у відповідності до чинного законодавства. ТОА «АЛСІ-ХРОМ» не здійснює розробку або затвердження методик вимірювання і не визначає нормативні межі допустимих похибок для аналізів крові або сечі, які проводяться на обладнанні «Agilent» 7890А. Кожна лабораторія на свій розсуд визначає, за якою саме методикою буде проводити вимірювання (міжнародною, національною чи власною).
При цьому, з показань лікаря - лаборанта ОСОБА_3 вбачається, що методика виконання вимірювань затверджена у Укрметртестстандарті, підписана та являється інтелектуальною власністю їхньої лікарні. Саме цією методикою визначається допустима похибка результатів вимірювання до 0, 02 проміле.
Тож, аналізуючи вищенаведені докази в тому числі, пояснення лікаря - лаборанта про заявлену похибку в результатах лабораторного дослідження до 0,02 проміле, вважаю, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.09.2024 № 004808, яким встановлено результат 0,21 проміле, не може безсумнівносвідчити про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, відповідно не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130 КУпАП, адже, допустимий рівень алкоголю в крові, передбачений Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства Охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.11.1015 року № 1413/27858 становить більше 0,2 проміле. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами захисника Козловської Т.В. про незаконність проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , за допомогою лабораторного дослідження сечі ОСОБА_1 , оскільки такий огляд був здійснений відповідно до Інструкції № 1452/735 «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Щодо доводів сторони захисту про складання протоколу про адміністративне правопорушення з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, то слід зазначити, що за відсутності будь - якої інформації щодо часу, коли працівникам поліції стало відомо про результати огляду ОСОБА_1 , не можна відрахувати двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тому констатувати порушення складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 з порушенням вищенаведеної норми права суд не може.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про те, чи притягувався ОСОБА_1 упродовж року до адміністративної відповідальності ніяким чином не свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 254 КУпАП, адже, такі дані мають значення для кваліфікації дій особи за ч.ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП, за якими протокол не складався.
Не долучення до матеріалів справи копії направлення щодо ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння не випливає на наявність чи відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції прав особи, передбачених ст. 268 КУпАП, то суд апеляційної інстанції таких порушень не встановив, більш того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 в повному обсязі реалізував свої права, приймаючи участь в судових засіданнях як безпосередньо, так і за участі двох професійних адвокатів.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чимапеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Гончарова М.С. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал