Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13281/2025
30 грудня 2025року місто Київ
справа № 381/508/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №00-10807147 від 04 січня 2024 року у розмірі 21546 грн., яка складається з: 5250 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 16296 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 04 січня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10807147 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Вказував, що відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - https://kachay.com.ua/ та ознайомився з актуальною редакцією правил надання грошових коштів у позику, після цього відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Після чого на вказаний останнім номер мобільного телефону надіслано електронний одноразовий підпис, введенням якого підписано укладений договір.
Зазначав, що відповідно до умов кредитного договору, відповідач отримав кредит у розмірі5000,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 240 календарних днів та зобов'язався повернути кредит кредитодавцю 31 серпня 2024 року.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (фактор) уклали договір факторингу №22-01/2024, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, у тому числі і до відповідача.
16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, у тому числі і до відповідача.
Посилався на те, що позикодавець свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 рокуу задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції належно не оцінив надані докази, не взяв до уваги положень договору, які регулюють весь порядок нарахування відсотків, а також взаємні права та обов'язки сторін при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань.
Вказував, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит», які ґрунтуються на первинних документах, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, а саме - повідомлення банків. Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості
Зазначав, що підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.
Посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №22-01/2024 від 22січня 2024 року від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 7302,00 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 22-01/2024 від 22січня 2024 року.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу як новому кредитору за кредитним договором, укладеним відповідачем з первісним кредитором.
Вказував, що як наслідок позивач не довів право вимоги за кредитним договором до відповідача, незалежно від доведеності позовних вимог по суті.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10807147 у формі електронного документу з використанням електронного підпису-ідентифікатора №69146, відповідно до п.1.1 якого, кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.2-1.3 договору, сума кредитного ліміту складає 5000,00 грн., тип кредиту - кредитна лінія, строк дії кредитної лінії 240 календарних днів. Позичальник зобов'язується повернути кредит кредитодавцю 31 серпня 2024 року.
Згідно з п.1.4.1. договору, стандартна процентна ставка складає 2,40 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3. Знижена процентна ставка становить 2,16%.
У п.1.5 договору сторони погодили, що за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 5,00% від суми кредиту, що становить 250,00 грн.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
На підтвердження виконання ТОВ «Качай гроші» своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором позивач надав інформаційну довідку №204/09 від 09 вересня 2024 року, видану ТОВ «Платежі онлайн», якою товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено успішні транзакції «видача».
До цієї довідки додано «Перелік успішних транзакцій типу «видача» на сайті KACHAY.COM.UA», в якому під порядковим номером 7615 міститься інформація про транзакцію номер 40438-10939-91463, здійснену 04 січня 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 5000,00 грн., банк емітент СенсБанк.
Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Качай гроші» свого обов'язку за кредитним договором №00-10807147 від 04 січня 2024 року.
Крім того, на виконання вимог ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2025 року про витребування доказів, АТ «СенсБанк» надало відповідь №5133-БТ-32.3/2025 від 16 квітня 2025 року згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 . Також надано фінансовий номеру телефону та виписку по рахунку за період з 04 січня 2024 року по 09 січня 2024 року, згідно якої 04 січня 2024 року на рахунок відповідача зараховано 5000,00 грн.
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (фактор) укладено договір факторингу №22-01/2024, за умовами якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року.
16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого клієнт відступив, а фактор прийняв право грошової вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав реєстр боржників за кредитними договорами до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-10807147 від 04 січня 2024 року.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23 грудня 2024 року у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 21546 грн., з яких: 5250 грн. - сума заборгованості по кредиту, 16296 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунок суми заборгованості.
Колегія суддів, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на наступне.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.
Оскільки договір кредитної лінії №00-10807147 був укладений 04 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.
При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.
Взявши до уваги те, що Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір №00-10807147 був укладений 04 січня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, колегія суддів вважає, щонаявні підстави для нарахування процентної ставки відповідно до чинного законодавства, виходячи зі встановленої ч.5 ст.8 Закону України«Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1%.
За проведеними обчисленнями, з розміру денної процентної ставки 1%, колегією суддів встановлено, що за період з 04 січня 2024року по 31 серпня 2024 року розмір процентів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача становить 12000грн. (5000 грн. (сума кредиту) х 240 днів х 1% = 12000 грн).
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за умовами кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5250 грн. та заборгованості по відсоткам у розмрі 12000 грн.
За таких обставин оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн., а за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги №2211/Е від 22 листопада 2024 року; актів прийому-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року на суму 7000 грн. та від 18 червня 2025 року на суму 6000 грн.
Оскільки позивачем під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції понесено витрати на правничу допомогу, а відповідачем їх розмір належним чином не спростований, колегія суддів констатує їх реальність та обґрунтованість.
Разом з цим, так як апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в силу приписів статті 141 ЦПК України також підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 5604,20 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанціцї у розмірі 4803,60 грн.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 4848,43 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5250 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 12000 грн., витрати на правову допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 5604 грн. 20 коп., витрати на правову допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 4803 грн. 60 коп., судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 4848 грн. 43 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: