Єдиний унікальний номер справи № 756/14650/21
Провадження №22-ц/824/959/2025
30 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Борисової О.В., Голуб С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання недійсними договорів, відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
01.03.2024 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, визнання недійсними договорів, відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди, в якій просить: визнати недійсним рішення від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформлене протоколом №1 від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2016 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 3, в особі уповноважених загальними зборами осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; визнати недійсним Договір №1302032 від 01 лютого 2017 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та ОСОБА_1 ; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2 000 000,00 гривень 00 копійок; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1,00 гривня 00 копійок; судові витрати стягнути з Позивача за первісним позовом та Відповідачів за зустрічним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в частині вимог про визнання недійсним рішення від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 оформлене протоколом №1 від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2016 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 3, в особі уповноважених загальними зборами осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; роз'яснено позивачу за зустрічним позовом, що з вказаними вимогами слід звертатись в порядку господарського судочинства; зустрічну позову заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» в частині визнання недійсними договору від 01.02.2017 року, відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди залишено без руху.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині вимог про визнання недійсним рішення від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформленого протоколом №1 від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2016 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 3, в особі уповноважених загальними зборами осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та прийняти рішення про прийняття даної зустрічної позовної заяви до розгляду і об'єднати її з позовною заявою ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у справі №756/14650/21, що перебуває на розгляді Оболонського районного суду м. Києва.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що спір, який є предметом розгляду даної справи, не є корпоративним чи таким, що виник з господарських правовідносин, оскільки пов'язаний з цивільними правовідносинами, які склались між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя», позивач за зустрічним позовом не є суб'єктом господарювання в розумінні ч.2 ст. 55 ГК України, а суб'єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини першої ст. 4 ЦПК України, у зв'язку із чим розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Сторонами у даній справі є позивач за зустрічним позовом - фізична особа, власник квартири, тобто співвласник багатоквартирного будинку, та відповідач за зустрічним позовом - ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя», і спірні правовідносини не стосуються здійснення господарської діяльності останнього. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, ухвала у якій оскаржується, не є подібними, так як спір у справі № 910/5179/20 стосується захисту прав власників квартир у багатоквартирному будинку як співвласників майна, порушених, на їх думку протиправним проведенням загальних зборів та вирішенням на них питань, які пов'язані з діяльністю та управлінням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). У даній же справі заявлені виключно вимоги цивільного характеру. Співвласники не створювали юридичну особу - ОСББ, а правовідносини між співвласниками і ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» не э корпоративними і регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Зважаючи на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, вважає, що спір у даній справі виник стосовно прав і обов'язків позивача за зустрічним позовом щодо користування та розпорядження спільним майном, як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №906/1308/19. Постановою Верховного Суду від 20 січня 2022 року цивільна справа №756/9372/19 з аналогічними правовідносинами вирішена у порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства з огляду на те, що при вирішенні питання про повернення зустрічної позовної заяви суд не встановив суб'єктний склад сторін, зміст заявлених позовних вимог, предмет спору і характер спірних матеріальних правовідносин, залишив поза увагою, що спір у даній справі виник стосовно прав і обов'язків позивача за зустрічним позовом щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, за яким правовідносини не стосуються корпоративних прав та регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». З огляду на наведене вище даний спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства, а повернувши зустрічну позовну заяву на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 188 ЦПК України суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на судові рішення суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. При цьому суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20.
Таким чином, виходячи із обґрунтування зустрічного позову, предмету спору та характеру спірних правових відносин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки місцевому загальному суду не підвідомчі, так як відносяться до юрисдикції господарського суду, у зв'язку з чим зустрічний позов повернув відповідачу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За змістом вищезазначених норм процесуального права, умовами прийняття зустрічного позову є те, що зустрічна позовна заява повинна бути подана до суду в строк, встановлений ст. 193 ЦПК України, а також доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі дії є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стаття 20 ГПК України відносить до кола справ, які підлягають розгляду в господарському суді, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб'єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з наступного.
За змістом ч. 1 - 3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
Як убачається з матеріалів справи, у вересні 2021 року ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 11 330 грн. 50 коп та судовий збір в сумі 2270 грн.
30.11 2022 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 лютого 2024 року заяву задоволено частково. Скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року по справі №756/14650/21, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишна Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. У задоволенні решти заяви відмовлено.
01 березня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов зустрічний позов до ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя».
За вимогами зустрічного позову відповідач просив:
відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі №756/14650/21.
прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та об'єднати її з позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у справі №756/14650/21, що перебуває на розгляді у судді Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О.
визнати недійсним рішення від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , оформлене протоколом №1 від 13 червня 2016 року зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Київ, Оболонська набережна, 3.
визнати недійсним Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2016 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі уповноважених загальними зборами осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
визнати недійсним Договір №1302032 від 01 лютого 2017 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» та ОСОБА_1 .
стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2 000 000,00 грн
стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Затишна оселя» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1, 00 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (Закон № 417-VII), управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором зі співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2866-ІІІ якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За ч. 1 ст. 10 Закону № 417- VIII співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Стаття 6 Закону № 417- VIII визначає права співвласників багатоквартирного будинку. За змістом п. 1, 2 ч. 1 цієї статті співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.
За змістом п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону № 417- VIII, співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та, відповідно, обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними через ОСББ, створене в цьому будинку, або шляхом передачі відповідних функцій (чи їх частини) управителю або асоціації.
Визначення порядку управління багатоквартирним будинком, тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, якщо таке створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів ОСББ) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: перелік послуг; вимоги до якості послуг; права і обов'язки сторін; відповідальність сторін за порушення договору; ціна послуг; порядок оплати послуг; порядок і умови внесення змін до договору; строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору (частина перша-четверта статті 11 Закону № 417- VIII.
Водночас відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (частина перша статті 1, 9, пункт 1 частини другої статті 21 Закону № 2189-VIII).
За змістом частини першої статті 15 Закону № 2189-VIII договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Тобто надання управителем послуг з управління будинком породжує права та обов'язки між співвласниками багатоквартирних будинків і виконавцем таких послуг.
За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства; відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 оспорює Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 28.12.2016 року, який був укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Затишна Оселя» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та просить визнати недійсними протоколи зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проведених 13.06.2016 року, посилаючись на порушення його прав як співвласника багатоквартирного будинку.
Згідно із ч. 19 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб'єктний склад його сторін, апеляційний суд вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов'язків позивача, як співвласника багатоквартирного будинку щодо утримання і управління спільним майном та оплати за надані послуги, тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у даній справі є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності юридичної особи у зв'язку з укладенням спірного правочину, а отже таким, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, адже при вирішенні питання про повернення зустрічної позовної заяви суд належним чином не перевірив зміст заявлених позовних вимог, предмет спору і характер спірних правовідносин, не звернув увагу на те, що спір у даній справі виник стосовно прав і обов'язків позивача за зустрічним позовом щодо користування та розпорядження спільним майном, як співвласника багатоквартирного будинку, який у зустрічному позові посилається на порушення його прав укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування багатоквартирного будинку.
З огляду на наведене вище, даний спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства, а тому повернувши зустрічну позовну заяву на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 188 ЦПК України, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому наявні підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт також порушив перед апеляційним судом питання про відстрочення йому сплати судового збору за подання зустрічного позову в даній справі. Посилався на те, що таке клопотання подав до суду першої інстанції.
З даного приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне:
Положеннями ст. 367 ЦПК України встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В рамках даного апеляційного провадження ОСОБА_1 на оскаржував ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року. При цьому даним процесуальним документом питання відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору за подачу зустрічного позову не вирішувалося. За таких умов дане питання не може бути і предметом розгляду апеляційного суду в рамках розгляду вищезазначеної апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374 - 379, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.О. Журба
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб