Унікальний номер справи 381/3626/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/17339/2025
Головуючий у суді першої інстанції С. П. Анапріюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
30 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Юніт Капітал»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», подану представником Хлопковою Марією Сергіївною, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року,
У липні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі по тексту ТОВ «Юніт Капітал», Товариство) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 789,00 грн, просило суд також стягнути з відповідачки на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали кредитний договір № 172801502.
Взяті на себе зобов'язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконала, не повернула кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Позивач стверджує, що на підставі укладених з первісними кредиторами договорів факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 172801502 від 09.04.2021.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Юніт Капітал» подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV586TE.
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надавалось платіжне доручення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №172801502 від 09.04.2021 року.
Звертає увагу суду на ту обставину, що відповідачкадобровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також вона своїм підписом засвідчила, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Кредитодавця та Позичальника (п.4.9. Кредитного договору).
Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором, то загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №172801502 від 09.04.2021 становить 19 789,00 грн., яка складається з наступного: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 13 789,00грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.06.202525.06.2025 (додаток до позовної заяви).
Дана виписка містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис уповноваженої особи та печатку, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Відповідачка своїм правом відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Так, у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, 09.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 172801502 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.1.1 за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування відповідно до умов, зазначених у договорі коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредит надається строком на 21 день від дати отримання кредиту позичальником.
Відповідно до п. 1.4 договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року
За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимог.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №136 від 01.06.2021».
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020», згідно з відомостями якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю.
За умовами цього договору до позивача перейшли права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Реєстр боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025», згідно з відомостями якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.
За твердженням позивача відповідачка свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 789,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 000,00 грн.; заборгованість за процентами становить 13 789,00 грн.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документи з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором №172801502 від 09.04.2021», згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 19 789,00 грн.
Також позивач надав документ з назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором № 172801502, за яким заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 19 789,00 грн.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надало відповідь № 20.1.0.0.0/7-250804/66582-БТ від 10.08.2025, згідно з відомостями якої платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 . Також надано фінансовий номеру телефону та підтверджуючий документ про зарахування 6 000,00 грн на банківський рахунок, для обслуговування якого було емітовано зазначену платіжну картку, за вказаний період.
Крім цього, банк надав довідку/виписку Рух грошових коштів по рахунку відкритого до вказаної платіжної картки за період з 09.04.2021 по 14.04.2021 року з відображенням часу зарахування коштів.
Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
За твердженням позивача таке право вимоги він набув на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копію договору факторингу, укладеного між ним та первісним кредитором, а також Витяг з реєстру боржників, який є додатком до цього договору, та інші додатки до договору.
Виходячи зі змісту вказаних доказів суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
Отже, суд вважав доведеним факт надання відповідачу кредитних коштів у вказаному позивачем розмірі.
Водночас суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення чи не здійснення відповідачем сплат на виконання умов кредитного договору, а також докази існування заборгованості взагалі та зокрема у зазначеному позивачем у позові та розрахунку боргу.
Отже, позивач не надав належні докази існування у відповідача заборгованості у розмірі, що вказаний у розрахунку та позовній заяві.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом його підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення вказаного законодавства свідчать про те, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставами для обробки персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит № 172801502 від 09.04.2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору MNV586NT та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (т. 1 а.с. 23-27).
Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб-сайті Товариства проведена відповідно до закону, оскільки ОСОБА_1 передала кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, адресу електронної пошти.
На підтвердження укладення кредитного договору, позивач долучив договір про надання кредиту № 172801502 від 09.04.2021, графік розрахунків, виписку з особового рахунку, розрахунок заборгованості, платіжне доручення від 09.04.2021, що підтверджує перерахування коштів на платіжну карту клієнта від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що виписка по рахунку підтверджує виключно факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів, однак не є доказом існування заборгованості.
Одна, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, та зауважує, що розрахунок підпадає під ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити для первинних документів: назва документа; дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором, то загальна сума заборгованості, як зазначає позивач, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №172801502 від 09.04.2021 становить - 19 789,00 грн., яка складається з наступного: 6 000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 13 789,00грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.06.2025.
Дана виписка містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис та печатку уповноваженої особи та печатку, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Виписка детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості. Важливо зазначити, що період заборгованості, вказаний у виписці, охоплює проміжок часу від моменту набуття Позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви.
Сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених позивачем. Натомість, вона відображає фактичний обсяг боргових зобов'язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими позивач набув право вимоги в порядку, передбаченому статтею 516 Цивільного кодексу України.
Суд вважає виписку з особового рахунку належним доказом наявності заборгованості відповідачки перед позивачем та приймає її до уваги як належний та допустимий доказа.
Щодо нарахованих позивачем відсотків суд керується наступним.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається зі змісту п. 1.2 кредитного договору - кредит надається строком на 21 день від дати отримання кредиту позивальником (з 09.04.2021(а.с.23).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.4.1 договору).
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виконала вимоги п.1.2 договору та активувала функцію продовження строку дисконтного періоду. Більше того, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що відповідачем здійснено 03.05.2021 здійснено проплату на погашення кредиту, однак після закінчення дії договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Однак, у цій справі, таких позовних вимог не заявлено, а тому колегія суддів зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 30 квітня є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 6 000,00 грн. та відсотків визначених у Договорі від 09.04.2021 року у розмірі 2 142 грн., 00 коп., такими що обумовлені та погоджені сторонами. Щодо стягнення решти суми відсотків у розмірі (13 789,00 грн. - 2 142,00 грн.,) 11647,00 грн. колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх стягнення.
Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, отже судові витрати понесені Товариством у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 996,67 грн (8 142,00 х 2 422, 40/19 789,00).
При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга задовольняється частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 495,01 грн.( 8 142,00 х 3 633,60/19 789,00)
Позивачем в апеляційній скарзі також заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесену ТОВ «Юніт Капітал» в суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн. Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал», на думку колегії суддів, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 2 880, 08 грн (8 142,00 х 7 000/19 789,00) .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», подану представником Хлопковою Марією Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» ( код ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10) заборгованість за кредитним договором № 172801502 від 09.04.2021 у розмірі 8 142,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 996,67 грн. та апеляційної скарги у розмірі 1 495,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал ( код ЄДРПОУ 43541163, 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 880, 08 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна