Унікальний номер справи 756/6024/22
Номер апеляційного провадження 22-з/824/1698/2025
Головуючий у суді першої інстанції М. В. Жук
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
30 грудня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Дочірнє підприємство «АВТО Інтернешнл»
розглянув в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни про ухвалення додаткової постанови у справі № 756/6024/22,
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл» про розірвання договору купілі-продажу задоволено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства «АВТО Інтернешнл», подану представником Подоляком В.Г., залишено без задоводення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року, залишено без змін.
29 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - адвокатом Богатиренко О.В. подано до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн.
В обгрунтування вимог зазначено, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначалось, що позивач ОСОБА_1 планує витратити на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, орієнтовно 25 000,00 грн.; в прохальній частині відзиву представник позивача просила покласти на відповідача судові витрати.
Крім того, до закінчення судових дебітів у справі представником позивача було зроблено заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції стороною позивача будуть подані до суду докази на підтвердження розміру витрат, які позивачка ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи №756/6024/22 Оболонським районним судом міста Києва, наразі надаються наступні документи:
- копія Договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2022 р., укладеного між ОСОБА_1 , як замовником, та Адвокатським об'єднанням «ДЖІ ЕНД ДІ», як виконавцем (дод. 51 до позову). Станом на дату укладення договору адвокат Богатиренко О.В. здійснювала адвокатську діяльність в складі вказаного адвокатського об'єднання.
- копія Угоди від 12.06.2023 р. про заміну сторони в Договорі про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2022 р. - заміна виконавця на Адвокатське об'єднання «Правовий офіс».
Угода укладена у зв'язку переходом адвоката Богатиренко О.В. до Адвокатського об'єднання «Правовий офіс».
- копія додаткової угоди №2 від 28.12.2023 р. до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2022 р. - щодо продовження строку дії договору;
- копія Угоди від 01.03.2024 р. про заміну сторони в Договорі про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2022 р. - заміна виконавця на адвоката Богатиренко О.В.
Угода укладена у зв'язку зі здійсненням адвокатом Богатиренко О.В. індивідуальної адвокатської діяльності, копія ордеру серія АІ №2014392 від 01.10.2025 р.; копія додаткової угоди №3 від 01.10.2025 р. до договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2022 р.; копія Акту наданих послуг від 29.12.2025 р. до Договору від 27.04.2022 р. про надання правничої (правової) допомоги.
В п. 3 Акту наданих послуг від 29.12.2025 р. визначено, що Замовник та Виконавець спільно погодили розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в тому числі гонорару адвоката, в розмірі 25 000,00 грн.
Учасники справи та їх представники судом апеляційної інстанції не викликалися, ураховуючи положення ч. 3 ст 270 ЦПК України, згідно якого додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення з огляду на наступне.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).
Частиною першоюстатті 270 ЦПК Українипередбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Статтею 126 ЦПК України передбачено що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлюють не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов'язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статей 126, 137, 141 ЦПК Українивказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Отже, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
Зі змісту поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткової постанови у цій справі вбачається, що вона не містить обґрунтування поважності причин неподання ОСОБА_1 або її представником Богатиренко О.В. доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
Також ОСОБА_1 та її представник Богатиренко О.В. не зверталися до суду з окремою заявою про зазначення поважних причин неподання стороною позивача доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів.
Жодних обставин, які б завадили стороні позивача вчасно подати докази понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду матеріали справи не містять.
Представник ОСОБА_1 адвокат Богатиренко А.В. повідомлена про розгял справи апеляційним судом 24.12.2025, підтвердженням чого є її розписка (т. 5 а.с. 108), а отже мала можливість вчасно подати до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подавши заяву про ухвалення додаткової постанови у цій справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача не обґрунтувала причини неможливості подання відповідних доказів на підтвердження понесення таких судових витрат до судових джебатів, водночас звернулась із заявою про ухвалення додаткового судового рішення пропустивши строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням статтей 141, 246 ЦПК України, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною позивача доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись статтями 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Богатиренко Оксани Вікторівни про ухвалення додаткової постанови відмовити.
Представнику ОСОБА_1 - адвокату Богатиренко Оксані Вікторівні відмовити в ухваленні додаткової постанови.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її постановлення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна