Справа № 759/14196/25 Головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
Провадження № 22-ц/824/19784/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про залишення апеляційної скарги без руху
30 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 24 листопада 2024 року відповідач звернулася засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про продовження строку на подання апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що повний текст рішення було отримано нею у поштовому відділенні 26 жовтня 2025 року.
Відповідно до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
ОСОБА_1 правом щодо продовження процесуального строку на подання апеляційної скарги до закінчення цього строку не скористалася, а клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вона не порушує і апеляційний суд не вправі поновлювати його з власної ініціативи.
Крім того, в порушення приписів пункту 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України відповідач не надала суду доказів, які підтверджують дату отримання нею копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (поштовий конверт, розписка, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо), а безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, відповідачу необхідно надати суду апеляційної інстанції заяву, в якій, вказавши на підстави поважності причин пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження з посиланням на відповідні докази, порушити питання про поновлення цього строку.
Також апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, а саме не оплачена судовим збором.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п'ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
До апеляційної скарги відповідачем долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що з 11 березня 2024 року вона не отримує доходів, а в даній справі вона виступає як споживач, права якого порушені.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
За змістом цієї правової норми існують чотири умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена сплати судового збору, є вичерпним.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 521/1372/23 (провадження № 61-7136св24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) зазначено, що:
«36. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
37. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми права є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду за наявності викладених в законі умов, на власний розсуд оцінивши їх, звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 посилається на наявні в матеріалах справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 01 липня 2025 року за період з березня 2024 року по травень 2025 року, відповідно до яких у березні 2024 року вона отримала заробітну плату у розмірі 9 174,55 грн, а за інший період відсутня інформацію про її доходи.
Дослідивши надані відповідачем відомості на підтвердження її скрутного матеріального становища, апеляційний суд дійшов висновку, що цей письмовий доказ не відображає майнового стану особи, яка подала апеляційну скаргу, а тому достатні підстави для задоволення клопотання відсутні.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, у клопотанні про звільнення від сплати судового збору відповідач повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.
При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність сторони сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 697/2951/19 (провадження № 61-16827св21) зазначено, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору».
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Наявні в матеріалах справи документи безумовно не свідчать про скрутне матеріальне становища відповідача, її незадовільний фінансовий стан, соціальний статус і не дає апеляційному суду обґрунтованих підстав для звільнення від сплати судового збору у справі про стягнення заборгованості.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведене вище відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
При визначенні майнового стану особи для цілей статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Однак, при зверненні до апеляційного суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору відповідачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження її незадовільного матеріального становища, зокрема: довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів або депозитів, документи про відсутність придбання рухомого чи нерухомого майна тощо, що можуть свідчити про реальний майновий стан скаржника та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
Ураховуючи, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідачем не були надані належні та достатні докази на підтвердження її незадовільного матеріального становища та можуть свідчити про реальний майновий стан скаржника та існування об'єктивних перешкод виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.
Посилання відповідача на те, що у спірних правовідносинах вона є споживачем, права якого порушені, тому звільнена від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів», безпідставні.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із частинами першою, треьою статті 22 Закону № 1023-ХІІ захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, вказана пільга щодо сплати судового збору підлягає застосуванню лише у випадку коли позивач пред'явив позовні вимоги, пов'язані з порушенням його прав саме як споживача послуг, тоді як у даному випадку з відповідача судом першої інстанції була стягнута заборгованість за кредитним договором.
Оскільки ОСОБА_1 не є позивачем у даній справі, а має процесуальний статус відповідача, який просить переглянути відповідне судове рішення в апеляційному порядку, то підстави, на які вона посилається щодо наявності пільг при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відсутні.
Зважаючи на встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір» щодо його сплати за оскарження задоволених позовних вимог про стягнення коштів, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин, підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі немає, тому відповідачу слід сплатити судовий збір.
Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).
Ураховуючи категорію спору, характер та кількісний вимір задоволених позовних вимог, а також вимоги апеляційної скарги, розмір судового збору в даному випадку становить 4 542,00 грн.
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 10 жовтня 2025 року по справі № 759/14196/25, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення наведених вище недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 127, 136, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та усунення недоліків апеляційної скарги, в іншому випадку буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження та/або апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб