29 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 361/6877/23
Провадження № 22-ц/824/13410/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-104615511 від 10 вересня 2021 року, у розмірі - 65 010 грн. 11 коп., понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 684 грн. 00 коп., понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 1 400 грн. 00 коп.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 вересня 2021 року між
АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-104615511, згідно з умовами якого відповідач отримав 62 434 грн. 96 коп., строком на 72 місяці. На період з 10 вересня 2021 року по 11 листопада 2021 року (включно) розмір процентної ставки за кредитом складає 22,95% річних. З 11 листопада 2021 року, процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 45,90% річних, без укладання додаткової заяви-договору.
20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Станом на дату відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-104615511 у розмірі - 65 010 грн. 11 коп., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 55 314 грн. 07 коп., сума заборгованості за відсотками - 9 696 грн. 04 коп.
Позивач, зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань, просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача на свою користь.
11 жовтня 2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив задовольнити позовні вимоги частково, мотивуючи це тим, що певний час він виконував взяті на себе зобов'язання кредитного договору, однак з початком повномасштабного вторгнення агресора на територію України, він в період з 25 лютого 2022 року до укладення контракту приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації, а 14 березня 2022 року уклав контракт та перебував у лавах ДФТГ м. Києва № 9 «Київський загін № 9», де він не отримував грошові виплати за виконання завдань покладених на ДФТГ, заробітну плату за місцем основної роботи також не отримував. Зазначав, що дію вищезазначеного контракту припинено на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 327 від 04 листопада 2022 року «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань міста Києва».
Відповідач зазначав, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року задоволено позов ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-104615511 від 10 вересня 2021 року (укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 ) та відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року (укладеним між АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС») в загальному розмірі - 65 010 (шістдесят п'ять тисяч десять) грн. 11 коп., судовий збір у розмірі - 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 1 400 (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу. Добровольці територіальної оборони ДФТГ не мають статусу військовослужбовців. Тому, беручи до уваги надані докази, суд зазначає, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись з рішенням суду, 19 червня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування доводів якої вказує на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, в процесі розгляду справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права.
Відповідач погоджується з тим, що він дійсно уклав вказаний кредитний договір, але не погоджується з обов'язком сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з його перебуванням з 14 березня 2022 року до 04 листопада 2022 року у лавах ДФТГ міста Києва № 9 «Київський загін № 9», а відтак, на думку відповідача, згідно пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він звільняється від обов'язку сплати процентів за кредитним договором.
Фактично ОСОБА_1 повторює доводи наведені у відзиві на позовну заяву, окрім того зазначає, що сплачені ним грошові кошти у розмірі 12 246,60 грн. у період перебування на службі (з 14.03.2022 по 04.11.2022) на погашення відсотків мають бути зараховані в якості часткового погашення тіла кредиту.
Вказує на те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 21.09.2021 року по 05.08.2022 року відповідач сплатив кошти у розмірі 8 886,80 грн. в якості погашення тіла кредиту за Кредитним договором №014-RO-82-104615511 від 10.09.2021 року, а також що кошти у розмірі 1 765,91 грн. які класифіковано як капіталізація., була віднесена до суми його заборгованості в період, коли він проходив службу в лавах ДФТГ. Капіталізацію відповідач не визнає.
Виходячи з вищевикладеного, вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду від 02 квітня 2025 року має бути скасоване, та ухвалене нове, яким з нього на користь ТОВ «Сіті Фінанс» за Кредитним договором №014-RO-82-104615511 від 10.09.2021 року має бути стягнуто грошові кошти у розмірі 39 832,63 грн., а решту позовних вимог суд має залишити без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
Запитом Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року витребувано матеріали справи № 361/6877/23 з Броварського міськрайонного суду Київської області.
04 липня 2025 року матеріали справи № 361/6877/23 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило. Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У частині першій статті 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, та стягнути судові витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги з позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-договір про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою»
№ 014-RO-82-104615511. Указаний факт відповідач визнає у своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 1.3 банк зобов'язаний надати клієнту кредит в сумі 62 434 грн. 96 коп., а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк кредиту становить 72 місяці з 10 вересня 2021 року по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу.
Пунктом 2.3 договору процентна ставка за користування кредитом фіксована і становить: на період з 10 вересня 2021 року по 11 листопада 2021 року (включно) розмір процентної ставки за кредитом складає 22,95% річних. З 11 листопада 2021 року процентна ставка за Кредитом застосовується в розмірі 45,90% річних, без укладання додаткової заяви до цієї Заяви-Договору.
10 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту та заяву на приєднання до договору добровільного страхування життя № РБ1704-г від 12 червня 2020 року. Згідно з Паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.
Відповідно до виписки по рахунку від 08 червня 2023 року, АТ «Райффайзен Банк»
10 вересня 2021 року зарахували кошти на рахунок ОСОБА_1 в розмірі - 62 434 грн. 96 коп.
20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-57-F, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Станом на дату відступлення права вимоги № 114/2-57-F від 20 грудня 2022 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-104615511 у розмірі - 65 010 грн. 11 коп., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 55 314 грн. 07 коп., сума заборгованості за відсотками - 9 696 грн. 04 коп.
Згідно з довідкою № 278 від 17 травня 2022 року, ОСОБА_1 в період з 25 лютого
2022 року до дати укладення контракту, приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації на території Броварської міської територіальної громади, відповідно до Закону України «Про основи національного спротиву» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449 «Про затвердження Положення про добровольчі формування територіальних громад», з метою виконання територіальної оборони.
Відповідно до довідки № 21352 від 04 листопада 2022 року, ОСОБА_1 з 14 березня 2022 року до 04 листопада 2022 року перебував у лавах ДФТГ міста Києва № 9 «Київський загін № 9» (раніше - «Загін ТрО при Президентові України»), 14 березня 2022 року підписав Контракт добровольця територіальної оборони. ОСОБА_1 виконував завдання за наказом командира ДФТГ № 9 у робочий час (робочі дні). Заробітна плата, інші виплати не були передбачені, з 14 березня 2022 року до 04 листопада 2022 року, не отримував грошові виплати за виконання завдань, покладених на ДФТГ. Дію контракту припинено на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 року, № 327 «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань міста Києва».
Відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків, та вважає, що вони не мали нараховуватися відповідно до норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Натомість відповідач вважає що сплачені ним проценти мають бути зараховані в якості погашення тіла кредиту, та визнає заборгованість у розмірі 39832 грн. 63 коп.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Відповідач підтверджує факт укладання договору 10 вересня 2021 року про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою»
№ 014-RO-82-104615511, тому суд не переглядає рішення суду першої інстанції в частині підписання договору.
Суд першої інстанції відмовляючи відповідачу у звільненні від сплати відсотків посилався на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу. Добровольці територіальної оборони ДФТГ, яким і був позичальник, не мають статусу військовослужбовців, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він був військовослужбовцем ДФТГ та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).
Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» ст. 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
У самому ж п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на дату винесення рішення суду першої інстанції по справі було зазначено наступне: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля»
Тим не менш, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який прийнято 21.03.2024, та який набрав чинності 04.05.2024 року п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викласти в такій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».
Таким чином законодавець, хоч і з запізненням, але почав поширювати дію вказаної пільги на військовослужбовців що беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України вцілому.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву», у редакції, що прийнята 01.04.2022, на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто з цього моменту, на відміну від вищезгаданої пояснювальної записки, метою самого Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фактично стає захист усіх громадян України, які боронять Україну під час збройної агресії російської федерації від штрафних санкцій за фінансовими зобов'язаннями.
Таким чином, за аналогією з поширенням на членів ДФТГ гарантій, що надаються військовослужбовцям у ст. 119 Кодексу законів про працю України, та гарантій військовослужбовцям, що наведені в інших законодавчих актах України, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» прагне поширити на членів ДФТГ гарантії соціального та правового захисту передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для військовослужбовців, у тому числі, але не виключно, пільгу, зазначену у ст. 14 вищезгаданого закону, про заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.
У подальшому законодавець розширив коло осіб на яких поширюються зазначена пільга, прагнучи захистити та поширити на членів добровольчих формувань територіальних громад Конституційні права, які передбачені ст. 17 Конституції України, яка чітко зазначає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, а Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Отже інакше трактування Головного закону держави, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про основи національного спротиву» порушуватиме публічний порядок, бо фактично буде спрямовано на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, та буде нікчемним у розумінні цивільного судочинства.
Апеляційний суд дійшов висновку, що члени добровільних формувань територіальних громад, які виконували функцію захисту українського народу у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України безперечно відносяться до переліку осіб які мають право на відповідні пільги.
Тим не менш це позбавляє відповідача від обов'язку надати суду документи, що підтверджують виконання ним відповідних обов'язків, та укладення контракту добровольця територіальної оборони для отримання відповідних пільг, оскільки відповідний обов'язок вже покладається на мобілізованих військовослужбовців згідно листа Національний банк України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 да роз'яснень Верховного Суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), де викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Надані відповідачем контракт добровольця, довідки про підписання контракту добровольця, виконання ним завдань за наказом командира ДФТГ №9 у період з 14.03.2022 по 04.11.2022 є достатніми для цього доказами наявності права на отримання відповідних пільг.
Отже суд безпідставно не врахував надані відповідачем докази та не здійснив перерахунок сплачених відповідачем відсотків.
Окрім того суд першої інстанції не врахував відсутність будь-якого договору про реструктуризацію кредитного договору, чи його капіталізацію. Вказане у свою чергу унеможливлює встановлення судом суми кредитної заборгованості і процентної ставки, яка підлягала до застосування, виходячи з умов додаткової угоди про реструктуризацію кредитного договору. А відтак підстави у суду вважати обґрунтованими відповідні нарахування з 27 лютого 2022 року згідно розрахунку заборгованості - відсутні.
Станом на 27 лютого 2022 року відповідач мав заборгованість у загальному розмірі 54 152,83 за тілом кредиту та жодної заборгованості за відсотками за користування ним. Відповідач доброчесно та добровільно виконував умови договору до цього моменту.
Після 27 лютого 2022 року відповідачем було сплачено грошові кошти у загальній сумі 12 869,27 грн., з яких 12 264,60 грн. погашено за відсотками та 604,67 грн. за тілом кредиту.
Таким чином до стягнення підлягає сума у розмірі 41 283,56 грн., ця сума також перевищує розмір заборгованості яку визнає відповідач у своїй апеляційній скарзі.
Враховуючизазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви Позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн (а. с. 6).
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 1 816,80 грн.
Відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції у частині суми 25 177,48 грн., таким чином апеляційну скаргу задоволено на 94,24% (23 726,55 грн.).
Отже, оскільки колегія суддів скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове, в якому шляхом зменшення розміру заборгованості задовольнила позовні вимоги частково (63,50%), то з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 704,42 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А на користь відповідача з позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 712,10 грн., що пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 7,68 грн.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 41 283,56 грн. заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-104615511.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 7,68 грн. понесених судових витрат.
Постанова суду набираєзаконної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна