Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13124/2025
29 грудня 2025року місто Київ
справа № 373/700/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Рейнарт І.М., Таргоній Д.О.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Реви О.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В березні 2025 року позивач ТОВ «Таліон Плюс» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 67230 грн., що складається з:
27000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
40230 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 24 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидкафінансовадопомога» та відповідачем було укладенокредитний договір №759469296 в електронній формі, який відповідач підписавелектронним підписом одноразовим ідентифікатором на суму 27000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Вказував, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало, грошові кошти у розмір 27000 грн. перерахувало на банківську картку відповідача НОМЕР_1 , яка була вказана останнім при укладенні договору.
Зазначав, що 29 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №МВ-ТП/6, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 29 жовтня 2024 року до договору факторингу №МВ-ТП/6 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №759469296 від 24 серпня 2024 року на загальну суму 58320 грн.
Посилався на те, що відповідачем умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому з останнього підлягає стягненню заборгованість.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 рокупозов ТОВ «Таліон Плюс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №759469296 від 24серпня 2024 року у розмірі 67230 грн. та судові витрати у розмірі 7422,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подалаапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем на обгрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.
Вказувала, що у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Зазначала, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сума заборгованості по відсотках, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Вважає, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.
11 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував на те, що неналежна поведінка позичальника, невиконання зобов'язань по договору та вчасне неповернення кредитних коштів з процентами по користування ними, призвело до нарахування процентів за користування кредитними коштами, відповідно до умов договору. Зазначав, що на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання позичальником кредитного траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. договору.Вказував, що пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту -23 вересня 2029 року.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 серпня 2024 року ОСОБА_1 була здійснена заявка на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказані персональні данівідповідача, зокрема, паспортні дані, РНОКПП, адреса місця реєстрації та проживання, номер картки для перерахування коштів.
24 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №759469296 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора REMJ, направленого останньому 24 серпня 2024 року о 12:48:14год., на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 .
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 27000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1. договору).
Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 27000 грн. 24 серпня 2024 року, що є датою надання кредиту (п.2.3). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором (п.2.4).
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 23 вересня 2024 року, а саме: протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п.7.1). Кінцева дата повернення кредиту 23 вересня 2029 року (п.7.3).
Умовами договору погоджені умови кредитування щодо нарахування процентів за користування кредитом, їх розмір та строки нарахування (розділ 8).
Матеріали справи містять копію Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 29березня 2024року, що були надані споживачу до укладення кредитного договору.
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «Таліон Плюс» надав платіжне доручення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24 серпня 2024 року про перерахування 27000 грн. згідно кредитного договору №759469296 від 24 серпня 2024 року, отримувач: ОСОБА_1 , номер картки: НОМЕР_1 та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем на обгрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему і відповідне платіжне доручення є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію.
Отже наведені доводи не є підставою для висновку про невиконання умов договору фінансовою установою та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21).
Доказів того, що відповідач не отримував кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 27000 грн. останнім надано не було.
Відповідно колегія суддів вважає належними надані позивачем докази на підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ«Манівео швидка фінансова допомога» свого обов'язку за кредитним договором №759469296 від 24 серпня 2024 року.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту статей 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договір факторингу №МВ-ТП/6, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимог від 29 жовтня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №759469296 від 24 серпня 2024 року в загальному розмірі 58320,00 грню, з яких: 27000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17820 грн. - сума заборгованості за відсотками; 13500 грн. - заборгованість по іншим нарахуванням.
Таким чином, надані документи в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до умов кредитного договору повідомило відповідача про відступлення права вимоги, шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу відповідача, що зазначена ним при укладенні кредитного договору, що підтверджено копією повідомлення про відступлення права грошової вимоги, яке наявне в матеріалах справи.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 29 жовтня 2024 року вбачається, що заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 27000 грн., заборгованість по відсоткам - 17820 грн., неустойка - 13500 грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 20 січня 2025 року заборгованість за кредитним договором становить 8073 грн., з яких: 27000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40230 грн. - сума заборгованості за відсотками; 13500 грн. - сума неустойки.
Відповідно до п.3.1 договору кредиту на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав 30 днів від дати отримання позичальником кредитного траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п.3.2. договору.
Згідно з п.11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту -23 вересня 2029 року.
Розрахунок суми заборгованості був здійснений за базовою процентною ставкою 1% в день від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитними коштами, оскільки умовами договору (розділ 8) врегульовано застосовування такої процентної ставки за умови, коли відповідач не здійснить дострокового повернення кредиту або не продовжить дисконтний період кредитування.
З викладеного вбачається, що сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору та підлягає стягненню з відповідача.
А відтак, посилання в апеляційній скарзі на те, що сума заборгованості по відсотках, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування спростовуються вищевикладеним.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим є необгрунтованими, оскільки відповідач підписавши договір №759469296 від 24 серпня 2024 року погодився на його умови. Доказів того, що вказаний договір визнаний недійсним стороною відповідача надано не було.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надавдоказів, які б спростовували визначений позивачем розмір заборгованості за кредитом.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконувавсвої зобов'язання, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості закредитним договором №759469296 від 24 серпня 2024 року у розмірі 67230грн., яка складається із: 27000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 40230 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: