Провадження № 11-кп/821/798/25 Справа № 712/15546/24 Категорія: застосування заходів медичного характеру Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
24 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддів за участю секретаря ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
законного представника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 29 вересня 2025 року про застосування до
ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, яка має середню освіту, розлучену, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, яка є інвалідом 2 групи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,
примусових заходи медичного характеру, передбаченого п.4 ч.1 ст. 94 КК України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим типом нагляду.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - залишений без змін до набрання ухвалою законної сили.
Скасований арешт майна накладений відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.12.2024 (справа №712/13638/24; провадження №1-кс/712/5920/24) на панаму фірми пума, рукавички чорного кольору, шапку чорну з червоним написом «Honywell», терен сірий, кепку чорного кольору з червоно-білими написами, балаклаву чорного кольору, кепку сірого кольору «RS», торбинку чорного кольору, планшет чорного кольору «Selecline», мобільний телефон рожевий «Нокія», мобільний телефон сірого кольору «Теско», мобільний телефон «Самсунг», ніж кухонний із синьою ручкою, ніж із чорною ручкою, курточку чорну із зеленими вставками, мобільний телефон «Нокія» чорного кольору.
Витрати на проведення експертизи в розмірі 1591,80 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна гривні 80 коп.) - віднесені на рахунок держави.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно рішення суду першої інстанції ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 697 від 13.12.2024, не могла усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, а також не передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, а в подальшому продовжений Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 строком на 90 діб, 08.11.2024 близько 18 год. 00 хв., знаходячись у під'їзді № 1 будинку № 54 по вул. 30-річчя Перемоги м. Черкаси, відкрито, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, заволоділа майном ОСОБА_10 за наступних обставин.
Так, у вказаному місці та зазначений вище час ОСОБА_9 підійшла до потерпілої ОСОБА_10 та відкрито здійснила напад, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, погрожуючи та тримаючи у руці ніж, який ОСОБА_10 сприйняла як реальну небезпеку своєму життю та здоров'ю, подолавши волю останньої, заволоділа чужим майном, що належить потерпілій ОСОБА_10 , а саме: напоєм на основі рому Bacardi Oakheart Original 35 %, об'ємом 1 л, в кількості 1 шт., вартістю 418 грн. 10 коп., напоєм на основі рому Captain Morgan Spiced Gold, об'ємом 0,7 л, в кількості 1 шт., вартістю 341 грн. 90 коп., коньяком Aznauri 5 років, об'ємом 0,7 л, в кількості 1 шт., вартістю 208 грн. 57 коп., що знаходилися в пакеті мережі магазинів Thrash вартістю 4 грн. 29 коп., а також жіночою сумкою Double Pinco Mini Icon Classique, вартість якої, згідно звисновком експерта № СЕ-19/124-24/16129-ТВ від 21.11.2024, становить 3060 грн. 51 коп., у якій знаходилися грошові кошти в розмірі 1800 грн. та балончик «Терен-16», чим завдала потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 5833 грн. 37 коп., та в подальшому зникла з місця вчинення злочину.
Вказаними діями ОСОБА_9 вчинила суспільно - небезпечне діяння, за ознаками ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокурор порушує питання про його зміну через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить виключити із мотивувальної частини ухвали посилання на вину та винуватість ОСОБА_9 у скоєнні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та вважати правильним формулювання вчинення суспільно небезпечного діяння.
Встановивши, що суспільно небезпечне діяння ОСОБА_9 було вчинено в стані неосудності, місцевий суд помилково послався у мотивувальній частині про наявність вини у вчиненні останньою інкримінованого їй суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Як відображено в оскаржуваному рішенні, в ОСОБА_9 , встановлено наявність як медичного критерію (параноїдна шизофренія з епізодичним перебігом), так і юридичного (вчинення нею діяння, що підпадає під ознаки ч.4 ст.187 КК України).
Одночасно з цим, судом не взято до уваги, що за умови перебування ОСОБА_9 у стані неосудності, оцінка вчиненого нею суспільно небезпечного діяння з позиції наявності у неї вини не допускається.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 порушує питання про скасування ухвали суду та просить постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до ОСОБА_9 примусових заходів медичного характеру та закрити кримінальне провадження.
Суд визнав доведеним, що саме ОСОБА_9 , вчинила напад на ОСОБА_10 , однак всі свідки не були очевидцями події, а повідомляли інформацію зі слів інших осіб. Ці свідчення не можуть бути визнані належними доказами згідно зі ст.84 КПК України. Відсутність беззаперечних доказів фактичної участі ОСОБА_9 ставить під сумнів висновки суду першої інстанції.
Крім того захисник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься згадка про «протокол пред'явлення особи для впізнання від 14.11.2025», що є хронологічно неможливим, оскільки подія відбулася в 2024 році. Це свідчить про формальні недоліки у процесуальному документі, що може ставити під сумнів допустимість цього доказу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав свою апеляційну скаргу, а проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, доводи захисника та законного представника, які підтримали свої вимоги викладені в апеляційній скарзі, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_9 слід залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке містить об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України є вірними.
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, судом досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника про те, що суд першої інстанції побудував свій висновок на недостатніх та суперечливих доказах щодо безпосереднього вчинення діяння саме ОСОБА_9 , порушив принцип об'єктивності та всебічності дослідження доказів, не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.
Мотивуючи висновки про вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, районний суд обґрунтовано послався на покази потерпілої ОСОБА_10 , яка зазначила, що 08.11.2024 року поверталась додому з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований приблизно за 500 метрів від її будинку. Біля під'їзду до неї підійшла незнайома особа, одягнена в темний одяг. На запитання потерпілої «Вам сюди?» ця особа відповіла: «угу». За голосом ОСОБА_11 зрозуміла, що це була жінка. Після того, як вони разом зайшли до під'їзду, в якому було погане освітлення, жінка раптово напала на неї, погрожуючи ножем з чорною рукояткою, при цьому намагалася закрити їй рота та була в рукавицях. Побоюючись за своє життя, потерпіла віддала свою сумку, в якій знаходились грошові кошти в сумі близько 1800 грн., а також пакет із покупками, зокрема пляшками алкоголю.
Показами свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що перебуває з ОСОБА_9 у дружніх відносинах протягом приблизно десяти років. За його словами, 12 числа (місяця не пам'ятає) ввечері вона прийшла до нього, щоб постригти його, при цьому мала із собою пакет, у якому був алкоголь, зокрема пляшка «Капітана Моргана». Під час розмови ОСОБА_9 розповіла йому, що в під'їзді будинку, який знаходиться неподалік його місця проживання, вона напала на дівчину з ножем та забрала у неї газовий балончик, сумку та пакет з алкоголем.
Згідно показів свідка ОСОБА_13 , яка зазначила, що особисто події правопорушення не бачила. Зі слів сусідів вона дізналася, що в під'їзді було скоєно напад на дівчину - жінка з ножем намагалася заволодіти її сумкою та телефоном iPhone. Особисто свідок лише напередодні події бачила біля під'їзду жінку, зовнішність якої була схожа на ту, що, за словами сусідів, вчинила напад.
Показами свідка ОСОБА_14 , який пояснив, що безпосереднім свідком події не був, точної дати не пам'ятає, але зазначив, що це було у холодну пору року, орієнтовно близько 19-00 год. За його словами, він почув крики з під'їзду, вибіг і побачив свою сусідку ОСОБА_10 , яка лежала на підлозі біля ліфтового холу на першому поверсі. Вона перебувала у сильному емоційному стресі, плакала, була у стані істерики, не могла заспокоїтися. На його запитання, що сталося, ОСОБА_10 відповіла, що на неї напали ззаду, і вказала, що нападник вибіг з під'їзду. Свідок вибіг на вулицю, щоб наздогнати цю особу, і неподалік біля під'їзду, побачив жінку, яка лежала на землі. Він підійшов до неї та запитав, що сталося, на що вона відповіла, що впала, бо її хтось вдарив. Свідок допоміг їй підвестись. Згодом, під час слідчих дій, працівники поліції показали йому фотографію підозрюваної ОСОБА_9 , в якій він упізнав жінку, що лежала неподалік під'їзду.
Крім того вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння підтверджується й іншими доказами, зокрема:
- даними протоколу проведення слідчого експерименту, разом з додатком від 09.11.2024 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 у присутності понятих, слідчого, захисника, представника, оперуповноважених та інших учасників слідчої дії детально відтворила обставини вчинення щодо неї нападу, що мав місце 08.11.2024 року близько 18:00 у під'їзді будинку АДРЕСА_3 . У ході слідчого експерименту потерпіла послідовно та впевнено продемонструвала маршрут свого пересування перед нападом, а також місце і спосіб вчинення злочину. Вона вказала, що при вході до під'їзду була атакована невідомою особою, яка, застосувавши фізичний вплив, заволоділа її жіночою сумкою та пакетом з придбаним майном, після чого зникла з місця події. Зазначені обставини повністю відповідають її показанням, наданим раніше під час допиту;
- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 14.11.2024 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнає газовий балончик «Терен-16», що зображений на фото №2, який в неї відкрито заволоділа невідома особа 08.11.2024;
- даними висновку експерта № СЕ-19/124-24/16129-ТВ від 21.11.2024 відповідно до якого ринкова вартість жіночої сумки Double Pinco Mini Icon Classique, враховуючи, що вона була придбана у липні 2023 року та була без пошкоджень на момент вчинення кримінального правопорушення, станом на 08.11.2024 становила 3 060 грн. 51 коп.;
- даними товарного чеку №6523146 від 08.11.2024 в якому зазначено найменування придбаного товару в магазині «ТРАШ», його кількість та ціна;
- даними протоколу обшуку (з додатком) від 13.11.2024, проведеним за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_9 , відповідно до якого виявлено та вилучено: панаму фірми пума, рукавички чорного кольору, шапку чорну з червоним написом «Honywell», терен сірий, кепку чорного кольору з червоно-білими написами, балаклаву чорного кольору, кепку сірого кольору «RS», торбинку чорного кольору, планшет чорного кольору «Selecline», мобільний телефон рожевий «Нокія», мобільний телефон сірого кольору «Теско», мобільний телефон «Самсунг», ніж кухонний із синьою ручкою, ніж із чорною ручкою, курточку чорну із зеленими вставками, мобільний телефон «Нокія» чорного кольору;
- даними протокола огляду від 14.11.2024 разом з додатками у вигляді таблиці зображень відповідно до якого оглянуто сейф-пакет PSP4150476, в якому знаходилася куртка чорного кольору із зеленими вставками;
- даними довідки до протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 14.11.2024 по кримінальному провадженню №12024250310003747 відповідно до якого на фотознімку під №2 зображено терен-16, який було викрадено 08.11.2024 у потерпілої ОСОБА_10 ;
- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 14.11.2024 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 впізнає предмет на фото №1, а саме ніж, яким невідома особа жіночої статті погрожувала їй 08.11.2024;
- даними довідки до протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 14.11.2024 по кримінальному провадженню №12024250310003747 відповідно до якого на фотознімку під №1 зображено ніж, яким невідома особа жіночої статті погрожувала 08.11.2024 потерпілій ОСОБА_10 ;
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 14.11.2024 разом з додатком встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 впізнала особу, яка 08.11.2024 у під'їзді житлового будинку, погрожуючи ножем, заволоділа її особистими речами. Під час проведення впізнання серед кількох осіб потерпіла впевнено вказала на особу, яка перебувала на місці №3, а саме - ОСОБА_9 , як на ту, що вчинила щодо неї злочин.
- даними висновку судово-психіатричного експерта №697 від 13.12.2024, складеним експертом Черкаської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_15 (вища медична освіта, судово-психіатричний експерт, свідоцтво №150, стаж експертної роботи - 37 років), встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час інкримінованого їй діяння (08.11.2024) страждала на хронічне психічне захворювання у формі параноїдної шизофренії з епізодичним перебігом, перебувала у стані нестійкої, терапевтично залежної ремісії з психотичними розладами та стабільним психічним дефектом, ускладненим симптоматичним вживанням психоактивних речовин. Крім того, експерт встановив, що на теперішній час ОСОБА_9 також перебуває у психічному стані, який не дозволяє їй усвідомлювати свої дії, сприймати обставини справи, брати участь у проведенні слідчих дій та судовому розгляді. Вона потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціалізованого закладу з надання психіатричної допомоги з метою обов'язкового лікування та запобігання вчиненню нових суспільно-небезпечних діянь.
Частиною 1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до вимог ст.94 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 01 1978 року та «Коробов проти України» від 21 10 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Колегія суддів приходить до висновку, що вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України саме ОСОБА_9 доведено поза розумним сумнівом.
Немає підстав вважати, що викладені у судовому рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам суспільно небезпечного діяння.
Позицію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_9 до вчинення суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, колегія суддів вважає безпідставною, яка спростовується вищенаведеними доказами, які узгоджуються між собою та не викликають жодних сумнівів у їх належності достатності та достовірності.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено обставин, які б свідчили, що потерпіла та свідки обмовляють ОСОБА_9 у нападі на потерпілу ОСОБА_10 .
Відповідно до вимог ст.513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Згідно ч.2 ст.513 КПК, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального провадження, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 94, ст. 95 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Зокрема, статтею 505 КПК України передбачено, що обов?язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються й інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд, дотримався вимог закону, тому застосований вид примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_9 правильний, який відповідає характеру та тяжкості наявного захворювання ОСОБА_9 , ступеня небезпечності психічного хворого для себе та інших осіб, а також тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння.
Згідно ч.2 ст.512 КПК України, судовий розгляд завершується постановленям ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Колегія суддів вважає, що районний суд при прийнятті такого рішення щодо застосування заходів медичного характеру в повному обсязі дотримався вимог кримінального кодексу України та кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для скасування ухвали районного суду, таким чином апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, які зводяться до помилкового зазначення районним судом у мотивувальній частині рішення про наявність вини ОСОБА_9 у в чиненні нею суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України є слушними.
Встановивши, що суспільно небезпечне діяння ОСОБА_9 було вчинено в стані неосудності, районним судом помилково надано оцінку вчинення ОСОБА_9 суспільно небезпечного діяння з позиції наявності у неї вини.
Перебуваючи у стані неосудності, ОСОБА_9 не могла усвідомлювати суб'єктивну сторону вчинюваного нею суспільно небезпечного діяння, що свідчить про відсутність можливості мати умисел, мету та мотив, які відповідно до ст.505 КПК України в цьому випадку встановленню не підлягають, однак судом першої інстанції було констатовано про не визнання ОСОБА_9 своєї винуватості та заперечення своєї вини в інкримінованому суспільно небезпечному діянні, у зв'язку з чим висновки суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на дотриманні вимог кримінального процесуального закону.
При розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об'єкту посягання та об'єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини (умислу чи необережності) у діях неосудної особи об'єктивно є можливим.
За таких обставин, враховуючи положення КПК України, практику Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2023 по справі № 761/37225/20, вчинення особою суспільно небезпечного діяння у стані неосудності є несумісним з встановленням суб'єктивної сторони складу злочину, тому висновки місцевого суду щодо встановлення вини ОСОБА_9 є неправильним застосуванням кримінального закону.
Посилання суду першої інстанції на протокол про пред'явлення особи для впізнання від 14.11.2025, є некоректним (а.к.п.219), оскільки подія відбулася в 2024 році. Дана обставина є нічим іншим, як технічна описка, яка виникла при копіюванні тексту та в разі необхідності може бути виправлена в порядку ст.379 КПК України.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок суду у випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з п.3, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним змінити оскаржуваний вирок у зв'язку з чим апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Керуючись статтями 404, 405,407,ч.2 ст.408, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.09.2025 щодо ОСОБА_9 - змінити.
З мотивувальної частини ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.09.2025 виключити посилання суду на вину та винуватість ОСОБА_9 у скоєнні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та вважати правильним формулювання вчинення суспільно небезпечного діяння.
В решті ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 29.09.2025 щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий-суддя -
Судді -