Провадження № 33/821/446/25 Справа № 705/3103/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
26 грудня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Коропа С.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Коропа С.В. на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.06.2025 р. якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.
Умань, громадянин України, військовослуж-
бовець ВЧ НОМЕР_1 , проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 25.05.2025 р. о 1:55 год. в м. Умань по вул. Стуса (Карла Лібкнехта) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lanser, р/номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю із ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проходити відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР «відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Короп С.В. подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Оформлення матеріалів справи та відеозапис не відповідають інструкції, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, мав проходити огляд в присутності працівників ВСП. В матеріалах справи зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння з явними ознаками сп'яніння, а зазначене тлумачення взаємовиключні. Факт керування в стані алкогольного сп'яніння повинен бути встановлений на момент складення протоколу, а такі дані відсутні.
Крім того, ознаки стану сп'яніння зазначені в протоколі не відповідають дійсності, адже в ОСОБА_1 мова і хода порушені не були, останній нормально спілкувався весь час перебуваючи в автомобілі. В матеріалах справи є відеозапис, відповідно до якого працівники поліції відразу встановили, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений ст. 2661 КУпАП та проводиться працівниками ВСП. Крім того в матеріалах відсутній акт огляду на стан сп'яніння який є обов'язковим, відповідно до Інструкції. Зазначені факти свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 26.12.2025 р. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Інтереси ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції представляє професійний адвокат Короп С.В., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Заслухавши доповідь судді, захисника Коропа С.В., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, доданим до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 25.05.2025 р. о 1:55 год. по вул. В. Стуса (Карла Лібкнехта) в м. Умань Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lanser, р/номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю із ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 340935 від 25.05.2025 р., в якому викладені обставини правопорушення, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського долученого до матеріалів справи про адмінправопорушення, згідно якого підтверджуються обставини викладені в протоколі.
Протокол про адмінправопорушення складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні.
На переконання апеляційного суду документи по справі про адмінправопорушення складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений і судом першої інстанції, апеляційний суд, встановив, що на відеозапису зафіксовано, що на момент зупинки працівниками поліції водія ОСОБА_1 він керував приватним транспортним засобом, був одягнутий у цивільний одяг, тобто не виконував обов'язків військової служби. Працівниками поліції було здійснено усі необхідні заходів, для проведення встановленої процедури огляду на стан сп'яніння особи, яка є військовослужбовцем. Проте, після з'ясування всіх обставин, було встановлено, що на момент зупинки ОСОБА_1 не підтвердилося, що він виконував службові обов'язки, тому підстав для виклику Військової служби правопорядку Збройних Сил України у працівників поліції не було.
Крім того, працівники поліції телефонували до ВСП, повідомляли чергового про зупинку приватного автомобіля, яким керував військовослужбовець, але представники ВСП на місце зупинки зазначеного автомобіля не приїхали.
Поліцейські декілька раз пропонували водієві ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння, повідомляли про наслідки відмови, однак водій відмовився від огляду, а тому відносно нього було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду.
Доводи апеляційної скарги, що працівники поліції порушили порядок та процедуру проведення огляду водія на стан сп'яніння, оформлення матеріалів правопорушення є необґрунтованими, матеріали справи, в тому числі відеозапис з нагрудних відеокамер поліцейських, не підтверджують жодним чином зазначені доводи.
Суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що саме ОСОБА_1 , будучи водієм автомобіля, відмовився виконати законну вимогу працівника поліції та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається зафіксованим факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відеозапис є найбільш достовірною формою документування, становить стандартну процедуру документування правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом МВС України, МОЗ України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп'яніння. Водій за наявності таких обставин зобов'язаний пройти огляд, цей обов'язок покладений на нього п. 2.5. ПДР. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії водія ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме як керування автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі, чим останній порушив вимоги п. 2.5. ПДР та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений ст. 2661 КУпАП, є помилковим та необґрунтованим.
Керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є особистим правопорушенням, не пов'язаним з виконанням військових обов'язків, оскільки керування транспортним засобом у стані сп'яніння не є ні виконанням військового обов'язку, ні пов'язаним з виконанням службових обов'язків, та може бути розцінене як зневажливе ставлення до дисципліни в Збройних силах України, до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військового вітання, ввічливості і поведінки.
Відповідно до ст. 26 зазначеного Статуту, військовослужбовці, залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність, згідно з законом.
Доводи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд апеляційної інстанції визнає як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують факту керування ним автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а в подальшому і його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне.
Всі інші доводи викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного правопорушення, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги є тотожними змісту клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення, яке було розглянуте судом першої інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким місцевим судом була надана повна та об'єктивна оцінка, вона є аргументованою, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Суд першої інстанції обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були предметом дослідження суду першої інстанції і їм надана відповідна правова оцінка.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.07.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Коропа С.В. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.