Провадження № 33/821/453/25 Справа № 694/1968/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Кравченко Т. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
26 грудня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 та захисника Павленка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Павленка С.І. на постанову Звенигородського райсуду Черкаської обл. від 15.07. 2025 р. якою
ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, має
середню освіту, одружений, військовослуж-
бовця ВЧ НОМЕР_1 , проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 29.06.2025 р. о 21:01 год. в с. Чичиркозівка Звенигородського р-ну Черкаської обл. по вул. Польовій, 20 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, за згодою водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», тест № 3355, результат - 0,61 ‰, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Павленко С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та скасувати постанову суду, закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.
Клопотання про поновлення пропущеного строку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції ухвалено постанову 15.07.2025 р., проте ОСОБА_1 копія постанови не направлялася та не видавалася, копію постанови отримав адвокат Павленко С.І. лише 18.07.2025 р., сформував апеляційну скаргу, яку подав до суду 29.07.2025 р.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи.
Поліцейськими матеріали справи про адмінправопорушення оформленні з порушенням вимог ст. 2661 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, огляд повинен бути проведено в присутності працівників ВСП.
В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 вину свою визнав частково, поясняв суду що перебував у відпустці та з дружиною поїхали на став польовою дорогою. На дорозі окрім них ніхто не їхав, загроз безпеці руху його дії не становили.
Крім того, зазначав, що даний автомобіль використовується воїнами ЗСУ для своїх потреб. Зазначені факти свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, захисника Павленка С.І. та Хмельовського В.М., які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис, долучений до матеріалів справи про адмінправопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, доданим до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав у повному обсязі.
Суд першої інстанції вірно встановив, що 29.06.2025 р. о 21:01 год. в с. Чичиркозівка Звенигородського р-ну Черкаської обл. по вул. Польовій, 20 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, р/номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, за згодою водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest, результат позитивний та склав 0,61 ‰, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 376455 від 29.06.2025 р., в якому викладені обставини правопорушення, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського долученого до матеріалів справи, яким підтверджуються обставини викладені в протоколі, роздруківкою тесту №3355, результат позитивний - 0,61 ‰.
Протокол про адмінправопорушення складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні.
На переконання апеляційного суду документи по справі про адмінправопорушення складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги, що працівники поліції порушили порядок та процедуру проведення огляду водія на стан сп'яніння або порядок оформлення матеріалів правопорушення, є необґрунтованими та не підтверджені жодним чином.
Суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що саме водій ОСОБА_1 будучи водієм автомобіля, керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. а) ПДР.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається зафіксований факт керування автомобілем водієм ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відеозапис є найбільш достовірною формою документування та є стандартною процедурою документування правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений ст. 2661 КУпАП є помилковим та необґрунтованим.
Керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є особистим правопорушенням, не пов'язаним з виконанням військових обов'язків, оскільки керування транспортним засобом у стані сп'яніння не є ні виконанням обов'язків військової служби, ні пов'язаним з виконанням службових обов'язків, але може бути розцінене як зневажливе ставлення до дисципліни в Збройних силах України, до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Посилання захисника в апеляції на вимоги ст. 2661 КУпАП, не є слушними, оскільки вказана норма стосується лише тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, тобто коли на цих осіб не розповсюджуються повноваження працівників поліції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у позаслужбовий час, в межах населеного пункту та використовував його для задоволення особистих потреб, а не на території військової частини чи у службових цілях, надані стороною захисту копії документів ( а. пр. 25-32) не спростовують вказані обставини, а тому застосування вимог ст. 2661 КУпАП в даному випадку не ґрунтується на вимогах закону.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким місцевим судом була надана повна та об'єктивна оцінка, яка аргументована.
Суд першої інстанції обґрунтовано притягнув водія ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема його вина підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи та які були предметом дослідження суду першої інстанції і їм надана належна правова оцінка.
Підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Звенигородського райсуду Черкаської обл. від 15.07.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Павленка С.І. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.