Справа № 646/8270/25 Головуючий суддя І інстанції Янцовська Т. М.
Провадження № 33/818/1946/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
24 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Завадського С.О. - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Гордейчука В.В. на постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, -
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на 1 (один) рік.
Як установив суд 12.08.2025 року о 23:54 год в м. Харкові, м-н Конституції, 2/2, ОСОБА_1 керував автомобілем TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавством мед закладі та на місці зупинки відмовився.
В апеляційній скарзі поданій 07.11.2025 року захисник Завадського С.О. - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Гордейчук В.В. просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, вважаючи її незаконною.
В цій же апеляційній скарзі особа яка її подала зазначає, що додаткові доводи апеляційної скарги будуть надані після ознайомлення з матеріалами справи, оскільки сторона захисту копію оскаржуваної постанови не отримувала.
13.11.2025 року захисник Завадського С.О. - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Гордейчук В.В. подав до Харківського апеляційного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи з можливістю робити фотокопії та копіювання відеозапису та 12.12.2025 року ознайомився з усіма матеріалами справи.
Після ознайомлення з матеріалами справи стороною захисту доповнень до апеляційної скарги надано не було.
Крім того, 20.12.2024 року (субота) адвокат Гордейчук В.В. подав до Харківського апеляційного суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Назване клопотання мотивовано тим, що адвокат Гордейчук В.В. з 19.12.2025 року по 06.01.2026 року перебуватиме у відпустці з підстав суттєвого підвищення тиску та критичної ситуації із цукром.
На підтвердження названих обставин до клопотання додано Наказ №2-К від 19.12.2025 про надання відпустки підписаний Директором АБ «Віталія Гордейчука» - ОСОБА_2 .
Апеляційний суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою адвоката Гордейчука В.В., та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
За змістом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат є фахівцем у галузі права, а відтак обізнаний із нормами права.
Крім того Стаття 45 Конституції України передбачає право тих, хто працює, на відпочинок, що включає також надання щорічних відпусток, відпусток без збереження заробітної плати, соціальних відпусток. На сьогодні право адвокатів на відпустку не передбачено спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки» хоча й регулюють питання надання відпусток, однак окреслені законодавчі акти стосуються лише надання відпусток для працевлаштованих осіб та не регулюють питання надання відпусток для самозайнятих осіб. У цьому аспекті важливою для застосування є стаття 2 Європейської соціальної хартії (переглянутої), яка передбачає право на справедливі умови праці, що включає в себе і право на відпустку для усіх працюючих осіб, яка дедалі частіше стосується так само й самозайнятих осіб - адвокатів.
Адвокати не є суб'єктами трудових правовідносин, з ними не укладається трудовий договір на здійснення адвокатської діяльності, адвокат не є службовцем, його не приймають на роботу і не звільняють, адже свій статус і повноваження він набуває з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат не отримує заробітної плати, а одержує від свого клієнта плату (гонорар) на підставі договору про надання правової допомоги. Правом на щорічну відпустку адвокат може користуватися на свій розсуд залежно від зайнятості в судовому процесі або у виконанні іншого доручення клієнта.
З цього випливає, що адвокат, реалізуючи своє право на відпочинок, повинен діяти у спосіб, який найменше вплине на утруднення можливості надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту.
Відтак належною процесуальною поведінкою учасника провадження (адвоката) буде приведення свого робочого графіка у відповідність з тим, щоб він міг прибути у судове засідання, за виключенням обставин, що об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.
Між тим, після надходження клопотання про відкладення розгляду справи жодних інших відомостей на підтвердження обставин об'єктивної неможливості (в тому числі за станом здоров'я ) з'явитись в судове засідання адвокатом Гордейчуком В.В. не надано.
Враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Гордейчук В.В. належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги за допомогою SMS повідомлень, шляхом надсилання повісток про виклик.
Крім того, дані про назване судове засідання розміщені на сайті «Судова влада», який є доступний необмеженому колу осіб.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи, наведені захисником у клопотанні про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.12.2025 року, та вважає, що судовий розгляд має бути проведений у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостям із урахуванням вимог діючого КУпАП України щодо процедури та строків розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції правильно констатував, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 421311 від 13.08.2025 року, відеозаписами, які додано до матеріалів справи, направленням на огляд водія т.з. метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.08.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом.
Аргументів на спростування названих доказів як кожного окремо так і їх сукупності апеляційна скарга не містить.
Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою та її дій у встановленому законом порядку стороною захисту не оскаржувались.
Отже, апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційий суд ,-
Апеляційну скаргу захисника Завадського С.О. - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Гордейчука В.В. - залишити без задоволення.
Постанову судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева