Іменем України
30 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/5817/24
провадження № 22-ц/4809/1034/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Звіздун Анатолій Михайлович на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Іванова Н.Ю.) від 27.03.2025,
Короткий зміст позовних вимог
27.06.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син навчається в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Форма навчання: денна, державна. Термін навчання з 12.09.2022 по 30.06.2026. Син проживає разом з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. З відповідача рішенням суду були стягнуті аліменти до досягнення сином повноліття, але відповідач їх виплачував нерегулярно, не в повному обсязі, і має заборгованість зі сплати аліментів.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн з моменту подачі позовної заяви і до 30.06.2026.
06.02.2025 позивачка подала заяву про зміну предмета позову мотивуючи тим, що відповідач проходить службу у військовій частині, тому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), з моменту подачі позовної заяви і до 30.06.2026.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2025 позов задоволено частково, суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , в розмірі 1/8 частини із усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.06.2024 і до 30.06.2026, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів у межах місячного платежу допущено до негайного виконання. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач як батько повнолітньої дитини відповідно до вимог ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України (далі - СК України), зобов'язаний її матеріально утримувати. Водночас, оцінивши обставини, визначені ст. 182 СК України, суд дійшов висновку про стягнення аліментів у меншому розмірі ніж просила позивач, зокрема суд послався на те, що відповідач має захворювання та у зв'язку з постійним лікуванням, потребує коштів на відновлення стану свого здоров'я.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг
Позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Звіздун А. М., подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Так, апелянт вважає, що суд в порушення норм ч. ч. 3, 8, 9 ст. 83, ст. 178 ЦПК України прийняв від відповідача замість відзиву заяву та документи про стан здоров'я, які були покладені в обґрунтування рішення про часткове задоволення позову. Сторона позивача не була обізнана про подані відповідачем заяву та документи, внаслідок чого була позбавлена можливості на них реагувати у процесуальний спосіб.
Також звертає увагу, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, що свідчить про його недобросовісну поведінку та ухилення від їх сплати. Зазначає, що на даний час відповідач отримує грошове забезпечення військовослужбовця, а його твердження про заблокований рахунок і неможливість погашення заборгованості не відповідають дійсності.
Крім того вказує, що позивачка з сином проживали в м. Авдіївка, яке окуповане, мають статус внутрішньо переміщених осіб, вимушені винаймати житло, державної допомоги не отримують. Позивачка, у зв'язку з обіцянкою відповідача надавати допомогу сину у добровільному порядку, звернулась з позовом про стягнення аліментів не відразу після досягнення сином 18 років, а лише через півтора роки.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста (тридцяти з 19.07.2024 згідно із Законом № 3831-IXвід 19.06.2024) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у справах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн х 30 = 90840 грн).
Зазначена справа не належить до виключень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає зазначеним нормам закону через невідповідність викладених у ньому висновків обставинам справи, тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні.
Неоспорювані обставини справи, які встановив суд першої інстанції:
ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис за № 28 (а. с. 4).
Шлюб між сторонами у справі розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за № 213 від 27.11.2006 (а. с. 5).
У зв'язку з укладенням нового шлюбу 14.03.2015 позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а. с. 6).
Згідно з копією виконавчого листа, виданого на підставі рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 26.07.2010, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття (а. с. 9).
Відповідно до постанови державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області від 26.09.2023 та розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати аліментів станом на 04.02.2023 у розмірі 44439,88 грн (а. с. 11, 30 - 32).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг повноліття.
Довідками з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», підтверджується, що ОСОБА_3 є студентом денної форми навчання освітнього рівня «бакалавр», який навчається за спеціальністю 122 «Комп'ютерні науки». Форма сплати за навчання: держбюджетна, термін навчання: 12.09.2022 - 30.06.2026 (а. с. 7, 8).
Згідно з довідоками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами. Зареєстроване місце їх проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а. с. 15, 17).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання № 012782/1, виданої відділом реєстрації місця проживання особи управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, місце проживання ОСОБА_2 зареєстрповане з 19.05.2020 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 20, див. на звороті).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України (статті 199, 200, 201 СК України).
За змістом ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (ст. 201 СК України).
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Наведені роз'яснення узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 06.08.2018 у справі № 748/2340/17, від 22.11.2018 у справі № 592/2798/16-ц, від 05.06. 2019 року у справі № 754/866/18, від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що повнолітній син сторін у справі, ОСОБА_3 , якому на час звернення позивачки до суду з позовом виповнилося повних 19 років від народження, продовжує навчання в НТУ «Харківський політехнічний інститут», здобуває вищу освіту за освітнім рівнем «бакалавр», та у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач спроможний йому надавати.
Таким чином суд встановив, що у відповідача виник встановлений ч. 1 ст. 199 СК України обов'язок утримувати сина продовж періоду його навчання, але не більше ніж до осягнення 23 років.
Сторони у справі правильність встановлення місцевим судом обставин справи, які стали підставою для наведеного висновку суду щодо прав та обов'язків сторін у спорі, не оспорюють.
Проте, позивачка оскаржує рішення суду в частині розміру присуджених аліментів, стверджуючи, що суд припустився порушення норм процесуального права, встановлюючи обставини стану здоров'я відповідача, що вплинуло на правильність рішення суду в цій частині.
Визначаючи розмір аліментів й частково задовольняючи позов (у меншому розміру, ніж заявлено позивачкою), суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що він врахував стан здоров'я відповідача, який хворіє на вульгарний псоріаз, бляшечна форма, стаціонарна стадія, а також РО-ознаки старого осколкового незрощеного перелому човноподібної кістки справа, посттравматичний деф. артроз суглобів зап'ястка, променево-зап'ясткового суглобу справа 3 ст., кістоподібна перебудова в голівчастій кінці.
Ці обставини суд встановив на підставі виписок із медичної картки амбулаторного хворого (а. с. 45, 46) та довідок КНП «Центральна міська лікарня» КМР» (а. с. 44, 47).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності (ст. 77 - 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, цивільним процесуальним законодавством встановлено окремі вимоги щодо строків і порядку подання доказів.
В апеляційній скарзі позивачка стверджує, що відповідач не дотримався вимог законодавства щодо подання доказів, а суд першої інстанції на це уваги не звернув.
Загальні норми щодо подання доказів містить ст. 83 ЦПК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ЦПК України).
Цю справу місцевий суд розглядав в порядку спрощеного позовного провадження.
Особливістю подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні є те, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 278 ЦПК України).
Відповідно до п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права , перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Відзив підписується відповідачем або його представником (ч. 2 ст. 178 ЦПК України).
Стосовно письмових доказів, то згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 та 8 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 5, 6 та 8 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі, процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Використання електронного підпису врегульоване Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає, зокрема, надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб'єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб'єктами.
Згідно з пп. 15.1 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Подані в електронній формі процесуальні заяви вважаються належним чином підписані, у разі їх скріпленням електронним цифровим підписом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/335/20, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет.
Чинне процесуальне законодавство не забороняє учаснику справи звернутися з процесуальними документами до суду шляхом направлення їх на офіційну електронну адресу суду з обов'язковим скріпленням їх власним електронним цифровим підписом учасника справи (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 530/544/16).
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі з додатками, які були надіслані судом відповідачу, але за іншою адресою, ніж та, яка є зареєстрованим місцем його проживання, не були йому вручені й повернуті оператором поштового зв'язку до суду з підстави «закінчення терміну зберігання» (а. с. 27, 35).
04.11.2024 о 16:37:29 у додаток Viber на мобільний номер відповідача доставлено повідомлення суду про судове засідання у справі, призначене на 09:20 год. 12.12.2024 (а.с. 36).
Копію позовної заяви з додатками відповідач отримав лише 12.12.2024, що підтверджується його особистим підписом про отримання, у зв'язку з чим призначене на цю дату судове засідання було відкладене (а. с. 39).
За таких обставин становлений йому п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву почався 13.12.2024 і закінчився 27.12.2024.
12.12.2024 на електронну адресу суду першої інстанції від ОСОБА_2 надійшла заява (відзив) з додатками, в якій зазначив, що він призваний до лав ЗСУ, але має серйозні проблеми зі здоров'ям і потребує дороговартісного лікування, син здобуває освіту за державним фінансуванням, навчається дистанційно і не несе витрат на проїзд, користується як внутрішньо переміщена особа пільгами, має право на соціальну стипендію, тому просив зменшити розмір аліментів до 2000 грн, які він готовий сплачувати на банківський рахунок сина (а. с. 40 - 42).
Не зважаючи на назву «Заява», за своїм змістом це є відзимов на позовну заяву.
До відзиву додано копії документів: довідки командира військової частини НОМЕР_3 , діагностичні звіти від 01.05.2024 № 90732080 та № 91159933, довідка міської лікарні від 02.08.2024 № 839, виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 3438, скриншоти про бронювання ліків, фотокопія знімка фіскальних чеків, лист Кіровоградської ОВА (а. с. 43 - 52).
Отже, до суду, на його електронну адресу, надійшов відзив на позовну заяву з копіями письмових доказів, якими обґрунтовано заперечення на позов.
Однак, супереч наведеним вище за текстом цієї постанови вимогам законодавства, надіслані на електронну адресу суду у цій справі відзив на позовну заяву від імені ОСОБА_2 з додатками не скріплені електронним цифровим підписом заяника, а тому відзив не підписаний належним чином, а копії доданих до нього письмових документів не засвідченні належним чином.
Крім того, згідно з ч. 12 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Норми ст. 80 ЦПК України про подання доказів не є суто формальними, адже вони направленні на забезпечення справедливого судового розгляду.
Право сторони на представлення її позиції та право на справедливий судовий розгляд, передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Своєю чергою, рівність та змагальність сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Приховування доказів від сторони, ненадання їй можливості ознайомитися та прокоментувати докази, надані іншою стороною, очевидно ставить таку сторону у невигідне та нерівне становище.
У справі відсутні докази того, що копії документів (доказів), які додані до відзиву на позовну заяву, були надіслані відповідачем позивачу.
При цьому, з огляду на характер доказів, які містять відомості про здоров'я відповідача і становлять охоронювану законом таємницю, не є публічно доступними, а отже вони не могли бути у позивача. До того ж вони не подавалися відповідачем в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув та не застосував встановлений законом наслідок невиконання відповідачем обов'язку попереднього надсилання копій письмових доказів позивачу - залишення таких доказів без уваги.
Таким чином, суд не мав підстав брати до уваги надані з порушенням норм процесуального законодавства письмові докази, надавати їм оцінку та на підставі цього робити висновки про наявність/відсутність обставини, які входять до предмета доказування.
Отже, висновки суд про доведеність відповідачем обставин, які стосуються стану його здоров'я та врахування цих обставин при визначені розміру стягуваних на утримання сина аліментів є помилковими й привели до неправильного вирішення справи, що своєю чергою, відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування або зміни рішення.
Колегія суддів вважає, що у цій справі не встановлено обставин того, що за станом здоров'я відповідач обмежений у виконанні його обов'язку з утримання повнолітнього сина на період навчання останнього.
Проте, доведеність тверджень апеляційної скарги про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не означає автоматичного задоволення у повному обсязі вимог апелянта.
Закон не визначає конкретні види потреб студента (їх перелік), які мають забезпечити його батьки. Натомість він вказує на надання йому батьками утримання, тобто матеріальної допомоги, яка є основним джерелом його існування.
У постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Позивачка не навела обґрунтування розміру аліментів, які просила стягнути з відповідача.
З наданої позивачкою разом з позовноюзаявою довідки НТУ «Харківський політехнічний інститут» вбачається, що ОСОБА_3 навчається за рахунок коштів бюджету на денній формі здобуття освіти.
Отже, студент ОСОБА_3 потребує допомоги батьків, зокрема відповідача у справі, для забезпечення своєї життєдіяльності у зв'язку із неможливістю повноцінно самостійно заробляти собі на життя через зайнятість у навчальному процесі.
Проте до його витрат не входять витрати на оплату навчання.
Також відсутні докази того, що він має витрати, пов'язані із наймом житла за місцем свого навчання.
Таким чином, він потребує засобів для забезпечення своїх повсякденних звичайних витрат, які, наразі забезпечуються позивачкою, з якою син проживає разом.
Інших осіб (дружини,повнолітніх дітей), крім сторін у справі, які б могли надати ОСОБА_3 утримання суд не встановив.
Не встановлено у справі наявність істотних обставин, які б впливали на спроможність відповідача сплачувати аліменти (погане матеріальне становище, наявність інших утриманців тощо)
З огляду на таке, керуючись закріпленими у ч. 9 ст. 7 СК України принципами регулювання сімейних відносин - справедливістю, добросовісністю та розумністю, відповідно до моральних засад суспільства, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягають аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Щодо інших доводів апеляційної скарги про те, що суд не врахував наявність заборгованості відповідача по аліментам, які стягувалися до досягнення повноліття ОСОБА_3 , то ці доводи не мають значення для вирішення спору про стягнення аліментів на період навчання повнолітнього сина сторін.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, які привели до неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного вирішення справи знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
У зв'язку із цим оскаржуване рішення належить змінити.
Про судові витрати
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У цій справі позивачка звільнена від сплати судового збору у всіх судових інстанціях на підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в дохід держави підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Вимоги апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Звіздун Анатолій Михайлович, задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2024, змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27.06.2024 і до 30.06.2026, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2024 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1209,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.12.2025.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді С. М. Єгорова
С. І. Мурашко