Житомирський апеляційний суд
Справа №755/15868/25 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 114 Доповідач Шевчук А. М.
25 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №755/15868/25 за заявою ОСОБА_1 , який діє від свого імені та в інтересах малолітнього сина, як законний представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. у м.Радомишлі,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису. Просив видати стосовно ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 обмежувальні приписи строком на шість місяців, якими: заборонити ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; обмежити спілкування ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 з постраждалою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити наближатися ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свою заяву обґрунтовував тим, що з 07 жовтня 2023 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 . Спільне життя не склалося, оскільки ОСОБА_3 почала вживати алкогольні напої та разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 систематично ображали та принижували його ( ОСОБА_1 ) та малолітнього сина. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2025 року шлюб між ним та ОСОБА_3 розірваний (справа №289/2462/24). ОСОБА_3 24 квітня 2024 року вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до малолітнього сина, за що постановою Дніпровського районного суду була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП. Коли сину виповнилося чотири місяці, ОСОБА_3 залишила з ним ( ОСОБА_1 ) дитину та поїхала до м.Радомишля, де продовжувала вживати алкогольні напої. Отриману допомогу при народженні дитини використовувала не за призначенням. ОСОБА_3 , змовившись із ОСОБА_4 та скориставшись його ( ОСОБА_1 ) відсутністю, 09 жовтня 2024 року вивезла дитину до м.Радомишля. Під час відвідувань ним дитини ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ображали та погрожували йому, вимагали кошти та не допускали до дитини. В будинку, де знаходився син, були постійні крики, скандали, дитині не надавали належного харчування, не виводили на прогулянки, внаслідок чого в ОСОБА_5 понизився гемоглобін. Побачивши дитину в такому стані, він ( ОСОБА_1 ) вивіз дитину до м.Києва. Під час перебування з ним син знаходився в належних умовах. Він 15 грудня 2024 року найняв няню для догляду за дитиною, оскільки сам працював. ОСОБА_3 29 грудня 2024 року, скориставшись його відсутністю, знову вивезла дитину до м.Радомишля, де син перебуває наразі. Його, як батька дитини, не підпускають до дитини, у зв'язку з чим він пересилає для дитини посилки з усім необхідним. У квітні 2025 року він намагався зателефонувати через менеджер Viber, щоб побачити дитину, але ОСОБА_3 повідомила, що дитина постійно спить. У телефонній розмові 13 квітня 2024 року він дізнався, що син двічі отримав травми голови та йому ( ОСОБА_5 ) почали давати препарат «Нейроксон», який належить до психостимуляторів і призначений для вживання з 18 років. ОСОБА_3 після його прохання показати рецепт від лікаря не дозволяє бачити дитину. Такі обставини завдають душевно-психологічних страждань як йому, так і їхньому сину, оскільки дитина з народження до десятимісячного віку щодня перебувала з ним. Внаслідок цих обставин у дитини порушився зір - діагностовано міопію та часті болі голови. Під час розмов син постійно плакав, а ОСОБА_4 виривала телефон із рук ОСОБА_3 , кричала та лаялася нецензурними словами в присутності дитини. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удавалися до систематичного домашнього насильства по відношенню до дочки ОСОБА_3 від першого шлюбу. Психологічний тиск та фізичне насильство становлять загрозу для благополуччя його малолітнього сина. Наразі в суді розглядається справа про визначення місця проживання дитини з батьком. Він переконаний, що тривалий період до вирішення питання про місце проживання дитини створює реальні та безпосередні загрози для життя та здоров'я дитини.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в також невідповідність фактичним обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву про видачу обмежувального припису задовольнити.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд не повідомив належним чином усіх учасників справи, а саме, заінтересовану особу - Службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації та не надав змогу ознайомилися з доказами у справі, які він подав до суду в чотирьох копіях. ОСОБА_3 не змогла пояснити суду вживання дитиною психостимулюючого препарату «Нейроксон», дослідження якого не проводилося на дітях та є надзвичайно небезпечним, не пояснила отримання дитиною травм голови. Також ОСОБА_3 не надала суду пояснення стосовно проживання свого брата ОСОБА_6 , який знаходиться на психічному обліку та становить загрозу життю та здоров'ю дитини, в будинку разом із дитиною. Переважна більшість доказів судом першої інстанції не розглядалася та не була взята до уваги. Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уводили суд в обману та долучали докази, які не стосуються цієї справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилається на те, що за час спільного проживання вона неодноразово зазнавала домашнього насильства від ОСОБА_1 , яке вчинялося в присутності дитини, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 12 квітня 2024 року, терміновими заборонними приписами стосовно кривдника від 03 березня 2024 року та від 13 листопада 2024 року. Внаслідок таких дій, вона переїхала з дітьми у будинок до своєї матері та подала на розлучення. Шлюб між сторонами розірваний. ОСОБА_1 , щоб виправдати свою поведінку, як кривдника, безпідставно звертається до різних інстанцій, стверджуючи про невиконання нею батьківських обов'язків щодо спільного сина ОСОБА_5 , та робить на неї наклепи. Насправді саме вона піклується про утримання сина, його фізичний і духовний розвиток. ОСОБА_1 неодноразово насильно виривав у неї сина, чим завдавав їй та дитині душевно-психологічні страждання, не надавав доступу до дитини, блокував у телефоні, з чим вона неодноразово зверталася до поліції. Син ОСОБА_5 майже рік та наразі проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у будинку її матері, та перебуває повністю на її утриманні і вихованні. Дитина усім забезпечена для гармонійного і повноцінного розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 26 лютого 2025 року. Від ОСОБА_1 матеріальна допомога на утримання та забезпечення нормального рівня проживання спільної дитини не надходила і не надходить. За весь період часу проживання дитини з нею, батько дитини відправив один раз 5 000 грн на сина. Це було перед судом та переслідувало мету - подання доказів для суду. У судовому засіданні ОСОБА_1 уводив суд в оману про те, що він надає кошти на дитину в розмірі 2 500 грн щомісяця. Вона вказаних коштів не отримувала та й у суді таким обставинам батько дитини доказів не надав. Заявник від попереднього шлюбу має двох дітей, на утримання яких не сплатив жодного разу призначені судом аліменти та має по них велику заборгованість. Про здоров'я дитини піклується тільки вона. Вона зверталася з дитиною до лікарів, а батько з дитиною на прийом до лікаря-педіатра не звертався.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити у повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.142,144-145). Від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому вона одночасно просить проводити засідання в онлайн-конференції або без її участі, так як вона має на своєму самостійному вихованні та утриманні двох малолітніх дітей. Відповідно до змісту частини другої ст.372 ЦПК України неявка інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2025 року шлюб між сторонами розірваний (справа №289/2462/24).
За заявою ОСОБА_3 її дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до Комунального закладу дошкільної освіти №4 «Ромашка» Радомишльської міської ради Житомирської області до першої молодшої групи з 01 вересня 2025 року (а.с.55,57).
За зверненням ОСОБА_1 щодо неналежного виконання батьківських обов'язків його дружиною ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Службою у справах дітей Радомишльської міської ради 14 жовтня 2024 року проведено обстеження умов проживання дитини в АДРЕСА_1 , викладених фактів у листі, та було встановлено, що на час обстеження в будинку проводиться косметичний ремонт; в будинку газове опалення, централізоване водопостачання, електропостачання, Інтернет, в наявності побутова техніка, санітарно-гігієнічні норми та тепловий режим дотримані. Діти мають повноцінне харчування, іграшки, одяг, взуття відповідно до статі, віку та сезону, для дітей облаштовані місця для сну, навчання та відпочинку, наявне дитяче ліжко (а.с.59-61). Членами комісії на час обстеження встановлено, що діти забезпечені всім необхідним для гармонійного проживання, розвитку, навчання та відпочинку. В результаті обстеження та проведеної бесіди встановлено, що ОСОБА_3 , зважаючи на непорозуміння та конфлікти з чоловіком ОСОБА_1 , вирішила переїхати разом із дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до своєї матері ОСОБА_4 . При цьому встановлено, що фактів, які б свідчили про перебування дитини (сина ОСОБА_5 ) в складних життєвих обставинах у зв'язку із невиконанням матір'ю батьківських обов'язків не виявлено.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 26 лютого 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , членами комісії встановлено, що в сім'ї панує атмосфера взаємоповаги, розуміння, теплоти та турботи, для гармонійного проживання, розвитку, навчання та відпочинку дітей створені всі належні матеріально-побутові умови (а.с.62).
Із повідомлення Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Радомишльської міської ради вбачається, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в АЗПСМ в м.Радомишлі у лікаря-педіатра, декларація на медичне обслуговування дитини укладена 30 жовтня 2024 року; мати з дитиною відвідували лікаря для проведення профілактичного огляду та вакцинації; ОСОБА_2 вакцинований згідно з календарем щеплень; мати виконувала всі рекомендації лікаря в повному обсязі (а.с.63,64,65-67).
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст.173-2 КУпАП, а саме, домашнього насильства психологічного та економічного характеру відносно ОСОБА_3 (а.с.69). Постанова набрала законної сили 23 квітня 2024 року.
Уповноваженими працівниками поліції 03 березня 2024 року та 13 грудня 2024 року виносилися термінові заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_1 у зв'язку із скоєнням ним домашнього насильства фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_3 (а.с.70-71).
ОСОБА_3 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами на неправомірні дії ОСОБА_1 (а.с.74-77,78-82). Відповідно до наданої ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області інформації ОСОБА_3 неодноразово зверталася на спеціальну лінію «102» із заявами про можливі протиправні дії ОСОБА_1 . У ході перевірки заяв ознак кримінального або адміністративного правопорушення не виявлено, відомості до ЄРДР не вносилися.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір'ю записана ОСОБА_10 (а.с.86).
Відповідно до довідки Комунального закладу дошкільної освіти №4 «Ромашка» Радомишльської міської ради Житомирської області від 29 травня 2025 року №74 дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідувала ЗДО №4 «Ромашка» з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2024 року (а.с.58). Мама дівчинки приймала активну участь у житті групи, постійно цікавилася здобутками дитини, приділяла багато уваги у вихованні та творчому розвитку дитини.
Зі змісту характеристики учениці 1-Г класу Радомишльського опорного ліцею ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що фізичний розвиток дитини відповідає віковим нормам, учениця виявляє достатній рівень навчальних досягнень, привітна, чемна, скромна, товариська, має гарні інтелектуальні та фізичні здібності; забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами, необхідними для навчання у школі; мама забезпечує дочку залежно від потреб, стосунки між мамою та дитиною доброзичливі; мати приводить дитину до школи охайною та доглянутою, постійно цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори, приділяє багато уваги у вихованні, інтелектуальному та творчому розвитку дитини; мама постійно підтримує зв'язок з класним керівником як очно, так і у телефонному режимі (а.с.87).
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
,
Пунктами 3,5-7,14 частини першої ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до частини першої ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з частиною третьою ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Згідно з ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.
За таких обставин, можливо дійти висновку, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п.3 частини першої ст.350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №756/2072/18, від 09 грудня 2019 року в справі №756/11732/18 та від 02 листопада 2020 року в справі №336/3551/18-ц.
Частина третя ст.12 ЦПК України та частина перша ст.81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року в справі №484/3176/25 зазначено, що суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому (стала судова практика з 2019 по 2023 роки, справи №№363/3496/18; 452/317/19, 570/2528/20, 344/1046/21, 711/3693/22). Заявнику слід зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі обмежувального припису та докази, що їх підтверджують. Докази мають стосуватися обґрунтованих побоювань із приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді: це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника; докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі №216/4309/21).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Із матеріалів справи прослідковується, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як між колишнім подружжям, наявний конфлікт, у тому числі з приводу визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , внаслідок якого між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_4 склалися неприязні відносини. Разом із тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не доведено факту вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства, як відносно ОСОБА_1 , так і відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази, які містяться в матеріалах справи, не вказують на вчинення домашнього насильства зі сторони заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не доводять ризиків продовження чи повторного вчинення ними домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника та сина ОСОБА_5 , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального або процесуального права, та за своєї суттю зводяться до переоцінки доказів.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що не повідомлена належним чином Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не можна розцінювати як обов'язкову процесуальну підставу для скасування рішення суду першої інстанції, приймаючи до уваги те, що апеляційна скарга подана не заінтересованою особою, а заявником.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: