Справа № 159/3334/25 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.
Провадження № 22-ц/802/1410/25 Доповідач: Киця С. I.
24 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" в травні 2025 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9696297 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Кредитор перерахував на вказаний позичальницею банківський рахунок кредитні кошти в розмірі 9000,00 гривень. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, а тому виникла заборгованість в розмірі 33517,80 гривень. 21.10.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС відповідно до умов якого було відступлено право грошової вимоги до відповідачки. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 29017,80 гривень та судові витрати по справі.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 00-9696297 від28.03.2024 в розмірі 23779,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,91 грн, понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5735,80 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5434,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України “Про споживче кредитування», яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Кредитний договір укладений 28.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України “Про споживче кредитування», відповідно денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Беручи до уваги, що сума кредиту становить 9000,00 грн та те, що денна ставка не може перевищувати 1% в день, то розмір відсотків складає 90,00 грн в день, а загальний розмір відсотків в межах строку для нарахування відсотків становить 7155,00 грн. Розмір витрат 5735,80 грн на правову допомогу, що стягнутий судом з відповідача на користь позивача, не відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки справа є малозначною, виконані адвокатам роботи, зміст заяви є типовими для такого виду правовідносин. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9696297 від 28.03.2024 в розмірі 16155,00 грн, яка складається з 9000,00 грн основного боргу (тіла кредиту) та 7155,00 грн відсотків за користування кредитними коштами. Здійснити розподіл судових витрат, заявлений сторонами в суді першої інстанції.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що алгоритм нарахування процентів узгоджений кредитним договором. Нарахування в період з 28.03.2024 по 21.04.2024 здійснювалось за формулою 9000,00 грн (тіло кредиту) х 25 (строк) х 0,74 (знижена процентна ставка за кожен день користування кредитом)/100 = 1665,00 грн (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 20 днів). 1665,00 грн/25 = 66,60 грн (сума за один день користування кредитом). Відповідно до п. 1.5.1. договору, стандартна процентна ставка складає 2,47%. Оскільки в розрахунку застосовується процентна ставка 2,47%, позивач у відзиві зменшує позовні вимоги та просить стягнути не 29017,80 грн, а 17 505,00 грн у зв'язку з перерахуванням процентів відповідно до Закону України “Про споживче кредитування».
Окремо позивач 26.11.2025 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача в користь позивача 17 505,00 грн, яка складається з 9900,00 грн заборгованості по кредиту, 7605,00 грн заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 27.11.2025 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» подала заяву про визнання зловживання процесуальними правами в якій вказує, що позивач у відзиві та в заяві про зменшення позовних вимог фактично визнав безпідставність свого позову у цій справі і при цьому 17.11.2025 (знаючи, що апеляційна скарга подана) позивач подав виконавчий лист до виконання. Просить залишити заяву позивача про зменшення позовних вимог без задоволення, визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами, застосувати до позивача штраф на підставі п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України в розмірі на розсуд суду.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційний суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог та заяву відповідача про визнання зловживання процесуальними правами, ухвалив відмовити в задоволенні заяв.
Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 00-9696297.
Відповідно до умов кредитного договору кредитор взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит на наступних умовах: сума кредиту 9000,00 гривень; строк дії кредитної лінії - 360 днів, дата остаточного повернення кредиту - 23.03.2025; сплата процентів - 22.04.2024 та на кожний 25 день після цієї дати; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процента ставка - 2,47%; знижена процентна ставка - 0,74% (за умови сплати процентів 22.04.2024): одноразова комісія - 900,00 гривень.
Для підписання договору № 00-9696297 від 28.03.2024 ОСОБА_1 було використано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором "42516" відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
ТОВ "Макс Кредит" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі шляхом успішного перерахування коштів на платіжну картку клієнта в сумі 9000,00 гривень, картка НОМЕР_1 , номер транзакції - 41162-88936-90434, код авторизації - 854016, що підтверджується інформаційною довідкою, наданою ТОВ "Платежі онлайн" за вих №1289/10 від 30.10.2024.
Інформацією, наданою на запит суду, АТ КБ "Приват Банк" від 08.08.2025 №20.1.0.0.0/7-250801/42499-БТ підтверджується факт зарахування коштів 28.03.2024 в сумі 9000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 , яка видана на ім'я ОСОБА_1 .
За договором факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 ТОВ "Макс Кредит" передало право грошової вимоги ТОВ "ФК "Ейс", в тому числі до боржниці ОСОБА_1 на суму 29017,80 гривень, що підтверджується витягом з реєстру боржників за кредитними договорами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За ч. 1, ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Частина 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 8 Закону України “Про споживче кредитування» доповнена Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року частиною 5, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, Договір укладено 28.03.2024.
Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 28.03.2024, тобто після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Нарахування процентів у період з 28.03.2024 по 21.04.2024 за нормами п. 1.5.2. кредитного договору здійснюється наступним чином: 9000,00 грн (тіло кредиту) х 25 (строк) х 0,74%/100 = 1665 грн.
У період з 22.04.2024 по 21.06.2024 нарахування процентів за нормами Закону № 3498-IX здійснюється наступним чином: 9000,00 грн (тіло кредиту) х 61 (строк) х 1%/100 = 5940 грн.
Всього заборгованість по процентах становить 7605,00 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на свій детальний розрахунок і вказує що загальний розмір нарахованих процентів не має складати більше 7155,00 грн, однак не додає його до апеляційної скарги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наводить перерахунок нарахованих процентів відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» і зазначає про зменшення позовних вимог, вказує, що загальна сума заборгованості складає 17505,00 грн з яких 9900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7605,00 грн - відсотки за користування кредитом. Апеляційний суд це розцінює як часткове визнання апеляційної скарги.
Таким чином стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 17505,00 грн з яких 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7605,00 грн - заборгованість за процентами, 900,00 грн заборгованість за комісією.
Вимога щодо сплати комісії ґрунтується на умовах договору та є підставною.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).
Позов пред'явлено про стягнення 29017,80 гривень, судом стягується 17505,00 грн, тобто позов задоволено на 60,33%. Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2422,40 грн судового збору. Отже, стягненню з відповідача в користь позивача підлягає 1461,43 сплаченого позивачем судового збору за подачу позовної заяви.
Відповідачем за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн судового збору. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення 16155,00 грн заборгованості. Отже, стягненню з позивача в користь відповідача підлягає 2192,15 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.
За п. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, стягненню позивача на користь відповідача підлягає 730,72 грн (2192,15 грн - 1461,43 грн) судового збору.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки часткове задоволення позовної заяви та апеляційної скарги відповідача здійснено апеляційним судом з урахуванням норм діючого законодавства, щодо заперечень відповідача в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача в користь позивача 5735,80 грн витрат на правову допомогу, оскільки справа є малозначною, виконані адвокатам роботи, зміст заяви є типовими для такого виду правовідносин, то сума витрат доведена позивачем і сума є співмірною з витратами ОСОБА_1 , понесеними на професійну правничу допомогу та стягнутими судом першої інстанції з позивача в користь відповідача в розмірі 5434,40 грн.
А тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5735,80 грн (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 80 коп.) та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5434,40 грн (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 40 коп.).
З урахуванням вимог п. 10 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 301,40 грн (5735,80 грн - 5434,40 грн) понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року в цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" 17505,00 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ять гривень 00 коп.) заборгованості за кредитним договором № 00-9696297 від 28.03.2024 з яких 9000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 7605,00 грн (сім тисяч шістсот п'ять гривень 00 коп.) - заборгованість за процентами, 900,00 грн (дев'ятсот гривень 00 коп.) заборгованість за комісією.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на користь ОСОБА_1 730,72 грн (сімсот тридцять гривень 72 коп.) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 301,40 грн (триста одна гривня 40 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя
Судді