Справа № 761/37944/23
Провадження №1-кп/761/1909/2025
іменем України
13 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду в режимі відеоконференції з обвинуваченою ОСОБА_4 підготовчий розгляд кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000000774 від 15.09.2023, щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Луч, Луганської області області, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 2 ст. 200 КК України,
До складу ООН увійшли Українська Радянська Соціалістична Республіка (з 24 серпня 1991 року змінено назву на Україна), союз Радянських Соціалістичних Республік (з 24 грудня 1991 року змінено назву на російську федерацію) та ще 49 країн-засновниць, а в подальшому до вказаної міжнародної організації прийняті інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі Члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету
від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є перш за все свідченням акту агресії.
Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій (Гаага, 18 жовтня 1907 року), яка вступила в дію 26 січня 1910 року, яку 7 березня 1955 року визнано Союзом Радянських Соціалістичних Республік, правонаступником якого є Рф, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
Згідно з п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язались утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом рф від 2 березня 1999 року № 42 ФЗ). Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору рф зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та будівництво відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно із статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Таким чином, із зазначених міжнародних нормативно-правових актів, а також актів національного законодавства, яке визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, випливає, що дії рф на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України створюють реальні загрози національній безпеці та є проведенням підривної діяльності проти України. Її результатом стала анексія Криму, окупація території Донецької та Луганської областей, масштабні руйнування провідних промислових бюджетоутворюючих підприємств на сході держави, що призвело до загострення суспільно-політичної обстановки в Україні, падіння економіки держави та інших вкрай негативних для України наслідків.
Наведені вище факти розв'язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів ЗС рф на територію півострова Крим, захоплення державних установ, організацій та військових частин із 27 лютого 2014 року широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв'язку з чим були достовірно відомі ОСОБА_5 .
Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів рф «Про використання Збройних Сил рф на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента рф, виходячи з інтересів безпеки життя громадян рф, особового складу військового контингенту ЗС рф, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту рф на використання ЗС рф на території України.
06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між рф та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі рф нових суб'єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду рф визнаний таким, що відповідає Конституції рф, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума рф, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів рф, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до рф «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб'єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до рф з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб'єкта рф.
На далі, продовжуючи підривну діяльність проти України, рф утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади рф та недопущення контролю України над цією територією.
Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС рф на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку рф.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
Реакцією на такі дії рф, стало прийняття Верховною Радою України 21 квітня 2015 року постанови № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії рф та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку рф на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку рф внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України рф та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і ЗС рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року Указом Президента України ОСОБА_6 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2212-ІХ продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Незважаючи на вищевказані зобов'язання по неухильному додержанню Конституції та законів України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора, її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань рф, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинив злочин проти основ національної безпеки - провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Свій злочинний умисел, спрямований на співпрацю з державою-агресором рф та незаконними органами влади «ДНР» ОСОБА_7 реалізував шляхом провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором рф, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Так, з метою реалізації вказаного злочинного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше вересня 2022 року, ОСОБА_7 , вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, разом з якими розробив план спільних злочинних дій, що полягали в організації та провадженні господарської діяльності, пов'язаної із наданням фінансових послуг на тимчасово окупованій території Донецької області України.
При цьому, ОСОБА_7 , розумів, що здійснювати таку діяльність він зможе лише у взаємодії з державою агресором та її окупаційною адміністрацією, що в свою чергу, призведе до перереєстрації належних йому суб'єктів господарювання у відповідності до законодавства РФ, сплати податків до бюджету РФ, постачання товарів на її територію, а також продаж виготовленої продукції, тобто свідчитиме про провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора. Враховуючи це ОСОБА_7 усвідомлював, що такі дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні.
З даною метою, ОСОБА_7 , звернувся до незаконного органу влади «ДНР» так званої «республиканская налоговая инспекция в калининском районе г. донецка министерства доходов и сборов донецкой народной республики», з метою реєстрації юридичної особи. Так, 30.11.2022 було зареєстровано «ООО "Финансовая компания "АТЛАС-ФИНАНС», реєстраційний номер 1229300120246 у єдиному державному реєстрі юридичних осіб - «ЄГРЮЛ».
Вказаними діями ОСОБА_7 , фактично підтримав та реалізував рішення держави - агресора щодо необхідності реєстрації суб'єктів господарювання на окупованих територіях Донецької області у відповідності до законодавства РФ.
В цей час, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньо встановленою домовленістю з невстановленими досудовим розслідуванням особами, перебуваючи на тимчасово окупованій державою агресором території Донецької області, починаючи з початку листопада 2022 року розпочав дії з налагодження фінансово-господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацією РФ.
Продовжуючи реалізацію свого умислу, переслідуючи мету отримання прибутку та ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території Донецької області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.09.2022 ОСОБА_7 , розмістив на території Донецької області пункти обміну валют, які надавали послуги з обміну грошових коштів, тим самим отримуючи прибуток від такої діяльності.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 01.09.2022, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, використовуючи мобільний додаток - месенджер «Телеграм», ОСОБА_7 зв'язався з раніше знайомою йому громадянкою України ОСОБА_4 та в ході спілкування домовився з останньою про залучення її до здійснення незаконних фінансових операцій щодо обміну електронних грошей та криптовалют, пояснивши механізм такої протиправної діяльності.
В свою чергу ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт здійснення відкритої збройної агресії рф проти України, а також те, що пункти обміну електронних грошей та криптовалют фактично розташовані та провадять господарську діяльність на тимчасово окупованій території Донецької області у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а також те, що вказані дії є незаконними, оскільки вчиняються всупереч чинного законодавства України, надала свою добровільну згоду на участь в незаконній діяльності зазначених обмінних пунктів.
З метою організації даної незаконної діяльності, вказаними особами, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та час, але не пізніше 01.09.2022, з використанням мережі Інтернет, було створено електронний гаманець з ідентифікуючою ознакою НОМЕР_1 в платіжній системі розрахунків - «Qiwi», а також невстановлені криптовалютні рахунки, доступ до яких мала ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розпочато незаконну діяльність з отримання та відправлення віртуальних грошових коштів, із використанням вказаного електронного гаманця та можливостей «ООО "Финансовая компания "АТЛАС-ФИНАНС», що в свою чергу призводило до сплати даним товариством податків до бюджету незаконних органів влади на тимчасово окупованій території України.
Надалі, перебуваючи за адресою, а саме: м. Київ, вул. Довженка, 3, на 3-тьому поверсі офісного приміщення, в період часу з 02.09.2022 по 26.04.2023, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , на виконання злочинного умислу, спрямованого на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за допомогою електронного гаманця, з ідентифікуючою ознакою НОМЕР_1 в платіжній системі розрахунків - «Qiwi» та можливостей «ООО "Финансовая компания "АТЛАС-ФИНАНС», ОСОБА_4 здійснювала діяльність, пов'язану з отриманням та відправленням віртуальних грошових коштів шляхом отримання, обробки та переказу віртуальних грошових коштів, з їх подальшим виведенням на підконтрольні ОСОБА_4 криптовалютні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Крім того, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 , погодившись брати участь в провадженні за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, однак не пізніше 02.09.2022, використовуючи мобільний додаток - месенджер - «Telegram», в приватному листуванні, отримала від невстановленої досудовим розслідуванням особи логін та пароль до електронного гаманця системи розрахунків «Qiwi», з ідентифікуючою ознакою НОМЕР_1 , та упродовж невстановленого періоду часу, використовувала електронний гаманець «Qiwi», з метою отримання та подальшого переказу віртуальних грошових коштів., в тому числі здійснюючи вказану незаконну діяльність за допомогою можливостей ООО "Финансовая компания "АТЛАС-ФИНАНС».
Далі, достовірно знаючи, що на території України діє Рішення РНБО 126/2018 від 02.05.2018 щодо заборони використання на всій території країни системи Інтернет розрахунків «Qiwi», розуміючи, що згідно з Рішенням РНБО від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введених в дію Указом Президента України від 21.05.2021 №203/2021, в Україні застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкцій), зокрема до «Яндекс.Україна», КІВІБанк(АТ), ТОВ «Вебмані Європа Лтд», всупереч нормам чинного законодавства, маючи умисел на неправомірне використання електронних грошей, з метою передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 17 жовтня 2022 знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 3, на 3-тьому поверсі офісного приміщення, використовуючи персональний комп'ютер S\N: AL248721, користуючись програмним забезпеченням Opera, через активований VPN сервер, який дозволяє користуватися забороненими в Україні ресурсами, перейшла до наданого електронного гаманця платіжної системи QIWI, шляхом використання електронного гаманця з ідентифікуючою ознакою НОМЕР_1 , з метою обміну віртуальної валюти платіжної системи QIWI , здійснювала перекази електронних грошей на електронні гаманці платіжної системи з ідентифікуючою ознакою НОМЕР_2 у період часу з 02.09.2022 по 26.04.2023.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнала повністю, щиро розкаялась, підтвердила фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень наведені вище.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 повідомила суд про те, що вона на початку 2022 року проживала у Краматорську, після початку вторгнення рф на територію України вся її родина мобілізувалась, а вона сама поїхала на західну Україну, де розпочала пошук роботи. Роботу вона шукала онлайн, а саме у групі в соціальній мережі «Фейсбук» розмістила відповідне оголошення. У подальшому, наприкінці весни- на початку літа, їй в телеграмі написав раніше незнайомий номер, який запропонував роботу, яка пов'язана з переказами грошових коштів онлайн, запевнивши її, що він є громадянином України. В ході спілкування на протязі двох-трьох місяців, ця особа шляхом листування вводила її в курс справи, та повідомила про необхідність реєстрації гаманця QIWI. Цією особою, їй було повідомлено, що у зв'язку із перебування на території Донецької області, іншими віртуальними гаманцями не має можливості користуватись, у зв'язку із чим знайшов для неї російський номер телефону та зареєстрував. Надалі, розпочавши роботу, вони провели декілька тестових транзакцій, востаннє 17.10.2022, під час перебування її за адресою: АДРЕСА_3 , на 3-тьому поверсі офісного приміщення, де вона паралельно працювала асистентом у свого знайомого. Вказала, що на момент співпраці, не усвідомлювала наслідків, однак щиро розкаюється та шкодує про вчинене.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження інших доказів у даному кримінальному провадженні по фактичним обставинам вчиненого кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_4 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, судовим розглядом, який проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, встановлено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 2 ст. 200 КК України, за вчинення яких вона підлягає покаранню.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України як вчинення провадження господарської діяльності у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, та за ч. 2 ст.200 КК України, як неправомірне використання електронних грошей, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, дані які характеризують її особу, стан здоров'я, вік обвинуваченої, сімейний стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є нетяжкими тяжкими, судимостей не має в силу ст. 89 КК України, має вищу освіту, офіційно непрацевлаштована, незаміжня, являється особою молодого віку.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд враховує її щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище дані про особу обвинуваченої, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_4 покарання: за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу в межах санкції, передбаченої вказаною статтею, з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов'язаною з обміном віртуальних активів та з конфіскацією майна, за ч. 2 ст.200 КК України покарання у виді штрафу в межах санкції, визначивши їй остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 69 КК України, згідно із якими, на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд не має правових пістав для звільнення ОСОБА_4 від додаткових покарань.
Керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1; ч. 2 ст. 200 КК України, та призначити їй покарання:
за ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді штрафу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов'язаною з обміном віртуальних активів на строк 10 років та з конфіскацією майна;
за ч. 2 ст.200 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 6000 (шести тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_4 покарання у виді у виді штрафу в розмірі 6000 (шести тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп., з позбавленням права займатися господарською діяльністю, пов'язаною з обміном віртуальних активів на строк 10 років та з конфіскацією майна.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя