Справа № 761/28637/24
Провадження № 2/761/2627/2025
13 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
за участю секретаря: Яцишина А.О.
представника позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: Гуменюка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про визнання недійсними договорів, -
У серпні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електродний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічне акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсними договорів, відповідно до якої позивач просила суд:
1.Визнати недійсним договір від 09.01.202 № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ФІНАНСІВ», у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 292/П/74/2008-840 від 08.07.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 .
2.Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченого 10.01.220 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., зареєстроване в реєстрі №9 укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ФІНАНСІВ», у частині відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 08.07.2008 укладеним між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 , посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., зареєстрований в реєстрі за №2248.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «НАДРА», та ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, Боржник-1) було укладено Кредитний договір № 292/П/74/2008-840 (надалі - Кредитний договір, Основний договір) відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредитні коштів на умовах Кредитного договору в повному обсязі. У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, посвідчений 08 липня 2008 року Войнарською LA., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 2247.
У позовній заяві зазначено, що 09 січня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» був укладений Договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (надалі - Договір відступлення прав вимоги за кредитними договорами) та Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9 (надалі - Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами), в результаті чого ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі Договорами поруки, укладеними між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_3 , між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_4 .
Позовна заява мотивована тим, що вимоги про визнання недійсними Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами та Договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 09.01.2020, оскільки:
1)відсутність підпису та «мокрої» печатки ПАТ «КБ «НАДРА» як Первісного кредитора на Додатку № 1 до Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, що є невід'ємною його частиною; 2
2)відсутність, на думку позивача, належного доказу про здійснення оплати ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» на користь ПАТ «КБ «НАДРА» за Договором № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року;
3)недійсність Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року має наслідком недійсність Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9.
Таким чином, позивач, із посиланням на вимоги ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Враховуючи вище викладене, позивач посилаючись на вимоги ст. 203, 215, 216, 227, просить позов задовольнити у повному обсязі.\
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18.09.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд цивільної справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.11.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ТОВ «Світ Фінанс» про долучення доказів до матеріалів справи.
12.11.2024 до суду надійшов відзив ПАТ «КБ «Надра» - в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питання безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що визначені Законом України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Надра» здійснюються Фондом безпосереднього до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ «Надра» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачем вказано, що право вимоги за кредитним договором від 08.07.2008 року №292/П/П74/2008-840 та іпотечним договором від 08.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Войнарською І.А. за реєстровим номером 2248, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , було відступлена ТОВ «Світ Фінансів» у складі лоту GL3N212458. Інформація щодо відступлення прав вимоги розміщена у загальному доступі на веб-сайті PROZORRO.
Окрім того, у відзиві вказано, що права та інтереси позивача не можуть бути порушені укладанням між відповідачами договорів відступлення, адже вони не створюються для останнього обов'язку сплатити борг, до того ж, позивач не позбавлена права захищати свої права та інтереси в межах справ про стягнення заборгованості, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
22.10.2024 до суду надійшов відзиві відповідача ТОВ «Світ Фінансів» у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві вказано, що позивач дійшов помилкового висновку про те, що Договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року є неукладеним внаслідок відсутності підпису та печатки ПАТ «КБ «НАДРА», оскільки такий договір укладався у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку та Нового кредитора.
У відзиві вказано, що на виконання п. 4.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» здійснило перерахунок коштів на користь ПАТ «КБ «НАДРА», що вбачається з Платіжної інструкції в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № GL3N212458. Проте, як вбачається з тексту позовної заяви, позивач ставить під сумнів належність, допустимість та достатність платіжної інструкції в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № GL3N212458 як доказу, що підтверджує факт оплати ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» на рахунок ПАТ «КБ «НАДРА» грошових коштів за відступлення прав вимоги, зазначаючи, що платіжна інструкція в національній валюті, згідно положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на дату укладення оскаржуваного договору, не є документом, який підтверджує факт сплати коштів, а тільки свідчить про необхідність здійснення оплати.
Відповідач стверджує, що позивач не довела, що сплата ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» на рахунок ПАТ «КБ «НАДРА» грошових коштів за відступлення прав вимоги не відбулася, та не надала суду жодного доказу на підтвердження зазначеного. Невиконання сторонами умови Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами щодо сплати коштів за відступлення прав вимоги є лише припущенням позивача, та не може братися судом до уваги при розгляді справи, як обставини для визнання договорів недійсними.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.05.2025 відмовлено в задоволені заяви позивача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду та повернення позову.
12.08.2025 до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Світ Фінансів».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Світ Фінансів» заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що 08 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 292/П/74/2008-840, відповідно до якого остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 158 988,08 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 14,49%.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 за вказаним договором 08 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 292/П/74/2008-840.
Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх обов'язків, що випливають з кредитного договору, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 292/П/74/2008-840 від 07 липня 2008 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, посвідчений 08 липня 2008 року Войнарською LA., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 2247.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором, ПАТ КБ «Ндара» звернулося до суду з позовом до неї та поручителів про стягнення боргу. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року у справі №2-2045/11 позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» кредитну заборгованість у розмірі 1 492 645 грн 70 коп., а також судовий збір у розмірі 1 700 грн 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн 00 коп.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2012 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року залишено без змін.
Судом встановлено, що 09 січня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-11-05-000013-a від 09 грудня 2019 року, між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог № GL3N212458 (далі - Договір).
Також, 09 січня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» був укладений Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9 (надалі - Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами).
Згідно п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців, поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно п. 2.2. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами за цим договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку 1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на у умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
З реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, який є додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог № GL3N212458 від 09 січня 2020 року, вбачається, що до ТОВ «Світ Фінансів» перейшло право вимоги ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 за кредитним договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 310 728,88 грн. без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі 2-2045/11 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про заміну стягувача виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» у виконавчому провадженні № 59855002 з примусового виконання виконавчого листа №2-2045/11, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 16 грудня 2013 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» кредитну заборгованість у розмірі 1 492 645 грн 70 коп., а також судовий збір у розмірі 1 700 грн 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн 00 коп., на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» (а.с. 213-221).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права -вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір про відступлення прав вимоги за своїм змістом є договором відступлення прав вимоги, відповідно до якого застосовуються як положення ст.ст, 632, 655, 656 ЦК України, так і ст.ст. 512-519 ЦК України.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Таким чином, при укладенні Договору № № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, а також Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 10 січня 2020 року Михайленком С.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстрований в реєстрі за № 9, сторонами були дотримані всі загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, а також вимоги закону щодо виду договорів, визначені ст. 513 ЦК України.
Сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, дотримано встановлену законом форму для даного виду договорів, а також виконано всі умови для реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема Новим кредитором сплачено Первісному кредитору обумовлену у договорі суму грошових коштів за відступлення прав вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № № GL3N212458, натомість Первісним кредитором, внаслідок відступлення прав вимоги, передано Новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й матеріали кредитної справи ОСОБА_2 за Кредитним договором № 292/П/74/2008-840 від 08 липня 2008 року.
Згідно п. 6.4. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами цей договір складений українською мовою у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку та Нового кредитора.
Згідно п. 6.5 Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.
Позивач стверджує, що оскільки Додаток № 1 до Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами, який за своєю природою є реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників/Поручителів за такими договорами, - не підписаний представником ПАТ «КБ «НАДРА» та не скріплений печаткою, та враховуючи, що Додаток № 1 є невід'ємною частиною Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, то такий договір є недійсним.
Разом з тим, суд критично оцінює вказані обґрунтування позову, оскільки позивач дійшов помилкового висновку про те, що Договір № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року є неукладеним внаслідок відсутності підпису та печатки ПАТ «КБ «НАДРА», оскільки такий договір укладався у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку та Нового кредитора.
Окрім того, до матеріалів справи долучено копію Додаток № 1 до Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, який за своєю природою є реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників/Поручителів за такими договорами, який підписаний представником ПАТ «КБ «НАДРА» та скріплений відповідною печаткою (а.с. 81-82).
Як уже було зазначено судом вище, відповідно до п. 4.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 310 728,88 грн. без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
На виконання п. 4.1. Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» здійснило перерахунок коштів на користь ПАТ «КБ «НАДРА», що вбачається з Платіжної інструкції в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № GL3N212458.
Позивач мотивуючи позовну заяву ставить під сумнів належність, допустимість та достатність Платіжної інструкції в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № GL3N212458 як доказу, що підтверджує факт оплати ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» на рахунок ПАТ «КБ «НАДРА» грошових коштів за відступлення прав вимоги, зазначаючи, що платіжна інструкція в національній валюті, згідно положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на дату укладення оскаржуваного договору.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у редакції, чинній на дату укладення оскаржуваного договору, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Іншими словами платіжне доручення (платіжна інструкція) це розпорядження платника своєму банку перерахувати з його рахунку зазначену суму коштів на рахунок отримувача, яке банк приймає до виконання.
Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Згідно п. 1.4 глави 1 «Загальні положення» Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 лютого 2004 року № 22, в редакції, чинній на дату укладення оскаржуваного договору, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Згідно п. 3.1 глави 3 «Розрахунки із застосуванням платіжних доручень» платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно п. 3.3 глави 3 «Розрахунки із застосуванням платіжних доручень» банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платіжна інструкція є розрахунковим документом, який за своєю суттю підтверджує факт переказу коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
З платіжного доручення № 1384 від 08 січня 2020 року слідує, що ТОВ «Світ Фінансів» сплатило на користь ПАТ «КБ «Надра» грошову суму у розмірі 21 407 306 грн 11 коп. в якості платежу за електронним аукціоном № UA-EA-2019-11-05-000013-a від 09 грудня 2019 року на укладення договору № GL3N212458 (а.с. 139).
Окрім того, постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі 2-2045/11 встановлено, що колегія суддів враховує, що з платіжного доручення від 08 січня 2020 року № 1384 чітко видно, що платник - ТОВ «Світ Фінансів», отримувач - ПАТ «КБ «Надра», сума - 21 407 306 грн 11 коп., призначення платежу - оплата за лот № GL3N212458 електронний аукціон протокол № UA-EA-2019-11-05-000013-a від 09 грудня 2019 року (а.с.152, т.2).
Тобто, контрагентами з цим платежем є ТОВ «Світ Фінансів» і ПАТ «КБ «Надра».
Жоден із цих контрагентів не ставив під сумнів та не оспорює реальне проведення коштів по рахункам та правильність цього платежу.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, зазначені обставини встановлені постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі 2-2045/11 не доказуються при розгляді зазначеної справи.
Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про визнання договорів недійсними, лише ставить під сумнів належність, допустимість та достатність Платіжної інструкції в національній валюті від 08 січня 2020 року № 1384 про оплату за лот № GL3N212458 як доказу, що підтверджує факт оплати ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» на рахунок ПАТ «КБ «НАДРА» грошових коштів за відступлення прав вимоги, проте не доводить зворотного, а саме не надає жодних доказів нездійснення такої оплати.
Оспорюваний договір про відступлення прав вимог укладений в належній формі, дієздатними та правоздатними сторонами, на підставі їх вільного волевиявлення та спрямований на реальне настання юридичних наслідків.
Таким чином, враховуючи, що під час укладення Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, сторони договору дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
З аналізу вищезазначених положень, суб'єктом оспорювання договору може бути одна із сторін правочину, в даному випадку Публічне акціонерне товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» або інша заінтересована особа.
Позивач не виступає стороною оспорюваного договору і не може бути заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 216 ЦК України з огляду на наступне: 1. Права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені. 2. Інтереси заінтересованої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.
Тобто, обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги має бути спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів безпосередньо позивача.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного Господарського Суду в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 прийшла до наступних висновків: «... особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.»
Внаслідок укладення оспорюваного позивачем договору про відступлення права вимоги від 06.11.2019, відбулася звичайна заміна кредитора, при цьому це не спричинило ані зміну старих чи припинення існуючих, ані виникнення нових правовідносин між кредитором та позивачем. Між укладенням Договору про відступлення прав вимог та заборгованістю позивача перед кредитором немає причинно-наслідкового зв'язку, адже заборгованість за кредитним договором утворилася не у зв'язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги, а у зв'язку із укладання позивачем кредитного договору та кредитного договору 1 та договорами забезпечення до них.
Позивач не позбавлена права висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Як уже зазначалося вище, укладення відповідачами Договору відступлення прав вимоги не створює у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги. (Позиція КГС у складі ВС у справі №924/1208/18 від 28.10.2020).
Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача
Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 ЦК України.
Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України.
Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, можна прийти до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Суд прийшов до висновку, що відповідачами дотримано норми чинного законодавства при укладанні Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року.
Враховуючи вище викладене, а також те, що позивачем не доведено обставини недійсності Договору № GL3N212458 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 09 січня 2020 року, на які позивач посилається як на підстави позову, то й відсутні підстави для визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 10 січня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А за реєстровим № 9.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 203, 215, 267, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 53, 76-82, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про визнання недійсними договорів, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено: 16.10.2025.
Суддя: