Справа № 758/12122/24
29 грудня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Блащука А.М.,
за участі секретаря судового засідання - Пащелопи Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (позивач), поданого до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (відповідач), про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі в якій просить суд:
Скасувати Постанову від 17 вересня 2024 року, серія БАД № 809061, винесену оперуповноваженим Київського міського управління ДЕПАРТАМЕНТУ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ Молокоєдова А.Р., згідно з якою фізична особа ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн за ст. 127-3 КУпАП.
Стягнути з ДЕПАРТАМЕНТУ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЄДРПОУ: 40116086, місцезнаходження: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 17 вересня 2024 року оперуповноважений Київського міського управління ДЕПАРТАМЕНТУ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ Молокоєдов Андрій Романович на місці зупинки транспортного засобу виніс постанову серія БАД № 809061 про накладання адміністративного стягнення по страві про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення фізичної особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн за ст. 127-3 КУпАП.
Позивач вважає зазначену постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Блащука А.М.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
11.10.2024 позивачем до суду подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15.10.2024 відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, до суду не звертався.
24.10.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.
28.10.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17 вересня 2024 року о 13 год. 45 хв. по вул. Мрії, біля будинку № 3, що в м. Київ, оперуповноваженим Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Молокоєдовим Андрієм Романовичем винесено постанову серії БАД № 809061 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , в якій зазначено, що будучи спеціалістом (водієм) автошколи ПП «Центр Промінь» ОСОБА_1 проводив навчання на автомобілі, обладнаному додатковою педаллю акселератора, яка не передбачена конструкцією транспортного засобу, та відсутнім дзеркалом заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв, чим порушив п. 24.8, ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згаданою постановою прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 гривень.
Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Пунктом 24.8 розділу 24 "Навчальна їзда" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами, далі - ПДР) закріплено, що транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.
З матеріалів адміністративної справи, а саме відеозаписів та фото вбачається, що на автомобілі Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 та використовується Приватним підприємством «Центр Промінь» для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, наявна додаткова (третя) педаль акселератора, яка не передбачена конструкцією транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом 0000000_00000020240917133103_0016 на 00 хв. 41 сек., а також відсутнє встановлене та належним чином закріплене дзеркало заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв що підтверджується відеозаписом 0000000_00000020240917133103_0016 на 00 хв. 43 сек.
Відповідно до Висновку Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України №315146 від 23.06.2021, серп. УП №038072, транспортний засіб Renault Logan, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , переобладнаний в спеціалізований учбовий шляхом встановлення дублюючих механізмів органів керування зчеплення та гальмовою системою, а також дзеркал заднього виду для спеціаліста, що проводить навчання.
Пунктом 17 умов переобладнання транспортного засобу згаданого вище Висновку визначено, що транспортний засіб повинен бути обладнаний додатковими дзеркалами заднього виду для спеціаліста, що проводить навчання. Розміри та форма зазначених дзеркал повинні забезпечувати оглядовість місця спеціаліста, що проводить навчання, передбачену заводом- виробником для водія даного автомобіля. Додаткові дзеркала заднього виду не повинні погіршувати оглядовість через основні дзеркала.
Так, відповідно до статті 127-3 КУпАП встановлює відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, зокрема проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Зі змісту цієї статті Кодексу вбачається, що до відповідальності притягується посадові особи або фізичні особи - підприємці, але не фізичні особи. Згідно з статтею 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.09.2024, ОСОБА_1 з 21.12.2021 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, «вид економічної діяльності» на підставі якого здійснюється підприємницька діяльність 85.53 «Діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів та громадських формувань», тобто позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, а саме за ст. 127-3 КУпАП.
Стаття 127-3 КУпАП передбачає зокрема порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Відтак, суб'єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов'язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Абзацом третім пункту 4 розділу І Інструкції № 1395 визначено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 127-3 КУпАП поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки, а за частинами першою і другою статті 127 - 4 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки.
Відповідно до пункту 5 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.
Поліцейські підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою, сьомою - дев'ятою статті 121, частиною третьою статті 121-3, частинами п'ятою і сьомою статті 122, частиною першою статті 122-2, статтями 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частинами третьою і п'ятою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП, а статтею 127-3 поліцейськими підрозділів Департаменту внутрішньої безпеки.
Відповідно до пункту 1 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з абзацом другим пункту 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтею 127-3 КУпАП поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки, а за частинами першою і другою статті 127-4 КУпАП поліцейськими підрозділу Департаменту внутрішньої безпеки, за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Інструкції № 1395 винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою, шостою, восьмою і десятою статті 121, частинами першою і другою статті 121-3, частиною першою статті 128, частинами шостою, восьмою і десятою статті 133-1 КУпАП, здійснюється за місцем вчинення правопорушення, а за частинами першою і другою статті 127-4 КУпАП за місцем вчинення правопорушення за наявності відомостей про те, що це порушення не є повторним протягом року. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, відповідачем надано до суду належні докази в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та надано суду належні, допустимі та достатні докази які доводять законність та обґрунтованість постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню щодо скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 122 КУпАП, ст. ст. 6 ,8, 9, 72, 77, 242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40116086, юридична адреса: вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ.
Суддя А.М.Блащук