КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
17 грудня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю ОСОБА_1 , його представника адвоката Конюшка Д.Б., та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, якою провадження у справі про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06 вересня 2025 року серії ЕПР1 № 445722, водій ОСОБА_2 06 вересня 2025 року, о 19 год. 10 хв., на вул. Ревуцького, 5А. керуючи транспортним засобом «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу транспортному засобу «Ravon», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження представник вказує, що потерпіла особа не був присутній на судовому засіданні та не викликався на судове засідання. Окрім того, судове рішення не було надіслано протягом 3-х робочих днів потерпілому, як це вимагає КУпАП. Договір про надання правової допомоги був укладений 05.11.2025 року адвокат знайшов рішення в Єдиному реєстрі судових рішень й одразу подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим в настанні ДТП, а провадження у справі закрити у зв'язку зі спливом терміну притягнення особи до відповідальності.
В обґрунтування апеляційних вимог вказав, що відповідно до п.16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Разом з тим, закриваючи провадження у справі суд зазначає лише факт, що з наданих фотознімків вбачається, що автомобіль «Lexus» розпочав маневр після того, як переконався у відсутності транспортних засобів, що наближаються. А отже автомобіль «Ravon» у момент початку руху знаходився на значній відстані, що виключає наявність очевидної небезпеки для дорожнього руху.
При цьому на думку представника не зрозуміло, яким саме чином, суд переконався що автомобіль «Lexus» розпочав маневр після того, як переконався у відсутності транспортних засобів, що наближаються. Вказані аспекти є максимально суб'єктивними і не можуть підтверджуватись будь-якими доказами, які є в матеріалах справи.
Зазначає, що навпаки водій транспортного засобу «Lexus» підтверджує, що він був на головній відносно руху іншого учасника ДТП, а водій «Ravon» був на головній дорозі відносно руху водія «Lexus».
Вважає, що водієм ОСОБА_2 було допущено порушення передбачені п.п. 1.10, 2.3.б, 16.11 ПДР, який виїжджаючи на головну дорогу мав надати дорогу зустрічному транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_1 та його представника адвоката Конюшка Д.Б., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку ОСОБА_2 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, а також їх пояснення та відповіді на запитання суду, частково передослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що оскаржуване рішення постановлено 25.09.2025 року (а.с.10). Судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_1 та його представника адвоката Конюшка Д.Б. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які докази щодо повідомлення останніх про розгляд даної справи, а також відсутні докази направлення та отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою реалізації її права на вільний доступ до правосуддя апеляційний суд приходить до висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження і прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення у повній мірі дотримано не було, що підтверджується наступним.
Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, якою провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, є необґрунтованою, оскільки судом в достатній мірі не вмотивоване твердження про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху, встановлено, що «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , наданих ним під час апеляційного розгляду, він рухався по головній дорозі з дозволеною швидкістю в лівій полосі. Під'їжджаючи до перехрестя, перед його автомобілем різко почав рух автомобіль «Lexus», що в свою чергу унеможливило уникнення зіткнення транспортних засобів.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. в судовому засіданні вказав, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи, оскільки відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_2 порушив п. 16.11 ПДР.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 в судовому засіданні при апеляційному розгляді вказав, що він повільним темпом, оскільки з лівого боку заважав огляду автомобіль «Subaru», який був припаркований вздовж дороги, виїжджаючи з другорядної дороги на перехрестя для повороту ліворуч, впевнившись у відсутності перешкод почав рух. Тоді, закінчуючи маневр лівого повороту відчув удар в ліву частину автомобіля. Вказав, що ОСОБА_1 перевищував дозволену швидкість руху, що в свою чергу стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу на підставі наданих матеріалів, зокрема передослідивши схему місця ДТП (а. с. 4), приходить до висновку, що місце зіткнення транспортних засобів свідчить про те, що водій ОСОБА_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, належним чином не переконався в безпечності маневру, оскільки місце зіткнення автомобілів знаходиться на полосі руху автомобіля «Ravon», що узгоджується з поясненнями учасників ДТП наданих під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Крім того, суд першої інстанції зробив категоричний висновок, що автомобіль «Ravon» рухався з перевищенням швидкості, однак апеляційний суд не погоджується із ним, оскільки жодних даних про швидкість автомобіля «Ravon» матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення складений лише щодо ОСОБА_2 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставним, необґрунтованим належним чином та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з тим, ч. 2 ст. 38 КУпАП визначає строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні ? не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій-шостій цієї статті.
В той же час, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
До того ж, враховуючи правову позицію викладену у висновку Вищого адміністративного суду України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», у разі закриття провадження по справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не встановлюється.
Наявність або відсутність вини встановлюється в межах строків накладення адміністративного стягнення передбачених частиною 2 статті 38 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року з прийняттям нової.
Керуючись ст. ст. 38, 247, ст. 294 КУпАП, суддя -
Задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, і вважати апеляційну скаргу прийнятною.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б.- задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 вересня 2025 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. В іншій частині в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 753/19641/25
Апеляційне провадження № 33/824/5594/2025
Категорія: ст. 124 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Бондаренко М.С.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.