ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10549/25
провадження № 1-кп/753/1760/25
"25" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у залі суду у м. Києві під час судового засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020001347 від 03.04.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 травня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва із Дарницької окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором, з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 прокурор обґрунтував тим, що запобіжний захід ОСОБА_4 був застосований з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів із врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 5. У обґрунтування клопотання звернула увагу на те, що на даний момент судове слідство триває, свідки по справі не допитані, таким чином ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не минули, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти продовження застосування запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку Суду, ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, суворість можливого покарання, а також поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. Санкція цієї статті відносить інкримінований злочини до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим з огляду і на те, що будучи звільненим з під варти 07.08.2025 у зв'язку із внесенням застави, почав переховуватись від суду, та був оголошений у розшук, що у свою чергу характеризує обвинуваченого як особу, схильну до переховування.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки, обвинувачений ніде не працює, відповідно до обвинувального акту, вчинив інкриміновані йому злочини з метою заробітку, тому суд вважає, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, також суд враховує, що обвинувачений, будучи засудженим за аналогічні злочини та відбувши за них покарання належних висновків не зробив та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене суддя визнає обґрунтованими доводи клопотання про існування ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність яких є досить високою.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Суд констатує, що інші, більш м'які запобіжні заходи не в змозі запобігти ризикам, встановленим під час судового засідання.
Зокрема, ОСОБА_4 фактично не має постійного місця проживання, у зв'язку і з чим, застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є неможливим.
Осіб, які б виявили бажання виступити поручителем виконання ОСОБА_4 обов'язків, не встановлено.
Особисте зобов'язання не в змозі забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, враховуючи його поведінку після скерування обвинувального акту до суду, зокрема ухилення від явки, перебування в розшуку.
Суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.331КПК України суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 діб, а саме до 22.02.2026 включно.
Визначити заставу, що дорівнює 40 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого на строк до 22.02.2026 обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; докласти зусиль до пошуку роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Суддя ОСОБА_1