Справа № 752/5226/23
Провадження № 2/752/539/25
03.12.2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -
присутні:
позивач: не з'явився
представник позивача: Древко Н.В. - адвокат (ордер серії КВ №088046 від 22.02.2022р.)
відповідач: ОСОБА_2
представник відповідача: Сафіна Ф.Ф. - адвокат (доручення від 23.04.2025р. №004-2604085
ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та просить визнати за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , в порядку виділу 1/6 частки у спільному майні стягнути з відповідача на користь позивача вартість 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 386 333,00 грн. і визнати за відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 після отримання позивачем компенсації за 1/6 частину спірної квартири.
В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 . Заповіту батько не залишив, тому спадкування здійснюється за законом. Після смерті батька є три спадкоємця першої черги: позивач, як донька, його дружина - відповідачка, та його мати - ОСОБА_4 . Позивач прийняла спадщину, подавши відповідну заяву нотаріусу. За цією заявою була відкрита спадкова справа №27/2021 у приватного нотаріуса Кравець О.О. Відповідачка також прийняла спадщину, а мати спадкодавця відмовилась від спадщини на користь відповідачки. Після 6 місяців з дня смерті батька позивачка звернулась до нотаріуса для отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частку від належної померлому частини квартири
АДРЕСА_1 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.02.2022р., в якій зазначено про те, що право власності на вказану квартиру зареєстроване на ім'я відповідачки, що є дружиною померлого, як єдиного власника, згідно поданих відповідачкою документів підтверджується факт набуття квартири в період зареєстрованого шлюбу з померлим. Відповідачка відмовилась надати правовстановлюючий документ на квартиру. Право власності на квартиру не зареєстроване за померлим та не підтверджено в інший спосіб. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документи на квартиру на ім'я померлого батька, позивачу відмовлено у видачі Свідоцтва про право власності на спадкове майно нотаріусом, що змусило звернутись за захистом свого права до суду. Одночасно, як вказує позивач, вона бажає поділити спільне майно з відповідачкою. На прохання щодо добровільного поділу спільного майна шляхом продажу квартири та поділу виручених коштів згідно долей відповідачка відмовилась. Виділити в натурі 1/6 частку у квартирі неможливо, квартира є неподільною річчю, спільне володіння та користування, проживання у спірній квартирі з відповідачкою також є неможливим, у зв'язку з чим позивачкою заявлено про стягнення компенсації вартості 1/6 частки квартири.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_5. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідачка надала відзив на позовну заяву, за яким просить позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши у стягненні з неї визначеної позивачкою вартості частки квартири, стягнувши вартість частки згідно Звіту про оцінку майна від 21.05.2023р. Зазначає, що позивачка належить до спадкоємців за законом 1 черги як дочка померлого, яка набула право на спадкування, своєчасно подавши заяву. Враховуючи те, що за ОСОБА_3 наявні три спадкоємці - сторони у справі (дочка та дружина), а також матір, яка відмовилась від своєї частки на користь відповідача, тому, як вказує відповідачка, вимога про визнання права власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування є законною та підлягає до задоволення. З другою вимогою про стягнення вартості 1/6 частини квартири в сумі 386 333,00 грн. відповідачка не погоджується через невідповідність вартості квартири, яка розраховувалась на підставі Довідки про надання інформаційно-консультаційних послуг від 21.02.2022р., що, як зазначає відповідачка, не є належним доказом вартості квартири та з урахуванням часу, який минув, та зміну обставин, а саме наявність воєнного стану, який зумовлює значні коливання ринку нерухомості, тому саме актуальний Звіт про оцінку майна від 31.05.2023р., який має бути покладеним в основу визначення вартості квартири та її частки, що складає 200 143,00 грн.
У відповіді на відзив позивачка звертає увагу на те,що зазначена у наданому Звіті відповідачем вартість квартири у 32 000,00 доларів США точно не відповідає дійсності, оскільки таких цін на ринку нерухомості в м. Києві немає.
Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду міста Києва від 18.012024р. №76 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», у зв'язку з тим, що згідно рішення Вищої ради правосуддя №1074/0/15-23 від 21.11.2023р. ОСОБА_5 звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва, здійснено повторний розподіл справи №752/5226/23.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024р. справу за позовом ОСОБА_1 розподілено на суддю Ольшевську І.О.
Ухвалою суду від 24.01.2024р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу №752/5226/23, постановила розглядати її в порядку загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
За ухвалою суду від 23.05.2024р. задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи, призначено у справі оціночно-будівельну експертизу для вирішення питання дійсної вартості квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
04.02.2025р. матеріали справи були повернуті з експертної установи без виконання, у зв'язку з неоплатою вартості експертизи.
Згідно ухвали суду від 04.02.2025р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було поновлено та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.06.2025р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку учасників справи, судом встановлено наступне.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 53 роки, про що 16.08.2021р. складено відповідний актовий запис №18039, місце смерті Україна, м. Київ. Зазначене вбачається із Свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16.08.2021р.
Позивачка є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
19.08.2021р. позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .
Приватним нотаріусом Кравець О.О. заведена спадкова справа №68174872, номер у нотаріуса №27/2021, спадкодавець ОСОБА_3 , що вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19.08.2021р. №66090746.
Із наданої приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. на виконання ухвали суду спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 до нотаріуса ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась також дружина ОСОБА_2 .
Мати померлого ОСОБА_4 подала заяву нотаріусу про відмову від спадку на користь дружини померлого сина ОСОБА_2
11.02.2022р. позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідній частці на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 .
11.02.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за якою відмовлено спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну частку від належної померлому частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
У вказаній постанові приватний нотаріус зазначила, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №299160386, сформованої 11.02.2022р., право власності зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 , що є дружиною померлого, як єдиного власника. Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. від 25.10.2012р. за р. №3031, що відповідно до поданих документів спадкоємицею ОСОБА_2 підтверджується факт набуття в період зареєстрованого шлюбу з померлим, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 21.04.2012р., про що було складено відповідний актовий запис №177. У зв'язку з відсутністю примірника Договору купівлі-продажу перевірити факт набуття квартири в особисту власність ОСОБА_2 або у спільну сумісну власність подружжя, у зв'язку з відсутністю запису про право власності ОСОБА_3 на спадкове майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вбачається, що померлим не використано за життя свого права на виділення належної йому частки у спільному майні подружжя (в разі набуття квартири у спільну сумісну власність подружжя), що не підтверджує безспірного права вважати частку квартири як складовою спадщини і не включає її до спадкової маси. Таким чином, документ, що підтверджує право власності померлого на вказане спадкове майно відсутній.
Так, у матеріалах справи наявний Договір купівлі-продажу квартири від 25.10.2012р., за яким ОСОБА_2 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира придбана ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , за яким шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований 21.04.2012р.
У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, за встановлених обставин та з урахуванням положень ст. 60 Сімейного кодексу України, назване вище майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з вимогами ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Таким чином, позивач, яка є донькою померлого ОСОБА_3 , відповідач, яка є дружиною померлого ОСОБА_3 , мати померлого ОСОБА_4 , є спадкоємцями першої черги згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємців за письмового угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині кого із них.
Відповідно до ст. 1278 Цивільного кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Таким чином, спадкоємці однієї черги спадкують у рівних частках, а, отже, позивачка після смерті батька успадкувала 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Статтею 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю
Згідно з частинами 1, 2, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Як вбачається, позивачка не претендує на те, щоб 1/6 частку квартири залишити собі у власності, вона навпаки заявляє про отримання грошової компенсації за її частку від відповідача в розмірі 386 333,00 грн., посилаючись на вартість квартири, визначену суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 у Довідці про надання інформаційно-консультативних послуг від 21.01.2022р. У подальшому за клопотанням позивача долучена до матеріалів справи Довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна (дата формування довідки 02.05.20205р.), яка є Додатком №2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, за якою оціночна вартість об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 складає 2 172 287,07 грн., тобто вартість 1/6 - 362 047,85 грн.
Відповідач, у свою чергу, просить стягнути вартість частки квартири, виходячи зі Звіту про оцінку майна від 31.05.2023р., яким визначено ринкову вартість квартири в розмірі 1 200 854,00 грн., тобто 1/6 частина - 200 142,33 грн.
Суд не бере до уваги як доказ вартості квартири Довідку про надання інформаційно-консультативних послуг від 21.01.2022р., звертаючи увагу на те, що вона не підписана замовником ОСОБА_1 , яка мала своїм підписом, зокрема, підтвердити, що надані нею дані є достовірними та відповідають матеріалам Бюро технічної інвентаризації, документам, що підтверджують право власності
Також суд відхиляє як доказ вартості квартири Звіт про оцінку майна від 31.05.2023р. Так, у вказаному Звіті зазначено, що ринкова вартість квартири визначена методом порівняння цін продажу подібних приміщень та складає 1 200 854,00 грн., що еквівалентно 32 838,00 доларів США. У свою чергу, позивачем надані роздруківки із сайтів продажу нерухомості, з яких вбачається, що вартість продажу квартир значно відрізняється від вказаної у Звіті.
Суд приймає як доказ вартості квартири Довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості, яка є Додатком №2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про
оцінку, датованою 02.05.2025р., яка згідно Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018р. №658, є документом, сформованим на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об'єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об'єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості. За цією довідкою вартість квартири АДРЕСА_1 складає 2 172 287,07 грн., тобто 1/6 частина - 362 047,85 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу в даному випадку на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.08.2022р. у справі №711/3032/19, де суд зазначив, що платоспроможність не має значення для вирішення спору, в якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення в судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Далі Верховний Суд виснував, що не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на
засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 362 047,85 (триста шістдесят дві тисячі сорок сім грн. 85 коп.) грн., як компенсацію вартості 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
4. Визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 620,48 (три тисячі шістсот двадцять грн. 48 коп.) грн. судового збору.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА