Справа № 752/26927/24
Провадження №: 2/752/2111/25
30 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний бане «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КП «ПриватБанк», Банк) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.01.2024 у загальному розмірі 80666,66 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.09.2023 було здійснено ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 та підписано з нею заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Крім того, відповідачем було погоджено використання OTP пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю, як простого електронного підпису сторони, домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта.
У подальшому відповідач виявила бажання отримати у позивача послугу «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 03.01.2024 підписала паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою OTP пароля було підписано кредитний договір б/н від 03.01.2024 про надання строкового кредиту у розмірі 100000 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців, із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18%. Додатково з відповідачем за допомогою OTP пароля був підписаний і графік кредиту.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору. Однак, відповідач не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, у відповідача станом на 21.11.2024 виникла заборгованість у розмірі 80666,66 грн, яка складається з 79166,66 грн - заборгованості за кредитом та 1500 грн - заборгованості за нарахованими відсотками. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.01.2024 у загальному розмірі 80666,66 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 для розгляду цивільної справи №752/26927/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача листом з описом вкладення (адресат відсутній).
Копія ухвали суду про відкриття провадження направлялася на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.09.2023 відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 09.09.2023.
У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що згідно статті 634 ЦК України, підписання вказаної заяви вона приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Система переказів PrivatMoney», «Операції у відділеннях», «Автоплатежі», «Сервіс BankID» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка».
Підписана відповідачем анкета-заява містить розділ «Угода про використання простого електронного підпису».
Зі змісту цього розділу вбачається, що Банк та клієнт узгодили при наданні банком будь-яких послуг, в тому числі, але не виключно, виконання платіжних операцій, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису.
Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, ініціювати платіжну операцію та підписати відповідну платіжну інструкцію тощо, або якщо інтерфейс відповідного програмного комплексу Банку дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть платіжної операції, платіжну інструкцію на виконання якої клієнт підписує у спосіб, узгоджений сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.
При здійсненні будь-яких платіжних операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення платіжної операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланого банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта або в особистий кабінет клієнта в системі «Приват24», доступ до якого можливий виключно з використанням фінансового номера телефону. Сторони узгодили, що банк самостійно приймає рішення про застосування того чи іншого виду електронного підпису.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виявила бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомилася із актуальними умовами кредитування та 03.01.2024 підписала Паспорт кредиту за допомогою простого електронного підпису (ОТР пароля). Після чого із відповідачем за допомогою простого електронного підпису (ОТР пароля) було підписано і Кредитний договір б/н від 03.01.2024 (надалі-Договір) про надання строкового кредиту у розмірі 100000 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18% (реальна відсоткова ставка 35,26% річних). Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту, де визначений строки і порядок повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до пункту 2.2 договору кредит надається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточних рахунок починальника) НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3.3.2 вказаного договору банк має право при настанні будь-якої з таких подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі, шляхом надсилання повідомлення, в цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.
Згідно з пунктом 4.1. договору позичальник зобов'язався кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього договору, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти за користування кредитом, рівними платежами в розмірі та строки, зазначені згідно з графіком, шляхом зарахування на рахунок НОМЕР_2 , відкритий у банку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щодня, не пізніше дня сплати платежу, зазначеного в графіку (Додаток 1 до договору). Проценти розраховуються на загальну суму кредиту, зазначену в розділі 1 «Істотні умови кредитування» цього Договору.
У підписаному відповідачем графіку платежів, що є додатком 1 до кредитного договору від 03.01.2024, сторонами було погоджено повернення позичальником кредиту щомісячними платежами в розмірі 4277,78 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1500 грн, починаючи з 03.02.2024 по 03.12.2026, а останній платіж з повернення кредиту повинен був бути здійснений 03.01.2027 у сумі 4277,70 грн.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 03.01.2024 останній було відкрито картковий рахунок та відбулася зміна кредитного ліміту до 100000 грн.
З наданої суду виписки з особового рахунку ОСОБА_1 від 22.11.2024 щодо руху коштів за період із 03.01.2024 по 22.11.2024 убачається, що відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 100000 грн, останньою частково вносилися грошові кошти в рахунок повернення кредиту. Усього надходжень за вказаний період 32833,34 грн, витрат - 113500 грн, залишок заборгованості -80666,66 грн.
Відповідно до змісту пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженому постановою правління національного банку України від 04 липня 2018 №75, виписка з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить, зокрема: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта.
Суд зазначає, що з наданої позивачем до суду виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором убачається, що остання отримала кредитні кошти та користувалася ними для власних потреб.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було укладено кредитний договір від 03.01.2024, за умовами якого позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти на поточний рахунок у визначеному договором розмірі. Проте, відповідач усупереч умовам договору порушила взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (стаття 642 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Так, зазначений вище договір був укладений в електронній формі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частинами дванадцятою, тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові по справі №243/6552/20 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09.09.2023, підписаної відповідачем, сторони узгодили умови використання простого електронного підпису, зокрема, укладення між сторонами кредитних договорів.
Кредитний договір від 03.01.2024 містить зазначення про укладення в електронній формі, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , остання отримала кредитні кошти на картковий рахунок, здійснювала часткові періодичні платежі в рахунок погашення боргу та сплати відсотків.
З наявної у матеріалах справи паперової копії кредитного договору №б/н від 03.01.2024 убачається, що він був укладений у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», підписаний електронним підписом уповноваженою на те особою та у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та своїми фактичними діями у вигляді користування кредитною карткою відповідач підтвердила укладення договору.
Таким чином, 03.01.2024 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір в електронний формі.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, у останньої станом на 21.11.2024 наявна заборгованість у розмірі 80666,66 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 79166,66 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1500 грн.
Так, принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Проте, з наданих суду розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача убачається, що остання, всупереч умов кредитного договору, не здійснює належним чином платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до положень статтей 610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України перебачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, не забезпечила своєчасне повернення позивачеві позичених коштів. Такі дії порушують права та законні інтереси позивача, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі у розмірі 80666,66 грн.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення суми нарахованих відсотків у розмірі 1500 грн суд зазначає наступне.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як було зазначено вище, у кредитному договорі №б/н від 03.01.2024 сторонами було узгоджено розмір процентів за користування кредитними коштами, який відповідно до підписаного відповідачем графіку повернення кредиту підлягав щомісячній сплаті в сумі 1500 грн.
Згідно наданого банком розрахунку розмір заборгованості за нарахованими відсотками складає 1500 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині також необхідно задовольнити. Відповідач не надала заперечень щодо розрахунку заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин першої та третьої статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Проте, відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об'єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.
Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів з боку відповідача на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.01.2024 у розмірі 80666,66 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
1. Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок №1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;
2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя А.О. Митрофанова