Справа №752/17006/24
Провадження № 2/752/2136/25
Іменем України
17.02.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»
про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди
1.Описова частина
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у порядку ст. 1212 ЦК України у розмірі 22 073,29 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2023 у справі №752/15238/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса №9429 від 08.1.2021, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.
Вказане рішення набрало законної сили 29.01.2024.
Однак під час виконання виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. було стягнуто з позивача на користь відповідача в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 22 073,29 грн.
Позивач вважає, що такі кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України.
Також позивач вказує на завдання їй моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях з приводу безпідставного стягнення грошових коштів, що призвело до порушення нормального життєвого ладу, яку вона оцінила у 10 000, 00 грн.
1.2. Стислий виклад позиції учасників справи
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав.
20.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про зменшення витрат на правничу допомогу, які просить стягнути позивач, з 10000,00 грн до 3 000,00 грн., вказуючи на їх не співмірність заявленим вимогам, виконаним адвокатом робіт та складності справи. Також просить відмовити позивачу у стягненні моральної шкоди.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
1.4.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя С.О. Чекулаєв.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 20.08.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 08.11.2021 у приватним нотаріусом КМНО Золотих О.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 9429, яким запропоновано звернути стягнення з позивача, який є боржником за кредитним договором № 3510109 від 16.01.2021, укладеним з ТОВ «Авентус України», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором факторингу №13/09/2021 від 13.09.2021 є ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису від 08.11.2021 №9429.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2023 у справі № 752/15238/23 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. №9429 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за кредитним договором №3510109 від 16.01.2021.
Підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слугувала відсутність доказів на підтвердження безспірності заборгованості.
Вказане рішення набрало законної сили 29.01.2024.
2.2. Застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 8 Конституції України, кожному гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Закон України «Про захист прав споживачів», регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно із ст. 22 Закон України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Чинне законодавство виділяє низку специфічних видів позовів, які випливають зі змісту самих норм права. Відтак поряд із віндикаційним, негаторним позовами використовується також позов, можливість подання якого виникає у зв'язку з кондикційними правовідносинами між сторонами, тобто про повернення безпідставно набутого чи збереженого майна. Суть кондикційного позову випливає з положень ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зі змісту статті 1212 ЦК України, про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 201/6498/20. Крім того у свої постанові Верховний Суд вказував, що судовий акт про скасування рішення суду, за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимога розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
2.3. Мотиви, з яких виходить суд
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Отже, визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Зазначене повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, тому суд вважає, що оскільки відпали правові підстави для набуття стягувачем коштів, примусово стягнутих за виконавчим написом, оскільки останній визнаний таким, що не підлягає виконанню, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення перерахувань грошових коштів на рахунок відповідача у розмірі 22 073,29 грн.
Позивачем вказано, що зазначені відомості підтверджуються наданою приватним виконавцем відповіддю на адвокатський запит.
Проте вказаної відповіді матеріали справи не містять.
Будь - яких інших доказів на підтвердження здійснення позивачем нарахувань на рахунок відповідача з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, матеріали справи не містять.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає, що для покладення відповідальності за заподіяння моральної шкоди необхідна сукупність таких умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина заподіювача.
Позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненням виконавчого напису та порушенням нормального життєвого ладу боржника.
Суд не може покладатися виключно на суб'єктивні відчуття позивача без об'єктивних доказів, які б підтверджували завдання відповідачем позивачу моральної шкоди.
За відсутності доведеного причинного зв'язку вимога позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
3. Висновки суду
Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір стягнутих з нього у рамках виконавчого провадження 367818924 грошових коштів на суму 22 073,29 грн.
4.Судові витрати
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про стягнення безпідставно набутих коштів та моральної шкоди- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв