Справа № 727/15223/25
Провадження № 2/727/3630/25
30 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючої судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м.Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
04.02.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500850430 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту.
04.02.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500850430 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №№500850430 від 04.02.2022 року.
У додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
04.02.2022 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500850430, згідно з умовами якого тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 20252,91 грн., процентна ставка - 32% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 24 місяців, дата повернення кредиту 07.02.2024 року.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 33415,44 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18858,62 грн., по відсоткам в розмірі 14556,82 грн.
На основі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 33415,44 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3223,11 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак спрямував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Повні вимоги підтримав повністю та не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась належним чином судом про місце та час розгляду даної цивільної справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність та ухвалити заочне рішення по справі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надала.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Судом встановлено, що 04.02.2022 року відповідач ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
04.10.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500850430 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (а.с.32). Дата повернення кредиту 07.02.2024 року. Для повернення заборгованості за угодою відповідач пропонує використати рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №591073008 від 21.01.2021 року в розмірі 20252,92 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок відкритий в АТ «Альфа-Банк».
04.10.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500850430 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500850430.
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.33зв), відповідно до умов якого з умовами якого тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 20252,91 грн., процентна ставка - 32% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 24 місяців, дата повернення кредиту 07.02.2024 року.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що
Як вбачається з меморіального ордеру №917983998 від 17.02.2022 року (а.с.39), ОСОБА_1 отримала від АТ «Сенс Банк» кошти в сумі 20252,91 грн.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі в розмірі 33415,44 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18858,62 грн., по відсоткам в розмірі 14556,82 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.40).
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з вимоги про усунення порушень (а.с.42), АТ «Сенс Банк» надсилав вимогу відповідачу про сплату заборгованості, однак відповідач вимоги не виконала, заборгованість не оплатила.
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю кредит в порядку, на умовах та в строк, що передбачені угодою.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
На підставі викладеного позовні вимоги позивача АТ «Сенс Банк» -підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат необхідно зазначити наступне.
Згідно положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3223,11 грн.
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (а.с.8-11).
Розділом 3 Договору визначено винагороду виконавця (гонорар) та порядок розрахунків. Так, передбачено, що гонорар за підготовку і подання позовної заяви до суду становить 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. З метою розрахунку винагороди сторони визначили порядок обміну документами: щомісячно замовник передає виконавцю звіти про результати погашеної заборгованості боржників, на підставі яких виконавець надає замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких замовником виплачується винагорода виконавцю.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
За договором про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, АТ «Сенс Банк» доручив, а Адвокатське об'єднання «СмартЛекс» взяло на себе зобов'язання надавати допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Однак, позивачем АТ «Сенс Банк» не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що сторонами узгоджувались надані Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» послуги, виконавець надавав замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких позивач сплачував АО «СмартЛекс» будь-які кошти за надану юридичну допомогу у відповідності до умов Договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, а тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 526, 527, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Винести заочне рішення.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №500850430 в розмірі 33415,44 грн. на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк».
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 2422,40 грн. на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк».
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.