Єдиний унікальний номер 725/7764/25
Номер провадження 2/725/2704/25
23.12.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попова Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2025 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 13.09.2019 року між АТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026034728 відповідно до умов якого банк надав відповідачу споживчий кредит, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором.
Право вимоги за вказаним договором було відступлено на користь позивача відповідно до укладеного між ним та АТ «ОТП Банк» 20.08.2021 року договору факторингу № 20/08/21, згідно якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 2026034728 від 13.09.2019 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 41209,25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту: 27222,25 грн., заборгованість по відсотках: 5,06 грн., заборгованість по комісії: 13981,94 грн.
З урахуванням наведеного, посилаючись на умови договорів та норми матеріального права, звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь вище вказану заборгованість та судові витрати.
На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на наступні обставини.
Так, вважав, що позивачем не доведено факту укладення договору між первісним кредитором та відповідачем, вказував на незаконність включення до умов договору пунктів, щодо стягнення з позичальника будь-яких комісій за послуги банку, які позичальник не замовляв, вважав недоведеними понесені позивачем витрати на правову допомогу.
У відповіді на відзив представник позивача вказував на те, що підписавши кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, в тому числі сплату відсотків та комісії, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а у період з 20.08.2021 року (дата укладання договору факторингу) по 30.08.2025 року (дата звернення до суду) жодна комісія не нараховувалась.
В рамках судового розгляду даного спору судом було витребувано докази, а саме у АТ «ОТП Банк» (ЄДРПОУ: 21685166) розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунках боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором №2026034728 від 13.09.2019 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Так, судом встановлено, що 13.09.2019 року між АТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2026034728 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 28000 грн. на споживчі цілі строком до 13.09.2022 року зі сплатою відсотків за користуанням кредитом в розмірі 0,01 % річних та щомісячною комісією за управління кредитом в розмірі 2,15 % від суми заборгованості. Договором передбачено передбачено погашення кредиту та сплата процентів ануїтентними платежами відповідно до Графіка платежів (а/с 26).
Слід зазначити, що договір та анкета-заява на отримання кредиту містить персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, адресу реєстрації та фактичного проживання), а також особистий підпис та матеріали справи не містять відомостей того, що такі персональні дані були надані первісному кредитору без волевиявлення відповідача, а підпис на договорі не належить відповідачу (а/с 26, 28 зворот).
Також, АТ «ОТП Банк» на вимогу суду було надано виписку по рахунку, який було відкрито ОСОБА_1 для погашення боргових зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, а також розрахунок заборгованості.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено укладення між первісним кредитором та відповідачем вище вказаного договору та виконання первісним кредитором своїх зобов'язань з передачі позичальнику грошових коштів в сумі, обумовленій умовами договору.
Так, ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом першим ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, за наслідками розгляду справи встановлено, що20.08.2021 року було укладено договір факторингу № 20/08/21 відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2026034728 від 13.09.2019 року (а/с 12-16)
Так, до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідно до якого станом на 19.08.2021 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 41209,25 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту: 27222,25 грн., заборгованість по відсотках: 5,06 грн., заборгованість по комісії: 13981,94 грн.
У червні 2025 року позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про погашення кредитної заборгованості (а/с 24).
Будь-яких доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості відповідач не надав.
Разом з тим, щодо вимог про стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, слід зазначити наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Отже, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача комісії за управління кредитом у розмірі 13981,94 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вище вказана заборгованість.
У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме договором про надання правової допомоги №43453613 від 02.01.2025 року, актом №2026034728 від 28.08.2025 року про підтвердження факту надання правничої допомоги, детальним описом робіт виконаних адвокатом за договором, суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн., розмір яких є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму витрат на правову допомогу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір та витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (04112, м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за кредитним договором № 2026034728 від 13.09.2019р. у розмірі 27227,31 грн. (двадцять сім тис. двісті двадцять сім грн. 31 коп.), судовий збір у розмірі 1600,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3964,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.