Справа №705/7675/25
1-в/705/476/25
26 грудня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника установи ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції клопотання т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благовіщенська Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, який відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2021 року, яким засуджений за ч. 5 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст. 82 КК України відносно ОСОБА_5 , який засуджений за ч. 5 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У клопотанні зазначено про те, що початок строку відбування покарання - 23.07.2020, кінець строку відбування покарання - 23.07.2028.
Станом на 04.12.2025 ОСОБА_5 відбув 1/2 строку покарання - 05 років 04 місяці 11 днів, а невідбута частина становить 02 роки 07 місяців 19 днів.
Під час утримання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» характеризувався негативно, до праці не залучався, мав 1 стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку, заохочень не мав.
За період утримання в ДУ «Черкаській слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, до праці не залучався, стягнень та заохочень не мав.
З 18.01.2023 відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)». За період відбування покарання характеризується позитивно. На даний час режиму відбування покарання не порушує, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, але має 2 стягнення, які зняті у встановленому законом порядку.
Працевлаштований на виробництві установи з виготовленням малопомітної маскувальної перешкоди, за цивільно-правовим договором № Ц-3 від 01.01.2025. До праці та виконання покладених обов'язків ставиться сумлінно, приймає активну участь у суспільно-корисному житті відділення та в роботі самодіяльних організацій, за що заохочувався 4 рази правами начальника установи. Виконує роботи із самообслуговування, до виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи.
У відношенні до представників адміністрації установи ввічливий, тактовний, виконує їх законні вимоги. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. За характером спокійний, врівноважений.
Відповідно до ст. 123 КВК України брав участь у програмі ДВВ «Фізкультура і спорт». Має бажання брати участь у програмі ДВВ «Підготовка до звільнення». Приймає особисту участь у самодільних організаціях.
Має заборгованість за вироком суду на користь ОСОБА_7 щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. З Уманської РВ ДВС надійшов виконавчий лист ВП № 72570178 від 06.02.2024 на суму 33 230,00 грн., із яких відшкодована сума - 9589,71 грн.
Адміністрація колонії вважає, що засуджений ОСОБА_5 став на шлях виправлення, тому до нього може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, у виді обмеження волі.
Представник установи в судовому засіданні вимоги клопотання підтримує та просить суд його задовольнити, оскільки вважає, що засуджений за період відбування покарання став на шлях виправлення, що доведено його поведінкою. Засуджений ОСОБА_5 працевлаштований, має ряд заохочень, позитивні плани на майбутнє. У зв'язку з цим, а також враховуючи, що ОСОБА_5 відбув половину визначеного йому судом строку покарання, вважає, що є підстави для заміни йому невідбутого строку покарання у виді позбавлення волі на більш м'який - обмеження волі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та заміни засудженому покарання на більш м'яке, оскільки вважає недоведеним, що засуджений став на шлях виправлення, заохочення застосовані до нього за незначний період відбування покарання. Крім того, засуджений за період відбування покарання мав ряд стягнень, хоча вони і станом на зараз зняті та погашені. Враховуючи особу засудженого, характер вчиненого ним злочину та його ставлення до цього, наявність судимостей та той факт, що позитивно він характеризується не за весь період відбування покарання, не вбачає підстав для задоволення клопотання.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд подання установи відбування покарань задовольнити та замінити йому невідбуту частину покарання більш м'яким, оскільки вважає, що став на шлях виправлення, що підтверджується його поведінкою під час відбування покарання. При цьому зазначив, що не заперечує своєї вини у вчиненні злочину, за який засуджений, але вважає, що причиною його вчинення слугували певні життєві обставини, в яких він опинився.
Захисник засудженого ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання представника установи. Вважає, що її підзахисний поведінкою довів своє виправлення. Він працевлаштований, бере участь у різноманітних заходах та програмах установи, підтримує зв'язки із близькими, змінив своє ставлення до вчиненого, що свідчить про позитивну спрямованість його поведінки. ВУсі стягнення, які були застосовані до ОСОБА_5 , погашені, а за сумлінну поведінку йому призначено заохочення. Також захисник просить взяти до уваги надані нею до суду письмові пояснення рідної сестри засудженого, які свідчать, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення та заслуговує на заміну йому покарання на більш м'яке.
Представник спостережної комісії в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника, не заперечує проти задоволення клопотання.
Суд, вислухавши представника установи, прокурора, засудженого та захисника, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 відбуває покарання у державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», при цьому, він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має ряд не знятих та не погашених судимостей за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин. При цьому, 31.05.2015 ОСОБА_5 був засуджений Васильківським районним судом Запорізької області із застосуванням вимог ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, був звільнений з установи виконання покарань по відбуттю строку в грудні 2017 року, а 09.07.2019 знову був засуджений Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області, тобто через півтора роки після звільнення.
На цей час ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2021 за яким він був засуджений за ч. 5 ст. 186 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, і такий злочин ним був вчинений у липні 2020 року.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_5 , а саме з 23.07.2020.
Згідно статті 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
У відповідності до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Так, відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.
Як вбачається з матеріалів клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_5 , початок строку покарання рахується з 23.07.2020, кінець строку покарання - 23.07.2028.
На теперішній час засуджений відбув 1/2 строку покарання, що надає йому право на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ст. 82 КК України.
Засуджений утримувався та відбував покарання в державній установі «Київський слідчий ізолятор» та державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» і при цьому до суспільно-корисної праці не залучався, характеризувався негативно та посередньо, мав 1 стягнення, яке на цей час погашено, та 1 заохочення.
З 18.01.2023 відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».
Згідно характеристики засудженого ОСОБА_5 , затвердженої т.в.о. начальника державної установи «СВК № 92» 04.12.2025, засуджений за місцем відбування покарання характеризується позитивно, працевлаштований на виробництві установи з виготовлення малопомітної маскувальної перешкоди, до праці та виконання покладених обов'язків ставиться сумлінно. Приймає активну участь у суспільно-корисному житті відділення та в роботі самодіяльних організацій, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, виконує законні вимоги відбування покарання та дотримується розпорядку дня установи. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Має 4 заохочення наданих правами начальника установи.
Зазначене також підтверджується довідкою в.о. начальника відділення СПС № 5, затвердженої т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія № 92» 04.12.2025.
Крім того, згідно вищевказаної характеристики засуджений ОСОБА_5 має стабільні зв'язки з рідними та близькими. На даний час спілкується зі своєю родиною, а саме з матір'ю ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 , не був одруженим, був працевлаштованим та мав стабільний заробіток.
За вироком суду на засудженого покладено обов'язок сплатити процесуальні витрати за залучення судових експертів та цивільний позов, загалом на суму 33230,00 грн., із яких засудженим під час відбування покарання сплачено 9629,00 грн.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.
Суд при вирішенні даного клопотання враховує весь період відбування покарання. При цьому, засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи та довідки про наявність дисциплінарних стягнень та заохочень, засуджений притягувався до дисциплінарної відповідальності тричі, останній раз в квітні 2025 року. При цьому засуджений дійсно має 4 заохочення, але вони отримані впродовж останніх двох років, тобто перше заохочення було отримано після спливу 2 років від дня винесення вироку суду та пов'язане зі зняттям раніше накладеного на нього стягнення.
Також, згідно характеристики засуджений щодо скоєного не виправдовується, інших осіб не звинувачує. Але в судовому засіданні зазначив, що виправдовується у скоєному, що судом не може бути взято до уваги та розцінюватися, як дійсно розкаяння у вчиненому, тобто вищевказане не може беззаперечно свідчити про те, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення.
Захисником в ході розгляду справи було надано до суду копію заяви громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які стверджують, що підтримують із засудженим ОСОБА_5 родинні стосунки і вважають, що за час відбування покарання останній став на шлях виправлення, проявляє позитивні зміни у поведінці, думках, планах на майбутнє тощо. Разом з тим, будь-яких доказів обставин викладених у заяві, захисником суду не надано, не конкретизовано, як саме на засудженого вплинуло його відбування покарання, не зрозуміло із чого заявниками зроблено відповідний висновок та взагалі чи дійсно така заява написана ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не підтверджено їх родинних зв'язків та спілкування із засудженим. За вказаних обставин, суд не може взяти до уваги заяву ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при прийняття рішення щодо доведеності перевиховання ОСОБА_5 .
Крім того, як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, починаючи з 2015 року кілька разів засуджувався за вчинення в тому числі тяжких кримінальних правопорушень, реально відбуваючи покарання та після звільнення з установи виконання покарань вчинив новий злочин, проігнорувавши застосування відносно нього вимог ст. 69 КК України, тобто призначення більш м'якого покарання ніж визначено законом.
Комісією установи 23.07.2024 засудженому за його заявою відмовлено у переводі його до дільниці соціальної реабілітації.
Згідно положень ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заміна призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, а саме покаранням у виді обмеження волі, не відповідає передбаченій правовій процедурі та визначеним завданням кримінального провадження, оскільки є неспівмірною та призведе до порушення принципу невідворотності покарання, в результаті чого не буде досягнуто його мети та цілей, зокрема виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду, наявність у засудженого заохочень, два із яких стосуються зняття накладених раніше стягнень, та часткові позитивні моменти з характеристики його особи не свідчить про те, що останній став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким.
До суду не надано доказів того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про заміну засудженому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким є необґрунтованим, передчасним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання т.в.о. начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія №92» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким стосовно засудженого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1