703/7903/25
1-кп/703/683/25
29 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 10.11.2025 під №12025250350000748 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, не одружений, на утриманні має малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимий, засуджений 27.01.2021 Смілянським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням вимог ст. 71 КК України - до 5 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Черкаського апеляційного суду від 22.04.2021 вирок змінено, засуджений до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 10.11.2023 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, з угодою про визнання винуватості від 25.11.2025,
ОСОБА_4 , якого відповідно до постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.06.2025 у справі №703/2950/25, провадження 3/703/1452/25, що набрала законної сили 17.06.2025, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, достовірно знаючи про наявність даної постанови, зміст якої йому доведений до відома 14.06.2025, маючи реальну можливість її виконувати, з метою її невиконання у частині позбавлення права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, продовжував керувати транспортними засобами.
30.08.2025 о 01-42 год ОСОБА_4 по вул. Михайла Вербицького, 6 в м. Сміла Черкаської області, керував автомобілем «ВАЗ-2106» з явними ознаками наркотичного сп'яніння, будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
Постановою Смілянського міськрайонного суду від 16.10.2025 в справі №703/6103/25, провадження 3/703/2337/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років.
Отже ОСОБА_4 , який достовірно знав про наявність постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, до закінчення строку позбавлення, умисно ухилявся від виконання постанови Смілянського міськрайонного суду від 04.06.2025 у справі №703/2950/25, провадження 3/703/1452/25, що набрала законної сили 17.06.2025, тим самим не виконуючи судового рішення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили.
25.11.2025 прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні від 10.11.2025 під №12025250350000748 та обвинувачений ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 на підставі ст. 468, 469, 470, 472 КПК України уклали угоду про визнання винуватості.
Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України, обвинувачений зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у межах висунутого йому обвинувачення у кримінальному провадженні, а також сприяти досудовому розслідуванню.
Крім того, сторони угоди узгодили покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на засудженого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, які визначені у ст. 476 КПК України, щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, сторонам зрозумілі.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримала, просила її затвердити та призначити узгоджене сторонами покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за фактичними обставинами, вказаними у обвинувальному акті, та надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості, просив її затвердити.
Захисник у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, переконався, що при укладенні угоди про визнання винуватості сторони діяли добровільно, кваліфікація дій обвинуваченого є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, а тому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання можливі для виконання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 474 КПК України перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
За таких обставин суд вбачає наявність усіх підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч. 3 ст. 75, ст. 76 КК України, визначаються виключно судом.
Ураховуючи те, що сторони угоди узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, суд, будучи зобов'язаним прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди, визначає тривалість іспитового строку на власний розсуд.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.
Цивільного позову не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 100, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.11.2025 між прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні від 10.11.2025 під №12025250350000748.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні: 3 DVD-R диски із відеозаписами та копії справ про адміністративні правопорушення №703/2950/25, провадження 3/703/1452/25, №703/3921/25, провадження 3/703/1717/25, №703/6103/25, провадження 3/703/2337/25 - залишити у матеріалах досудового розслідування.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, захисником виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку суду у день його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Головуючий: ОСОБА_1