Справа № 561/1402/25
30 грудня 2025 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж.В.,
представника позивача - адвоката - Штогрін В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Штогрін В.С. звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію частини транспортного засобу, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в розмірі 83280,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що з 16 жовтня 1994 року по 02 листопада 2022 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, упродовж якого ними було набуто у автомобіль Фольксваген Пасат. Цей автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки цей автомобіль є річчю неподільною і цим автомобілем користується відповідач одноособово, відтак на її думку належним способом захисту порушеного права є саме стягнення на її користь компенсації вартості половини цього автомобіля, та залишенням його відповідачу у власності.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлений позов підтримала, просила позов задовольнити.
В судове засідання належним чином повідомлений відповідач не з'явився. Згідно письмової заяви від 19 грудня 2025 року просить розглядати справу без його присутності, свою позицію виклав у відзиві.
Згідно письмового відзиву відповідач ОСОБА_2 пред'явлений позов не визнає, оскільки оцінка автомобіля проведена позивачкою є завищена, після розлучення він вклав у ремонт цього автомобіля 800 доларів США, які не повинні враховуватися під час поділу, як майна спільного майна подружжя.
Погоджується виплатити позивачці 1000 доларів США, як компенсацію вартості її частки у цьому автомобілі.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн заперечує, вважає їх завищеними.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі з 16 жовтня 1994 року по 02 листопада 2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9). Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
У період шлюбу сторонами набуто спільне майно, а саме:
автомобіль Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об'єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , який 03 червня 2015 року зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 (а.с.13).
Ринкова вартість цього автомобіля визначена висновком експертного дослідження № ЕД-18/5641/794-АВ від 10 грудня 2025 року Рівненського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України та станом на 10 грудня 2025 року складає 120174,38 грн (а.с.70-73).
Указана ціна визнається сторонами, адже відповідачем цей висновок додано до відзиву, а представник позивача в підготовчому судовому засіданні з такою вартістю погодилася.
За змістом ч. 1 ст. 82 ЦК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Автомобіль Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об'єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , набутий сторонами під час шлюбу, а тому в силу ст. 60, 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у рівних частках, як це визначено ч. 1 ст. 70 СК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
За змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.
Таку згоду на отримання грошової компенсації вартості частки у спільному автомобілі позивачка ОСОБА_1 висловила у пред'явленому нею позові.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не документована посвідченням водія, та не вміє керувати автомобілем. Натомість спільним автомобілем безперервно користується відповідач ОСОБА_2 , проводить його ремонт та технічне обслуговування, доставляв автомобіль для проведення експертного дослідження. Саме такий порядок користування зазначеним майном склався між сторонами після припинення шлюбних відносин.
Частинами 1 та 2 статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2 , а позивачка згодна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки частини його вартості в сумі 60087,19 грн (120174,39/2=60087,19), як компенсацію за частку позивачки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16, а також з правовими висновками викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм прав, викладені в постановах Верховного Суду.
Викладені у відзиві доводи відповідача про понесені ним витрати на ремонт спірного автомобіля належними та допустимими доказами не доведені. Прикладена до відзиву копія товарного чеку від 19 листопада 2024 року на суму 26820,00 грн свідчить лише про те, що його видала ФОП ОСОБА_3 і жодним чином не підтверджує, що указані у ньому запчастини були використані при ремонті спірного автомобіля, як і не свідчить про понесені відповідачем витрати на їх придбання.
Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такі послуги адвоката, як повний правовий супровід цивільного спору під час його вирішення судом першої інстанції; ознайомлення з матеріалами справи у Зарічненському районному суді Рівненської області, Рівненському апеляційному суді; формування та узгодження правової позиції з клієнтом, складання та подання до суду позовної заяви, заяв по суті справи та інших документів правового характеру; здійснення представництва, що полягає у забезпеченні реалізації прав та обов'язків клієнта під час здійснення цивільного судочинства по вирішенню спору в суді першої інстанції; надання правових консультацій клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги що становить 20000,00 грн є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.
Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 3000,00 грн.
Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 72,18 % відтак з відповідача на користь позивачки слід стягнути 874,24 грн судового збору (1211,20 * 72,18% = 874,24).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 140-141, 263-265, 273, ЦПК України
Позов задовольнити частково.
Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , автомобіль марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об'єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на автомобіль марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об'єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , та виділити вказаний автомобіль ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості автомобіля марки Volkswagen Passat, 1988 року випуску, об'єм двигуна 1595 см куб, р.н. НОМЕР_1 , в сумі 60087,19 грн (Шістдесят тисяч вісімдесят сім гривень дев'ятнадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 874,24 грн (Вісімсот сімдесят чотири гривні двадцять чотири копійки) судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 3000,00 грн (Три тисячі гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Р.В. Світличний