іменем України
с-ще Зарічне
30 грудня 2025 року Справа № 561/1251/25
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
судді - Світличного Р.В.,
за участю секретаря - Савич Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просив стянути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 17494,16 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Позивач вказував, що 03.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103536739, в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначяеному положеннями ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію). Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн строком на 345 днів. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала та не повернула кредит, а також не сплатила комісію і проценти за користування кредитом, внаслідок чого у неї перед ТОВ «Мілоан» виникла заборгованість.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», було укладено договір відступлення прав вимоги №1121-МЛ/Е від 24.09.2024 року на підставі якого, ТОВ "Мілоан" передало (відступило) новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Таким чином, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №103536739 від 03.04.2024 року в розмірі 17494,16 грн, яка складається з 4433,4 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 12262,8 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 425,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 372,96 грн - сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
Покликаючись на те, що заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не погашена, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. У відповідності до ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач є таким, що отримав копію ухвали 18 жовтня 2025 року, відзиву на позовну заяву не подано.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до частково задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .
Зі змісту ч. 1 ст.207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається договору про споживчий кредит №103536739, 03.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит. Вказаний договір укладено за допомогою веб-сайту (https://tengo.ua).
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор 724770, для підписання кредитного договору.
Відповідно до договору про споживчий кредит №103536739, сума кредиту - 5000, 00 грн; строк кредитування - 345 днів; дення процентна ставка - 1,99% в день.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно платіжного доручення №86191280, 03.04.2024 року перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн за договором №103536739 на картковий рахунок НОМЕР_1 .
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», було укладено договір відступлення прав висмоги №1121-МЛ/Е від 24.09.2024 року, на підставі якого, ТОВ "Мілоан" передало (відступило) новому кредитору ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Таким чином, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №103536739 від 03.04.2024 року
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №103536739 від 03.04.2024 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 20.08.2025 року становить 174964,16 грн та скаладається з простроченої заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4433,4 грн - простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 12262,8 грн, прострочена заборгованість за комісією в розмірі 425,00 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання в розмірі 372,96 грн.
Натомість, з таким розрахунком боргу суд не погоджується з огляду на таке.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 03 квітня 2024 року, а тому при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату його укладення.
Згідно з позовними вимогами заборгованість по процентах нарахована ТОВ «Кредит-Капітал» за встановленою денною процентною ставкою - 1,99 %.
Проте, умови договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зміни до цієї статті набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вище наведених норм права нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1 % в день.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст.627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 03 квітня 2024 року договір №103536739 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, а тому, позивач не мав права визначати проценту ставку у розмірі більшому ніж 1% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Договір з відповідачем укладено 03 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому, умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,99% в день є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд приходить до висновку, що по зазначених договорах розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме з 03 квітня 2024 року на 345 днів.
Оскільки розмір кредиту становить 5000,00 грн, то 1 % в день становить 50,00 грн, у зв'язку із чим розмір заборгованості по процентах за 345 днів становить 17250,00 грн (50 х 345).
З долучених до позовної заяви відомостй про щоденне нарахування та погашення кредиту вбачається, що ОСОБА_1 в період користування кредитом погасила 566,60 тіла кредиту та проценти на суму 6291 грн.
А тому, з урахування сплачених сум, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15392,4 грн (4433,4+10959,00).
Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк. Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
Разом з тим, у відповідності до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 372,96 грн до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов ТОВ «Кредит-Капітал» задоволено частково на 87,98% (15392,4х100/17494,16), а тому, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судові витрати у розмірі 2131,22 грн (87,98/100х2422,4).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81,141, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 15393,40 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто три) гривень 40 копійок заборгованості за договором №103536739 від 03.04.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 4131,22 (чотири тисячі сто тридцять одна гривня двадцять дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Р.В. Світличний