єдиний унікальний номер справи 546/983/25
номер провадження 2/546/693/25
Іменем УКРАЇНИ
24 грудня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лободи Н.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавська області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29 040,84 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 21.03.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою шляхом акцентування банком пропозицій клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії розміром до 200 000 грн. Процентна ставка 35,99% річних. Тип відсоткової ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити в розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Наведе підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідачки.
Станом на 20.09.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 29040,84 гривень, що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості.
20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ
ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 21.03.2019 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 29040,84 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 08.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, 20.10.2025 та 01.12.2025 від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі представника позивача, в яких позовну заяву підтримав, та просив її задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, судові повістки, направлені відповідачці за останньою відомою адресою реєстрації, повернулися до суду з відміткою пошти - адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, в порядку ст. 128 ЦПК України виклик відповідачки ОСОБА_2 здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву, будь-яких клопотання чи заяв від відповідачки до суду не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
21.03.2019 відповідачкою ОСОБА_2 підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якої відповідачка запропонувала АТ «Альфа Банк» укласти відповідну угоду.
Відповідно до розділу ІІІ зазначеної оферти ліміт кредитної лінії становить 200 000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою встановлено у розмірі 35,99 % річних.
Розділом IV оферти визначений обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Крім того, 21.03.2019 відповідачкою власноручно підписано паспорт споживчого кредиту, в якому містяться аналогічні положення, викладені в оферті на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Також, у паспорті споживчого кредиту зазначений строк внесення платежу - до 24 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після відкриття картки.
Відповідно до виписки з рахунка ОСОБА_1 за період з 21.03.2019 по 20.09.2021 вбачається, що відповідачці було надано кредитний ліміт 21.03.2019 в сумі 9 200,00 грн., а також 18.09.2019 - 3 000,00 грн. та 03.03.2020 - 4 000,00 грн. Згідно наданої виписки відповідачка користувалася наданими банком коштами, їй нараховувались відсотки за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 20.09.2021 за кредитним договором від 21.03.2019 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 29 040,84 грн, з яких: прострочене тіло кредиту - 24 414,32 грн, відсотки за користування кредитом - 4 075,05грн., овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 551,47 грн.
20.09.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «АЛЬФА-БАНК» за плату, а АТ «АЛЬФА-БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а останній набуває право вимоги до боржників за договорами, укладеними ними з АТ «АЛЬФА-БАНК».
Згідно п. 2.3. договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати ним ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2. цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників.
Відповідно до п. 4.2. договору факторингу ціна прав вимоги визначена у розмірі 12 844 800,00 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 20.09.2021 до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 АТ «АЛЬФА-БАНК» передав, а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» прийняв право вимоги за Реєстром Боржників від 20.09.2021. Як вбачається з витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 29 040,84 грн., з яких 24 965,79 грн. заборгованість по тілу кредиту, 4 075,05 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Згідно платіжного доручення № 559 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» сплатило АТ «АЛЬФА-БАНК» оплату згідно договору факторингу № 3 від 20.09.2021 в сумі 12 844 800,00 грн.
У ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 власноручно підписала оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а також паспорт споживчого кредиту. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка була ініціатором укладання кредитного договору, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, копії яких додані позивачем до позовної заяви.
Отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується належними первинними доказами, зокрема банківською випискою з рахунку відповідачки за період з 21.03.2019 по 20.09.2021.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Крім того, суд ураховує, що при визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у справах №916/1171/18 від 16.04.2019, №910/8682/18 від 14.11.2018, №904/8978/17 від 30.08.2018.
Суд приймає до уваги відсутність у справі доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог в силу прямого припису статті 204 ЦК України. Отже, відповідний договір факторингу є чинним, а тому підлягає виконанню.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування доводів та обставин, наведених в позовній заяві.
Таким чином, на підставі викладеного, суд доходить висновку, про доведеність факту переходу права вимоги до відповідачки від АТ «АЛЬФА-БАНК» до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», та що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідачки судовий збір. Згідно доданої до позовної заяви платіжної інструкції № 13883 від 22.09.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує , чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують
з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд врахував, що відповідачка не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляла.
Правнича допомога, надана позивачу в суді, полягала у наданні первинної консультації замовнику у справі, правовому аналізі наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, підготовці та поданні позовної заяви. Вартість правової допомоги адвоката становить 9 200,00 грн. Будь-яких інших процесуальний дій адвокатом не вчинялось. Крім того, розгляд справи відбувався без участі позивача та його представника.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на їх обсяг та ціну позову, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді, підлягає зменшенню з 9 200,00 грн до 5 000, 00 грн.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 10, 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за кредитним договором в сумі 29 040,84 (двадцять дев'ять тисяч сорок) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статтями 284-285 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 29.12.2025.
Суддя І.В. Лівер