Справа № 619/2627/21
Провадження № 2/535/49/25
(ЗАОЧНЕ)
17 грудня 2025 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Мальцева С.О.,
секретар судового засідання Кашуба Ю.С.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя;
02.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з вище вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 17 червня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами позовного провадження, в порядку загального провадження.
Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської Полтавської області.
Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області справу № 619/2627/21 передана головуючому судді Мальцеву С.О. (т.1 а.с. 139).
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 09.02.2023 року справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження (т.1 а.с. 140-141).
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 28.02.2024 року клопотання представника позивача- адвоката Плугатирьової Н.В. про витребування доказу - задоволено. Витребувано із Архіву Комунального підприємства Технічної Інвентаризації "Інвенрос" (м. Дергачі Харківської області пл. Перемоги, 2а 62300) завірену копію матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 192-193).
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 26.06.2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 146-147).
Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначенно справу до судового розгляду по суті ( т. 2 а.с. 170-172 ).
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила :
1. Встановити факт проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , з лютого 2004 року по 08.10.2011 року. Визнати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві приватної власності на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя.
3. Визнати легковий автомобіль, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий.
4. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на 1/2 частину автомобіля марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску.
У ході підготовчого провадження по даній справі судом було установлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть від 04.03.2024 року ( т.2 а.с. 22) та витребуваним судом повним актовим записом про смерть ОСОБА_2 за № 153 від 04.03.2024 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с. 46-47).
25.11.2024 представник позивача - адвокат Плугатирьова Н.В. подала до суду письмове клопотання, в якому просила витребувати з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області відомості шодо того, хто із спадкоємців ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 звертався із заявами про прийняття спадщини або відмову від неі. У разі наявності спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , надати її копію .
У підготовчому засіданні від представника позивача адвоката Плугатирьової Н.В. надійшло клопотання про залучення в якості правонаступників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є спадкоємцями після померлого ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1, 2 ст. 55 ЦПК України судом було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя, правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які являються синами ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (т.2 а.с. 95, т.2 а.с. 99).
Позивачка ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Плугатирьова Н.В., яка діє на підставі ордеру серії АХ № 1144676 від 20.09.2022 року та договору про надання правової допомоги № ПН- 200923 (т.1 а.с. 165-168) у судове засідання 17.12.2025 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, але надали до суду заяву від 17.12.2025 року, в якій просить розгляд справи провести без їхньої участі, зазначивши що позовні вимоги підтримують повністю та не заперечують проти винесення заочного рішення по справі.
Правонаступники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у підготовче та судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань та заяв від відповідачів не надходило. В повідомленні про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною у матеріалах спадкової справи Дергачівської державної нотаріальної контори, а саме: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яке повернулося до суду, зазначено не отримали поштове відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою"( т.2 а.с.162-163, 175-178, 193-196) . Виклик відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, згідно вимог ч. 11 ст.128 ЦПК України ( т.2 а.с. 156-157).
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд справи повідомлені належним чином. Крім того, у матеріалах справи наявна письмова заява відповідача ОСОБА_3 від 03.06.2024 року, в якій просить припинити розгляд даної справи у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , що також підтверджує про обізнаність наявної позовної заяви.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, але не з'явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачі не подали відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а відповідно до ч. 4 ст. 223 України суд має право у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача, як сторони у цивільному процесі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила: встановити факт проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , з лютого 2004 року по 08.10.2011 року. Визнати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві приватної власності на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя.
Судом установлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_5 познайомилась з відповідачем ОСОБА_2 в травні 2003 році. У вересні 2003 року між нею та відповідачем виникли близькі стосунки, в період з моменту знайомства до вересня 2003 року вони зустрічалися, з метою створити сім?ю. В подальшому вони стали проживати однією родиною, а саме з початку 2004 року разом з відповідачем почали проживати за адресою АДРЕСА_1 . Як стверджує позивачка, з того часу мали спільний побут, мали взаємні спільні права та обов'язки та постійно проживали як сім'я, але без реєстрації шлюбу. Відповідач познайомився з всіма близькими та рідними позивачки, тому мали багато спільних друзів та знайомих, з якими разом відпочивали та проводили час. Всі оточуючі, в тому числі рідні, друзі, знайомі, сприймали їх як чоловіка та жінку.
08 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у виконавчому комітеті Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено відповідний актовий запис № 27о від 08 жовтня 2011 року.
Від вказаного шлюбу позивач з відповідачем спільних дітей не мають.
На протязі останніх років сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
14.04.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської облатсі з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шюбу.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 висунув вимогу ОСОБА_1 про звільнення житлового будинку , а саме через погрози. Позивачка вважає що її право користування спірним будинком порушене, оскільки крім будинку там залишилося їх спільне нажите майно , та її особисте майно.
Позивачка зазначає що за час їхнього спільного проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу було придбано на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. від 26.10.2010 року житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві приватної власності на ім'я ОСОБА_2 .
Будинок був придбаний з метою проживання сім'єю у ньому, позивач зазначає що з моменту його придбання вона активно сприяла і допомагала у його перебудові, реконструкції , ремонті. При цьому за свої особисті кошти прибдавала будівельні матеріали та витратні матеріали, побутову техніку, сантехніку та інші необхідні речі. В загальному за час іхнього спільного проживання протягом 18 років було переплановано будинок, що призвело до збільшення загальної і житлової площі, проведено всі ремонтні роботи і дизайн інтер'єру, і все це здійснювалося власними спільними силами і роботою оплачуваних найманих працівників, за спільні кошти, і особисті кошти позивачки.
У зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 підтвердженого факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 у період з 2004 року по 08.10.2011 року ( до моменту укладення шлюбу), у позивачки відсутня можливість підтвердити свої майнові права на будинок.
За ч. ч. 1-2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 зроблено висновок про те, що «обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України)».
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня2022 року у справі № 694/1540/20).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Так, на підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , з лютого 2004 року по 08.10.2011 року позивачкою надано: 1) акт складений, підписаний і завірений депутатом Дергачівської міської ради Харківської області Усовим В.В., зі слів двох сусідів- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким підтверджено факт про те, що ОСОБА_1 , яка зареєстровапна за адресою АДРЕСА_1 з 2014 року, але фактично проживає з 2003 року зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у цивільному шлюбі. Також з ними проживає донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 1997 року народження. Донька ОСОБА_8 , 1997 року народження з 2003 року навчалася у Слатинському ліцеї I-III ступенів та відвідувала даний заклад з будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство та жили спільно, як сім'я з 2003 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а офіційно уклали шлюб у жовтні 2011 року(т.1 а.с. 66); 2) довідки видані 19.07.2021 року КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Дергачівської міської ради Харківської облатс і, в яких зазначено що ОСОБА_1 спостерігається в АЗПСМ смт Слатине, лікарський нагляд здійснюється по даний час, адреса її проживання зазначена : АДРЕСА_1 .Також мається запис віжд 18.02.2013 року про виклик нею сімейного лікаря за місцем проживання з приводу ГРВІ за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 62-65); 3) довідка КЗ "Слатинський ліцей" Дергачівської міської ради Харківської області № 168 від 15.07.2021 року видана ОСОБА_8 , 1997 року народження про те, що вона дійсно навчалася в Слатинському навчальному -виховному комплексі з 1 по 9 клас. 31 травня 2012 року була випущена з 9 класу (т.1 а.с. 67); 4) копія особової медичної книжки ОСОБА_1 , де її домашня адреса зазначена : АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 68-71);
Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_9 (мати позивачки) та ОСОБА_10 (донька позивачки) кожна окремо підтвердили суду, що ОСОБА_1 , фактично проживала з 2003 року до жовтня 2011 року зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у цивільному шлюбі, а офіційно уклали шлюб у жовтні 2011 року. Також підтвердили з ними проживала донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 1997 року народження, яка з 2003 року навчалася у Слатинському ліцеї I-III ступенів та відвідувала даний заклад з будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільні права і обов'язки та жили спільно, як сім'я з 2003 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який разом придбали і не один рік продили у ньому ремонти та перепланування , вказані роботи проводили за спільні і особисті кошти, закупляли мебель, будівельні матеріали і все необхідне для проживання.
При цьому, у справі мається відзив на позов наданий до Дергачівського районного суду Харківської області відповідачем ОСОБА_2 21.07.2021 року , в якому ОСОБА_2 з приводу позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , з лютого 2004 року по 08.10.2011 року, Визнання житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя заперечував повністю, дані вимоги не визнавав, письмово стверджував що до офіційного шлюбу не вважав їх тимчасове ( періодичне) проживання сім'єю, що мав інших жінок та інші стосунки, тому будинок вважає своєю власністю, а не спільним сумісним майном. Проте належних і допустимих доказів до суду не надано, свідки які були заявлені для допиту у судове засідання не з'явилися, і показів не дали (т.1 а.с. 33-57)
Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про підтверджується копією свідоцтва про смерть від 04.03.2024 року (т.2 а.с. 22) та витребуваним судом повним актовим записом про смерть ОСОБА_2 за № 153 від 04.03.2024 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с. 46-47).
Згідно ч. 1, 2 ст. 55 ЦПК України судом було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя, правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які являються синами ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (т.2 а.с. 95, т.2 а.с. 99).
Правонаступники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судові засідання не з'явилися ,жодних належних і допустимих доказів , заперечень чи відзиву до суду не надали.
Суддів оцінює подані позивачем докази, оскільки вони є недостатніми, належними і допустимими та свідчать про факт спільного проживання сторін як чоловіка та жінки в період з лютого 2004 року по 08.10.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що показання свідків та подані докази про проживання позивачки із ОСОБА_2 однією сім'єю, є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні ст. 3 СК України. Також доведено, ведення ними спільного спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільного побуту, спільних прав та обов'язків, постійне проживання , яке підтверджено актом складеним, підписаним і завіреним депутатом Дергачівської міської ради Харківської області Усовим В.В., зі слів двох сусідів- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показами свідків, іншими довідками та виписками , наданими стороною позивача .
Оскільки надано належні та допустимі докаи на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, відтак, у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року по 08.10.2011 року слід задовольнити.
У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя. Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Зазначений спірний житловий будинок відповідно дост. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому розділяє спільний житловий будинок на дві рівні частини, визнавши за позивачем право приватної власності на нерухоме майно 1/2 частину житлового будинку.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
З огляду на це, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, оскільки закон передбачає таку можливість лише у разі встановлення факту проживання однією сім'єю, тому необхідно визнати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві приватної власності на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася також до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила: Визнати легковий автомобіль, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на 1/2 частину автомобіля марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску.
Судом установлено та позивачкою підтверджено що у період шлюбу за спільні кошти позивачка з відповідачем ОСОБА_2 було придбано рухоме майно, а саме, легковий автомобіль, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску , який був зареєстрований на відповідача згідно свідоцтва про реєстрацію від 16.07.2015 року. Автомобіль придбаний у період шлюбу, тому він є спільним сумісним майном позивачки та відповідача.
При цьому, у справі мається відзив на позов наданий до Дергачівського районного суду Харківської області відповідачем ОСОБА_2 21.07.2021 року , в якому ОСОБА_2 з приводу позовної вимоги про визнання легкового автомобіля, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частину автомобіля марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску визнав повністю, дані вимоги не заперечував (т.1 а.с. 33-57).
Після припинення сімейно-шлюбних відносин відповідач ОСОБА_2 проживав окремо, користувався автомобілем, позивачка намагалася з ним вирішити питання поділу автомобіля, просила відповідача сплатити їй грошову компенсацію половини вартості спірного автомобіля, але відповідач вимоги позивачки ігнорував, тому вона звернулась до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до бази даних, які використовує ГРСЦ МВС в Харківській області від 26.04.2021 р. за відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований транспортний засіб 16.07.2015року, а саме : легковий автомобіль, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску (т.1 а.с. 10).
Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із вимогами ч. 1ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до вимог ч.1ст.70 СК України, у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положеннящодо рівності часток у спільній сумісній власності містить ч. 2ст. 372 ЦК України.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Таке ж положення містить і ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсяст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ч.2 ст.68 СК України).
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Спірний автомобіль набутий сторонами за час перебування у шлюбі, що сторонами не заперечується, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Судом враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
Позивачем зазначається, що згоди стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності між ними не досягнуто, а тому такий спір підлягає вирішенню судом.
Суд вважає доведеним, що автомобіль марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску є спільною сумісною власністю подружжя та кожному з них, згідно ч. 1ст. 70 СК Українина праві власності належить по 1/2 частині зазначеного спірного майна.
Згідно роз?яснень, що містяться у п. 25постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб. розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України щодо обов?язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Отже виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, оскільки сторонами в період шлюбу придбано автомобіль марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску , який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, належних доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, а тому поділ між сторонами набутого під час шлюбу рухомого майна, слід провести виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, по 1/2 частки.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя'вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до частини першої 1 статті 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454, 00 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454, 00 грн.
На підставі наведеного, відповідно дост. 41 Конституції України, ст. ст. 60,65,68 69 ч.1 70, ч.1 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 368 ч.3 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до правонаступників відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя, задовольнити повністю.
Встановити факт проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , з лютого 2004 року по 08.10.2011 року. Визнати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на праві приватної власності на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спільної сумісної власності подружжя.
Визнати легковий автомобіль, марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на 1/2 частину автомобіля марки - CHEVROLET AVEO 1498, червоного кольору, № двиг. НОМЕР_3 , № куз. НОМЕР_4 , 2011 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 454, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
Суддя: С.О. Мальцев