Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/296/25
Провадження № 2/376/562/2025
17 листопада 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.
при секретарі - Щур Л.А.,
за участю прокурора - Мазур В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокаджастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,
Встановив:
Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області до ОСОБА_1 про конфіскацію належної останній на праві приватної власності земельної ділянки.
В обґрунтування позову вказано, що відповідач ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1154 від 16.07.2015 набула право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області. Право власності відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2015, номер відомостей про речове право: 10434707. Посилаючись на те, що отримана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення добровільно нею, як іноземкою, не відчужена протягом встановленого законодавством України однорічного строку, позивач просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області належну ОСОБА_1 на праві приватної власності вказану земельну ділянку. Позивач також просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду.
Прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Мазур В.В. у судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та в судовому засіданні.
Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не надходило.
Щодо повідомлення про судовий розгляд справи відповідача - громадянки російської федерації ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано на території російської федерації, суд виходить з наступного.
Статтею 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 498 ЦПК України).
Порядок складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також вручення документів, в тому числі на території російської федерації, регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах вчиненої від імені України у м. Мінськ, 22.01.1993, та ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, а також Протоколом до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.
Разом з тим, у зв'язку з повномасшабною військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який діє донині.
За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією російської федерації проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Відповідно до Закону України від 01.12.2022, який набрав чинності 23.12.2022, для України зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Україна вийшла з цих Конвенції та Протоколу.
Згідно листа Міністерства юстиції України від 21 березня 2022 року № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Міністерство юстиції України листом від 06 жовтня 2022 року № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03 жовтня 2022 року №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади російської федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3).
Відповідно до повідомлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з збройною агресією з боку російської федерації проти України та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою російської федерації та республіки білорусь, посилки та перекази в ці країни не приймаються.
У позовній заяві відсутні відомості про засоби зв'язку з відповідачем ОСОБА_1 телефоном чи інформація про адресу електронної пошти відповідача.
Враховуючи вказане у сукупності, відповідача ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації та місце проживання якої зареєстровано на території російської федерації, було повідомлено про судовий розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про таке.
Так, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1154 від 16.07.2015 ОСОБА_1 набула право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області. (а.с.14)
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 16.07.2015 ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 681608732240, номер відомостей про речове право 10434707 (а.с. 13-15)
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є громадянкою України, що підтверджено інформацією ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №8010.4.-25616/80.3-24 від 06.06.2024 (а.с.19-20).
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб.
Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
Відповідно до п. "в" ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.
Згідно з п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, 16.07.2015 зареєструвала своє право приватної власності на набуту у порядку спадкування за законом 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області, та після державної реєстрації свого права власності у порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України протягом року і по день розгляду справи судом не відчужила земельну ділянку.
Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2024 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Денис Антонюк звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, як до уповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, із запитом щодо вжиття заходів з приводу звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045 (а.с. 21-23).
З наявної у матеріалах справи відповіді Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області від 24.12.2024 на вказаний запит прокуратури вбачається, що цим Управлінням не вжито заходів щодо конфіскації належної ОСОБА_1 земельної ділянки та повідомлено прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору та відсутність відомостей в управлінні про невідчуження відповідачем, як іноземкою, протягом встановленого законом строку спірної земельної ділянки, як причини невжиття таких заходів (а.с. 24-26).
Оскільки Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, а саме: громадянкою російської федерації, у порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, після реєстрації 16.07.2015 права приватної власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, для ведення особистого селянського господарства, протягом року з цього часу та по день розгляду справи судом не відчужила цю земельну ділянку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області належну відповідачу земельну ділянку.
Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури документально підтверджені понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 3028,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Задовольнитипозовну заяву Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокаджастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.
Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 39817550, розташовано: м. Київ, вул. Серпова 3/14) належну на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці російської федерації, РНОКПП НОМЕР_1 , 1/3 частину земельну ділянку площею 0,1334 га, кадастровий номер 3224010100:01:069:0045, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 2909996, МФО 820172 (Державна казначейська служба України), р/р НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 3028,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко