Справа № 369/24680/25
Провадження № 4-с/369/139/25
30 грудня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Голяченка Івана Павловича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ», -
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, згідно якої вказує, що 10 грудня 2025 року скаржник отримала повідомлення, що її банківські картки, в тому числі і картка для виплати пенсії, і картка для виплати державної соціальної допомоги заблоковано приватним судовим виконавцем Голяченко І.П. Вона негайно зв'язалася з ОСОБА_2 телефонним зв'язком і повідомила, що справа № 369/8675/24 знаходиться на розгляді в касаційному цивільному суді, що в системі "Електронний суд відсутня інформація про видачу виконавчого листа і про відкриття виконавчого провадження. Наступного дня з усіх її банківських карток були списані всі наявні кошти, а саме: з поточної банківської картки "Монобанку" № НОМЕР_1 - 3215,31грн., з картки для виплати державної соціальної допомоги Монобанку №4441114182720209 -2000,00 грн., з картки для виплати пенсії ПриватБанку №4731219656156738 - 32,66 грн., з картки "Універсальна" ПриватБанку" - 1,69 грн. Своїми діями судовий виконавець Голяченко І.П. позбавив її коштів на життєзабезпечення, порушивши норми закону України № 3048-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану". Вказує, що постанову про відкриття виконавчого провадження їй не було надіслано. Також постанова про відкриття виконавчого провадження відсутня в системі "Електронний суд", в застосунку "Дія" приватний судовий виконавець не надіслав ОСОБА_1 ідентифікатор доступу до виконавчого провадження в автоматизованій системі доступу виконавчого провадження. На протиправні дії судового виконавця Голяченка І.П. скаржником були направлені до Києво-Святошинського районного суду в Київській області наступні документи: 1. Скарга на дії приватного виконавця Голяченко І.П. від 12.12.2025 року. 2. Заява про відвід приватного виконавця Голяченко І.П. від 14.12.2025 року. Заяву про відвід ОСОБА_2 отримав 14.12.2025 року, але не вчинив жодних дій по відводу - не усунув порушень законодавства України, вчинених ним, не здійснив самовідвід. Також скаржник направляла приватному судовому виконавцю лист від 18.12.2025 року з проханням скасувати арешт карт і повернути кошти, захищені законодавством України. Просить суд вжити заходів по відстороненню приватного виконавця від виконавчого провадження по справі № 369/8675/24, по поверненню коштів, захищених законодавством України від стягнення: розблокуванню картки для виплати пенсії № 4731219656156738 і поверненню коштів в сумі 32,66 грн., розблокуванню картки для виплати державної соціальної допомоги № 4441114182720209 і поверненню коштів в сумі 2000,00 грн., розблокуванню поточної картки № НОМЕР_1 і картки АТБ № 44441111104602739. і поверненню коштів в сумі 3215,31 грн. Встановити на картку ліміт видаткових операцій на місяць в сумі 16000 грн. на 2025 рік і 9294 грн на 2026 рік, на картку № НОМЕР_2 повернути кошти в сумі 1,69 грн.
Перевіривши скаргу та додані до неї документи, вважаю, що вона підлягає поверненню, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч.5 ст.448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Відповідно до ч.3 ст.448 ЦПК України скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
За нормами ч.1 ст.447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд позбавлений можливості перевірити виконання положень ч.1 ст.448 ЦПК України, оскільки з тексту скарги вбачається, що ОСОБА_1 вказує, що вона взагалі не є боржником.
Скаржник звертається до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Вказує, що вона негайно зв'язалася з виконавцем Голяченко І.П. телефонним зв'язком і повідомила, що справа № 369/8675/24 знаходиться на розгляді в касаційному цивільному суді.
Однак скаржник не зазначає в рамках якої саме цивільної справи, яка була розглянута Києво-Святошинським районним судом Київської області, вона звертається до суду, не надає копії судового рішення, та суд, відповідно, позбавлений права перевірити належного стягувача у справі та виконання положень ч.1 ст.448 ЦПК України.
Згідно з ч.3 ст.448 ЦПК України подана до суду скарга на дії, рішення та бездіяльність виконавця повинна містити, зокрема, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, реквізити виконавчого документа.
Скаржник вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження відсутня в системі «Електронний суд», в застосунку «Дія» приватний судовий виконавець Голяченко І.П. не надіслав ОСОБА_1 ідентифікатор доступу до виконавчого провадження в автоматизованій системі доступу виконавчого провадження.
Однак скаржником не надано доказів та не зазначено про існування доказів, які б вказували, що скаржник зверталася до приватного виконавця з метою отримання зазначених доказів та їй було відмовлено в їх наданні. При цьому у скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона направляла приватному судовому виконавцю Голяченко І.П. лист від 18.12.2025 року з проханням скасувати арешт карт і повернути кошти, однак копію такого листа до скарги не додає.
За допомогою ідентифікатора забезпечується повноцінний доступ до виконавчого провадження. Отримання ідентифікатора повного доступу до виконавчого провадження, у разі відсутності у сторони виконавчого провадження постанови про відкриття такого провадження, покладається на сторону виконавчого провадження (ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, суд вважає, що заявником не надано документів на підтвердження звернення ним у порядку ч.1 ст.448 ЦПК України із вказаною скаргою як стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, що передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Зазначені в ухвалі суду недоліки поданої скарги не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
За таких обставин суд вважає, що вказана скарга підлягає поверненню без розгляду з підстав, передбачених ч.5 ст.448 ЦПК України, оскільки не містить відомостей, передбачених ст. 448 ЦПК України.
Разом з тим, суд роз'яснює ОСОБА_1 , що повернення цієї скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 260-261, 269, 354-355, 447-448 ЦПК України, суд,-
скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Голяченка Івана Павловича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВДОМ «ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ», - повернути скаржнику без розгляду.
Роз'яснити, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя - Лапченко О.М.