Справа № 367/9950/25
Провадження №2/367/6210/2025
Іменем України
22 грудня 2025 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Білогруд О.О.,
за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,
представника позивача адвоката Балли В.В. (у режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
установив:
представником позивача адвокатом Баллою В.В. через підсистему «Електронний суд» подану указану позовну заяву. В обґрунтування позову зазначено, що 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. (нотаріальна діяльність якого на сьогодні припинено) вчинено виконавчий напис № 241386 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1728859 від 08.02.2021, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за Договором факторингу від 21.06.2021 №2106 є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», заборгованості в розмірі 13000,40 грн. 28.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрито виконавче провадження № 66643550 щодо виконання указаного виконавчого напису. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 372/6731/24, яке набрало законної сили 23.06.2025, виконавчий напис № 241386, вчинений 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. визнано таким, що не підлягає виконанню визнано таким. У зв'язку з визнанням судом виконавчого документа (виконавчого напису) таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 19.07.2025 приватним виконавцем Чучковим М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №66643550. Разом з тим, в межах указаного виконавчого провадження з Позивача стягнуто грошові кошти у загальній сумі 14 499,44 грн., 13 000,40 грн. та 199,00 грн з яких, згідно відповіді приватного виконавця перераховано на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у рахунок погашення заборгованості та повернення авансового внеску стягувача, здійсненого на витрати виконавчого провадження відповідно. Покликаючись на положення статей 15, 16, 1212, глави 83 Цивільного кодексу України, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі №910/16664/18, від 08.09.2021 у справі №201/6498/20, а також положень Цивільного процесуального кодексу України, просив ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 241386 від 26.06.2021, який рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.05.2025 р. у справі № 372/6731/24 визнано таким, що не підлягає виконанню, в розмірі 13 199,40 грн, а також понесені позивачем судові витрати: за оплачений судовий збір при звернені до суду у розмірі 968, 96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями указану позовну заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О., ухвалою від 24.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання на 16.12.2025.
12.11.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№5882 від 13.11.2025). У якому зазначено, що сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_2 , з огляду на те, що у матеріалах цивільної справи відсутні докази, що підтверджують перерахування стягнутих з позивача коштів на банківські реквізити саме відповідача - ТОВ " Фінансова компанія управління активами " та у розмірі згідно позовних вимог - 13 199, 40 грн., а кошти, стягнуті в рамках виконавчого провадження, неможливо вважати безпідставно набутими. Стверджують, що кошти у сумі 13 199,40 грн на банківський рахунок відповідача у межах стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не надходили на рахунок відповідача, на підтвердження надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 . Щодо застосування положень статті 1212 ЦК України, то підставою виникнення прав та обов'язків сторін щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 є укладений між останнім та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" кредитний договір №1728859 від 08.02.2021 р., який у свою чергу встановлює заборгованість (чи її відсутність) та на якому відповідно був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Питання щодо чинності (дійсності) вказаного договору, в тому числі в судовому порядку, не вирішувалось. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання маєправові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 522/5771/16-ц, у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року по справі №308/13503/16-ц. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить повернути, стягнуті в рамках виконавчого провадження як заборгованість за кредитним договором, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому випадку не відбулося. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Покликаючись на положення Цивільного процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, викладену у конкретних судових рішеннях, Верховного Суду, просили зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 10 000 грн. до 3 000,00 грн., а також справу слухати за відсутності представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами», витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. документи які підтверджують стягнення коштів в рамках виконавчого провадження № 66643550 та перерахування на рахунок ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
У судовому засіданні 16.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин, зазначених у позовній заяві, та на підставі доказів долучених до позовної заяви. Звернуто увагу, що у цьому випадку є підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України, оскільки стягнення коштів в порядку примусового виконання відбулося на підставі документа, який у подальшому визнаний таким, що не підлягає виконанню, рішенням суду, яке не змінено і не скасовано порядку апеляційного перегляду. Повністю підтримав вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових понесених ним при зверненні до суду. Також представник позивача заперечив проти задоволення клопотання сторони відповідача про витребування доказів, оскільки матеріали справи містять відповідні документи, а їх витребування лише затягне розгляд справи.
У судовому засіданні судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено відмовити у задоволенні клопотання сторони відповідача, оскільки детальні відомості про конкретні розміри та призначення стягнутих коштів з ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №66643550 містяться у матеріалах справи і такі відомості засвідчені кваліфікованим електронним підписом приватного виконавця.
Представником відповідача одночасно з поданням відзиву подано заяву про розгляд справи за їх відсутність.
Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
У судовому засіданні 16.12.2025 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, проголошено, що рішення буде оголошено 22.12.2025.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає частиковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Частиною п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України установлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №241386 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 13 000, 40 грн відповідно до кредитного договору від 08.02.2021 №1728859, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Указану заборгованість ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступлено ТОВ «Фінансова компанія управління активами» згідно договору факторингу від 21.06.2021 за №2106.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 28.08.2021 відкрито виконавче провадження №66643550 з примусового виконання виконавчого напису №241386, виданого 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 13 000, 40 грн відповідно до кредитного договору від 08.02.2021 №1728859, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 19.07.2024 закінчено виконавче провадження №66643550 з примусового виконання виконавчого напису №241386, виданого 26.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 13 000, 40 грн, у зв'язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.
Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 02.12.2024 №17217 повідомлено, що на виконанні перебувало провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 13 000, 40 грн відповідно до кредитного договору від 08.02.2021 №1728859, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». В межах указаного провадження з боржника утримано кошти: 19.09.2023 у сумі 22,09 грн, 04.01.2023 - 939,87 грн, 19.07.2024 - 13537,48 грн. Ці кошти розподілено та перераховано відповідно до статті 45, 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 1300,40 грн на користь стягувача - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», 1300,00 грн - основна винагорода приватного виконавця, 199,00 грн - як повернення авансового внеску стягувача, здійсненого на витрати виконавчого провадження. Керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 19.07.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.05.2025 у справі №372/6731/24 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис 241386, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 26.06.2021 про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 який є боржником за кредитним договором № 1728859 від 08.02.2021, укладеного з ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого за Договором факторингу № 2106 від 21.06.2021 є ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
Згідно публічної частини Єдиного державного реєстру судових рішень указане судове рішення набрало законної сили 23.06.2024.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
В постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20 зазначено, що для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Таким чином, судом визнається, що грошові кошти у сумі 13 000,40 грн, які стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», є безпідставно набутими коштами, оскільки ці кошти стягнуто в межах виконавчого провадження №66643550 щодо примусового стягнення за виконавчим документом - виконавчим написом нотаріуса, вчиненого 26.06.2021 за №241386 про стягнення з ОСОБА_1 13000,40грн, який у подальшому рішенням суду, яке набрало законної, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, судом не приймається твердження сторони відповідача про те, що указані правовідносини є договірними і до них не може бути застосовано положення статті 1212 ЦК України. Відтак, грошові кошти у сумі 13 000,40 грн підлягають стягненню з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 як майно, яке набуто без достатньої правової підстави.
Водночас відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» авансовий внесок у виконавчому провадженні за своєю суттю є платежем стягувача при ініціюванні виконавчого провадження, що у подальшому покриває витрати виконавця на здійснення виконавчих дій.
В межах виконавчого провадження №66643550 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто також 199,00 грн авансовий внесок внесений стягувачем при ініціюванні указаного виконавчого провадження.
Як зазначалося вище, безпідставно набутим майном визнано грошові кошти у сумі 13000,40 грн, які стягнуто з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, грошові кошти 199,00 грн не є майном, яке набуто без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина перша та друга статті 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
ОСОБА_1 за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.08.2025 №2.276376063.1.
Частиною другою статті 137 ЦПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18 та постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Як убачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 долучено до позовної заяви: копію договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025, копію акту приймання-передачі послуг від 22.08.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Водночас судом ураховується таке.
Ця справа відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення безпідставно набутих коштів, внаслідок скасування рішенням суду виконавчого напису нотаріуса за яким проводилося відповідне стягнення, судова практика є усталеною, тобто підготовка матеріалів для звернення до суду не потребує вивчення значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, судове засідання за участі представника позивача у режимі відеоконференцзв'язку тривало 25 хвилин, тому суд дійшов висновку проте, що розмір гонорару адвоката у 10 000,00 грн, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.
Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 5000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 947,70 грн (968,96*98 %), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4900,00 грн (5 000,00*98 %).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 247, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 98а, кабінет 70) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 40 копійок як безпідставно набуте майно.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 98а, кабінет 70) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору, сплаченого ним за подання до суду позовної заяви, у розмірі 947 (дев'ятсот сорок сім) гривень 70 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2025.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 98а, кабінет 70.
Суддя О.О. Білогруд