"18" грудня 2025 р. Справа № 363/3856/25
18 грудня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376500 від 29.06.2025 року вбачається, що 29 червня 2025 року о 22 год. 10 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду неодноразово повідомлявся в належний процесуальний спосіб.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не подав, а справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1
27.08.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Сторона захисту зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , відеозапис «export - x522n», який міститься в матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення, починається з моменту перебування ОСОБА_1 у автомобілі, проте руху транспортного засобу та його зупинки на відеозаписі не зафіксовано. Також зазначено, що матеріали справи не містять передбачені законом підстави для зупинки ОСОБА_1 , а саме, що співробітники патрульної поліції, не зафіксували факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з підстав наведених у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», тобто в установленому законом порядку за порушення водієм транспортного засобу відповідного пункту ПДР України, то вимога інспектора патрульної поліції про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння була безпідставною та протиправною і у такому випадку у ОСОБА_1 не виникло обов'язку проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, в клопотанні звернуто увагу на те, що з відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції, поводить себе спокійно, пальці його рук не тремтять та він має цілком природне забарвлення шкіряного покриву. Працівники поліції на місці подій взагалі не здійснювали перевірку пальців рук ОСОБА_1 на предмет тремтіння. Вказані обставини свідчать про безпідставність направлення на огляд ОСОБА_1 , оскільки встановлений порядок огляду не передбачає таких підстав для направлення на огляд водія, як наявність інформації в інформаційних базах даних.
Також в клопотанні вказано, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, що передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП. Отже, працівниками поліції було грубо порушено приписи вищезазначених норм законодавства та положень Конституції України, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та відповідно права на захист від пред'явленого обвинувачення.
Також, на відеозаписі не зафіксовано жодних відомостей про те, що співробітники поліції пропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я згідно з наявним в матеріалах справи направлення. Окремо, захисник звертає увагу на те, що направлення, яке міститься в матеріалах справи не містить відомостей про те що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом, або ж воно було вручено йому під підпис. ОСОБА_1 стверджує, що йому ніхто не вручав копії направлення на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та не ознайомлював з його змістом.
Сторона захисту зазначає, що поліцейські не проводили огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а склали відносно ОСОБА_1 протокол за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Також захисником зазначено, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом, що свідчить про формальне складення протоколу за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини.
Крім того, захисником в клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 , з 24 лютого 2022 року став на захист Батьківщини у якості добровольця, виконував бойові завдання на території Білогородської СТГ у складі Добровольчого формування № 2 СТГ Бучанського району Київської області, неодноразово нагороджувався за проявлену мужність і відвагу про захисті Батьківщини, зокрема під час оборони Києва та Київщини 24 лютого - 2 квітня 2022 року. Станом на цей час ОСОБА_1 перебуває у складі мобільної вогневої групи для протидії засобам повітряного нападу противника, що підтверджується наказом Добровольчого формування № 2 СТГ Бучанського району Київської області № 41 від 31.01.2025. Позбавлення права керування транспортним засобом для особи, яка входить до складу мобільної вогневої групи (МВГ), створює пряму загрозу обороноздатності країни. Члени таких підрозділів виконують критично важливі завдання із захисту території від повітряних атак та диверсійних дій ворога. Для оперативного реагування вони повинні мати можливість швидко пересуватись на службових і цивільних транспортних засобах. Таким чином, вказані вище обставини свідчать про те, що право керування транспортними засобами потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому у разі його притягнення до відповідальності просить суд вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
30.09.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Харчука О.П. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке є аналогічним клопотанню про закриття провадження, що було подане адвокатом Хараїм О.В., в якому захисник також просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. До клопотання також долучені Посвідчення добровольця територіальної оборони, що видані на ім'я ОСОБА_1 , витяг з наказу Добровольчого формування №1 Білогородської сільської територіальної громади №41 від 31.01.2025 Про забезпечення протиповітряного прикриття в районі відповідальності підрозділу. Довідки про те, що ОСОБА_1 є добровольцем ОСОБА_3 формування. Копії контрактів добровольця, та відомості про нагороди та подяки на ім'я ОСОБА_1 .
В судове засідання також неодноразово викликався представник поліції - інспектор Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старший сержант поліції Нетреба Віталій Васильович для надання пояснень у справі. В судові засідання старший сержант поліції Нетреба В.В. не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення можливе лише у випадку, коли належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, безпосередньо дослідженими судом, встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення та вину особи у його вчиненні.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачений порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння. Так, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані зокрема алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан наркотичного сп'яніння, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан зокрема наркотичного сп'яніння, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан наркотичного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані а сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Абзацами другим та четвертим частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.
Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.
Таким чином, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 376500 від 29.06.2025 року (а.с.1) вбачається, що 29 червня 2025 року о 22 год. 10 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна, 22, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом BMW 740ХІ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився під запис зафіксований на нагрудну камеру працівника поліції 858521. Свідки до огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, та складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не залучалися.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 жодних пояснень чи заперечень щодо змісту складеного протоколу не зазначив, від підпису відмовився.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу до Вишгородської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 червня 2025 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук (а.с.2).
Також в матеріали справи містять DVD-R диск на якому міститься файл з відеозаписом «export-x522n» тривалістю 13 зв. 43 сек. від 29.06.2025 року. Відеозапис зроблений на нагрудну камеру працівника поліції, зафіксовані обставини та події за датою, часом та місцем узгоджуються з тими, що розглядаються в межах даної справи, а в сукупності відеозаписи утворюють хронологічну, послідовну картину обставин, про які зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 6).
На долученому до матеріалів справи відеозапису зафіксовано, що 29.06.2025 року о 22 год. 19 хв. працівники патрульної поліції підходять до автомобіля BMW 740ХІ, що припаркований на узбіччі дороги, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , якій займає місце водія, пристебнутий, горять прилади на приборній панелі. Будь-яких інших осіб, які б могли знаходитися всередині вказаного транспортного засобу або бути причетними до здійснення керування ним, на відеозаписі не зафіксовано.
З цього ж відеозапису безпосередньо вбачається, що працівник поліції звертається до ОСОБА_1 як до водія вказаного автомобіля, та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу ДРАГЕР 6820, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою. Поліцейський зазначає про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 питає поліцейського, що буде якщо він відмовиться від проходження огляду на стан сп'яніння, на що поліцейський роз'яснює наслідки, та зазначає про те, що в цьому випадку буде складений протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Поліцейський неодноразово пропонує пройти водію ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і проїхати до медичного закладу для проходження огляду, та роз'яснює порядок проходження такого огляду, на що ОСОБА_4 категорично відмовляється.
Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду і уточнює у ОСОБА_1 , чи усвідомлює він наслідки складання протоколу, на що ОСОБА_1 відповідає: «Так, складайте». Після чого працівник поліції знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, але ОСОБА_1 знову відмовляється.
Так на 03 хвилині 09 секунд відеозапису працівник поліції знову цікавиться, чи розуміє ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за те що він ( ОСОБА_1 ) керує з ознаками алкогольного сп'яніння, так як з автомобіля відчувається різкий запах алкоголю, на що ОСОБА_1 відповідає поліцейському: «ви же будете складати протокол за відмову від проходження огляду, а запаху алкоголю я не відчуваю».
Згодом ОСОБА_1 остаточно відмовляється від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі.
При цьому суд звертає увагу, що жодного разу ОСОБА_1 не заперечував того, що він керував транспортним засобом, зауважень з цього приводу поліцейському не робив.
Надалі на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 підтверджує, що в транспортному засобі знаходиться сам, зброї чи будь, яких заборонених речовин не перевозить.
На 10 хв. 26 сек. відеозапису працівник поліції запитує у ОСОБА_1 , чи буде він отримувати копію постанови та давати пояснення, на що ОСОБА_1 відповідає, що не буде.
На 13 хв. 27 сек. працівником поліції озвучено, що транспортний засіб залишається за місцем його зупинки на парковці, а водія обмежено в праві керування.
З відеозапису судом встановлено, що протягом всього часу спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , як з водієм транспортного засобу, ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень, зауважень з приводу даного факту, не повідомляв про те, що він не керував автомобілем, не зазначав про те, що автомобілем керувала інша особа.
Спілкування з працівниками поліції проходило у спокійній обстановці без застосування жодного тиску, примусу та погроз, разом з тим ОСОБА_1 своєю поведінкою, висловлюваннями та діями безпосередньо підтвердив, що керував автомобілем BMW 740ХІ, номерний знак НОМЕР_1 .
Досліджений вище відеозапис безпосередньо не розкриває та не відображає обставин і подій здійснення ОСОБА_1 технічної функції водія зазначеного у протоколі транспортного засобу. Однак при цьому, керуючись стандартом доведення «поза розумним сумнівом», суд з категоричною впевненістю може зробити висновок, що зафіксовані на відеозаписі працівників поліції положення автомобіля, поведінка самого ОСОБА_1 , відсутність в останнього жодних заперечень та зауважень, фактичне підтвердження ним факту керування автомобілем, надання відповідних пояснень не дають жодного іншого розумного пояснення зафіксованих обставин і подій як здійснення ОСОБА_1 керування зазначеним у протоколі транспортним засобом. Обставини і події, відображені на відеозаписі, логічно та розумно не узгоджуються з позицією сторони захисту, відповідно до якої ОСОБА_1 не керував автомобілем.
У зв'язку з цим суд вважає заперечення сторони захисту щодо факту керування транспортним засобом такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, створення перешкод у проведенні судом повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду.
Крім того, доводи сторони захисту, щодо не роз'яснення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, відсутності ознак алкогольного сп'яніння, не надання доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, спростовані описаним вище відеозаписом, що долучений до матеріалів справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала й будь-яких зауважень чи заперечень з боку ОСОБА_1 у вказаному протоколі щодо його складення, зокрема, за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку із відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не зазначив.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння пальців рук, виявлені працівниками поліції 29 червня 2025 року у ОСОБА_1 в розумінні п.п.1,4 п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Вказане зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
Вказані докази спростовують доводи сторони захисту щодо недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також те, що працівниками поліції не надано достатніх доказів, що протокол відповідає нормам закону.
Посилання захисників у клопотанні про закриття провадження на те, що направлення яке міститься в матеріалах справи не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом або ж про те, що воно було вручено йому під підпис мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи захисника судом не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд звертає увагу, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є за своєю сутністю висуненням обвинувачення, що здійснюється органом (посадовою особою), уповноваженою на складення протоколу про адміністративне правопорушення. Тому таке обвинувачення поза розумним сумнівом має бути підтверджено або спростовано у судовому засіданні шляхом дослідження всіх наданих належних, допустимих та достовірних доказів. При цьому доведення цього факту поза розумним сумнівом буде означати можливість для суду зробити категоричний висновок, що версія, зазначена в обвинуваченні, є єдиною розумною версією, яка виключає будь-які обґрунтовані сумніви.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення обґрунтованим, розумним, послідовним, таким, що логічно узгоджується зі встановленими обставинами та фактами, а також таким, що безумовно та беззаперечно підтверджується наданою сукупністю належних, достовірних, допустимих доказів, які виключають будь-який обґрунтований сумнів та інші версії розвитку подій, логічно пояснюють висунуте обвинувачення.
Доводи сторони захисту про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.
Крім цього, доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв'язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов'язаний з причиною зупинки транспортного засобу.
У кінцевому підсумку вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 376500 від 29.06.2025 року (а.с.1), складений у присутності ОСОБА_1 , зауважень та заперечень щодо протоколу та відомостей, викладених у ньому, не виявлено;
- наявним у матеріалах справи відеозаписом, що записаний у файл «export-x522n» на диск DVD-R (а.с. 6), з якого судом встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку;
- актом огляду на стан сп'яніння (а.с. 2), який є Додатком 2 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.10 розділу ІІ) де зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 29.06.2025 року (а.с. 2), в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, ознаки алкогольного сп'яніння, а також відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в спеціальному медичному закладі.
З повідомлення Вишгородського РУП ГУНП в Київській області вбачається наявність у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 .
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_5 щодо можливості застосування аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає таке клопотання безпідставним оскільки нормами КУпАП не передбачено можливість застосування призначення більш м'якого стягнення, і застосування аналогії права в даному випадку є не можливим.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова ОСОБА_1 , як особи, яка здійснювала керування транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід призначити у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, на користь держави стягується судовий збір, розмір якого відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внаслідок цього, із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 23, 33, 34, 35, 40-1, 130, 254-256, 283, 284 КУпАП, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 29.12.2025 року.
Суддя О.В. Рукас