Рішення від 29.12.2025 по справі 358/1253/25

Справа № 358/1253/25 Провадження № 2/358/770/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Чехун Ю.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 09.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №08.08.2024-100002335. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 8 000 грн строком на 124 днів, тобто до 10.12.2024. Позивач свої зобов'язання з договором виконав, перерахував 09.08.2024 на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 8 000 грн.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором нелажним чином не виконував, допустив виникнення заборгованості в сумі 16 160,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн, по процентах в розмірі 4 960, 000 грн, додаткова комісія 720,00 грн. В добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена, внаслідок чого представник позивача змушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20.10.2025 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.10.2025 було продовжено строк судового провадження.

01.09.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стаценка О.Д. на позову заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі. У відзиві зазначено, що у розділі 4 наданої представником позивача копії Договору про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 заретушовано, на думку позивача, конфіденційну інформацію, а саме у п. п. 4.9, 4.10, 4.13.1 та п. 4.13.2 приховано інформацію щодо винагороди Платіжній установі, коефіцієнт винагороди, та адресу електронної пошти платіжної установи, що не може вважатися автентичним примірником (належною копією) документа. До позовної заяви не додана письмова згода сторін на використання факсимільного підпису, додаткову угоду представником також не надано. Також, у матеріалах справи відсутні первинні документи про перерахування кредитних коштів на суму 8 000, 00 грн. Крім того, представник відповідача зазначив орієнтовний розмір судових витрат на суму 5 000,00 грн.

04.09.2025 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій зазначено, що стороною відповідача в порушення вимог п.1 ст. 127 ЦПК України не надано обґрунтованого пояснення пропуску встановленого процесуального строку подачі відзиву на позовну заяву. Позовна заява є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами. Відповідач був обізнаний з умовами кредитного договору, однак їх не дотримався. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджує Квитанція №476374599 від 09.08.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці). Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 4 600,00 грн. - 10.09.2024; 4 440,00 грн. - від 08.10.2024. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу зазначали, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 5 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

10.09.2025 представник відповідача Стаценко О.Д. через підсистему «Електронний суд» подав до суду заперечення (на відповідь на відзив) у яких просив відмовити у задоволенні позову. У запереченні зазначено, що відзив на позовну заяву був поданий адвокатом Стаценком О. Д., як представником ОСОБА_1 з використанням підсистеми «Електронний суд» 30.08.2025 (тобто, в останній день терміну, який відведений судом відповідачу). Сам по собі розрахунок (Картка субконто Контрагенти, Договори за 08.08.2024 - 02.09.2025), складений ТОВ «Споживчий Центр» (наданий представником позивача разом відповіддю на відзив), не є доказом наявності заборгованості у відповідача, оскільки він не містить дати його створення, ПІБ та посаду особи, яка засвідчує зазначену інформацію та її підпис, печатку юридичної особи, тому не може братися судом до уваги. Будь-якого іншого розрахунку ймовірної заборгованості відповідача, який би відповідав критеріям офіційного документу, позивачем суду не надано.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.08.2024 було укладено кредитний договір № 08.08.2024-100002335, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 09.08.2024 та Заявки від 09.08.2024, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора Е435.

Сторони уклали Договір на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 09.08.2024; сума кредиту - 8 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 124 днів з дати його надання до 10.12.2024 - дата повернення (виплати) кредиту; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 720 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 720 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Неустойка: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до умов кредитного договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику - 4441-11XX-XXXX-4050.

Також у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №08.08.2024-100002335 від 09.08.2024 міститься твердження, що позичальник ОСОБА_1 укладає кредитний договір на вищевикладених умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код: Е435), надісланим смс-повідомленням на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , зазначений в інформаційному повідомленні позичальника.

Відповідно до довідки ТОВ Універсальні платіжні рішення (далі - ТОВ УПР), ТОВ УПР надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ Споживчий центр та ТОВ УПР укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого 09.08.2024 о 15:10:03 було успішно перераховано 8 000, 00 грн на картку № НОМЕР_2 , з призначенням платежу: видача за договором кредиту №08.08.2024-100002335 (а.с.14)

Окрім того, на виконання ухвали суду від 20.10.2025 АТ «Універсал банк» надав інформацію, що власником кратки № 4441111159954050 є ОСОБА_1 . Також була надана інформація про рух коштів, відповідно до якої 09.08.2024 о 15:10:03 були зараховані кошти в розмірі 8 000,00 грн із зазначенням деталей операції - IPAY_CREDIT_VISA1.

Разом з тим з матеріалів справи убачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 10.09.2024 - 4 600,00 грн, 08.10.2024 - 4 440,00 грн.

В порушення умов Договору, ОСОБА_1 у строк кредитування грошові кошти не повернув, внаслідок чого, як вбачається із Довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №08.08.2024-100002335 від 09.08.2024, у останнього перед позивачем наявна заборгованість у розмірі у розмірі 16 160, 00 грн., з яких: основний борг - 8 000,00 грн.; проценти - 4 960,00 грн.; неустойка - 2 480, 00 грн.; 720,00 грн. - додаткова комісія.

При цьому, доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «Споживчий центр», матеріали справи не містять.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Так, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е435, який надіслано позивачу на його фінансовий номер та підписано останнім 09.08.2024. Відповідач на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.

Додатки до кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема його паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, а також номер банківського рахунку, на який було перераховано кошти.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.

За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України. Отже, подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, щодо погашення заборгованості перед позивачем, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення відповідачем зі сторони позичальника кредитного договору, факту належності йому платіжної картки, номер якої вказано у договорі, та факту отримання ним в межах договору кредитних коштів в розмірі 8 000,00 грн від ТОВ «Споживчий центр», що підтверджується довідкою ТОВ Універсальні платіжні рішення та випискою про рух коштів по банківській картці.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 12 ч. 3, 4, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інших доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, стороною відповідача суду не надано.

Щодо доводів сторони відповідача про те, що позов ТОВ «Споживчий центр» необхідно залишити без задоволення, такі суд вважає безпідставними та необґрунтованими, з підстав, викладених вище.

Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу та відсотків відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в сумі 12 960, 00 грн. (8 000, 00 грн. основний борг, 4 960,00 грн. проценти) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача додаткової комісії в сумі 720,00 грн, суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору визначено сплату комісії, пов'язану з наданням кредиту 720,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, провадження № 61-17096св23.

Судом установлено, що умовами кредитного договору №08.08.2024-100002335 від 09.08.2024 визначено сплату комісії, пов'язану з наданням кредиту, у сумі 720,00 грн одноразово при видачі кредиту, та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів (п.12 Заявки).

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Споживчий Центр» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, що в сумі складає 720,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування неустойки в розмірі 2 480,00 грн.

24.02.2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було нараховано 2 480,00 грн неустойки за кредитним договором №08.08.2024-100002335 від 09.08.2024, укладеним між ним та ТОВ «Споживчий центр», в період дії воєнного стану, такі кошти підлягають списанню кредитодавцем, а тому суд в задоволенні вимог в цій частині відмовляє.

З огляду на вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2025.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1942,77 грн, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Представником позивача в позовній заяві було зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у сумі 6 000,00 грн.

Що стосується заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, його представником було подано лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у сумі 5 000,00 грн. При цьому зазначено, що докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

На момент ухвалення рішення відповідні докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу сторонами до суду не надійшли. У зв'язку з цим, суд роз'яснює, що згідно з частиною восьмою відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України такі докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до завершення дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання доказів у встановлений строк заява про відшкодування витрат на правничу допомогу залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ: 37356833 заборгованість за кредитним договором №08.08.2024-100002335 від 09.08.2024 у розмірі 12 960 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ: 37356833 судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 1 942 (одна тисяча дев'ятсот сорок дві) грн 77 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець

Попередній документ
133027052
Наступний документ
133027054
Інформація про рішення:
№ рішення: 133027053
№ справи: 358/1253/25
Дата рішення: 29.12.2025
Дата публікації: 01.01.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Богуславський районний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (02.02.2026)
Дата надходження: 21.07.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором