Справа № 348/2447/25
Провадження № 2/354/689/25
(заочне)
29 грудня 2025 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі-ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 у сумі 67125,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 27.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі-ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про споживчий кредит №101733199, відповідно до якого первісний кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 15000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок позичальника на строк 30 днів до 27.07.2021 зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за договором виконало у повному обсязі та надало кредит у зазначеному розмірі, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок в сумі 15000,00 грн. Згідно правил, товариство не отримує повні реквізити банківської картки, необхідні для здійснення операцій по карті через інтернет. Для платіжних операцій по картах товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. 13.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений договір факторингу №10Т, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 у сумі 67125,00 грн., з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 50625,00 грн - заборгованість за процентами; 1500,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами. Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення наданого кредиту та процентів за користування ним, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на його користь вищезазначену заборгованість за кердитним договором, а також 2422,40 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ухвали Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2025 вказана справа передана на розгляд до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області за підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 вказана справа передана у провадження судді Ваврійчук Т.Л.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується трекінгом відстеження АТ «Укрпошта» із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 27.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про споживчий кредит №101733199, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.1.1 на умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній в п.1.2 Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно з п.п.1.2.-1.4. договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000,00 грн; строк кредиту становить 30 днів; термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 27.07.2021.
Відповідно до п.1.5. договору загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 7125,00 грн в грошовому виразі та 11,215,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 22125,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно п.п.1.5.1-1.7. договору Комісія за надання кредиту: 1500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 5625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Пунктами 2.2.1-2.2.3. договору визначено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка, є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюєтьсі до письмової) згоди Позичальника.
Відповідно до п.2.3. договору Пролонгація строку кредитування: п.2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:
-п.2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) посиланням https://tengo.Ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту;
-п.2.3.1.2 Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Згідно п.9.2 вказаний договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4 Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, Договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
У Анкеті-заяві на кредит №101733199 від 27.06.2021 зазначена сума кредиту: 15000,00 грн; строк кредиту: 30 днів з 2021-06-07; дата повернення кредиту: 2021-07-27; сума до повернення: 22125,00 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 15000,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 5625,00 грн, нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
У Графіку платежів, який є Додатком №1 до договору про споживчий кредит №101733199, сторони погодили графік розрахунків у якому зазначено: дата видачі кредиту-27.06.2025; дата платежу-27.07.2025; чиста сума кредиту 15000,00 грн; сума платежу за розрахунковий період-22125,00 грн; проценти за користування кредитом-5625,00 грн, комісія за видачу кредиту-1500,00 грн; реальна річна процентна ставка -11,215,00; загальна вартість кредиту 22125,00 грн.
До матеріалів справи також долучено Паспорт споживчого кредиту №101733199, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого сума кредиту становить 15000,00 грн; строк кредитування-30 днів; спосіб надання кредиту-шляхом перераказу на картковий рахунок; процентна ставка: 1,25 відсотків за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування. Стандартна (базова) ставка: 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка використовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3 Договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 Договору; тип процентної ставки-фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 1500,00 гн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; загальні витрати за кредитом: 7125,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом згідно п.1.3 Договору (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі): 22125,00 грн.; реальна річна процентна ставка: 11,215,00 відсотків річних.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором кредиту та наддало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №29248626 від 27.06.2021.
Згідно з наданим ТОВ «Мілоан» розрахунком заборгованості станом на 25.09.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 складає 67125,00 грн, з яких: 15000,00 грн - основний борг; 50625,00 грн - заборгованість за процентами; 1500,00 грн - заборгованість по комісії. Вказаним розрахунком також підтверджується, що позичальник кошти на погашення боргі за кредитома та процентами не вносив, проценти за період з 28.06.2021 по 27.07.2021 включно нараховані, виходячи із розміру процентної ставки 1,25% за кожен день, за період з 28.07.2021 по 25.09.2021, виходячи із розміру процентної ставки 5% за кожен день.
13.10.2021 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) і ТОВ «Мілоан» (Клієнт) був укладений договір факторингу №10Т, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1 договору). Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання Боржника. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов'язки Клієнта за Кредитним договором (п.2.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору факторингу Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.
Платіжними інструкціями №10 від 04.11.2021, №4 від 03.12.2021, №10 від 10.01.2022, №1940 від 03.02.2022, №5 від 29.06.2022, №2685, 2686 від 03.11.2022, №2833, 2834 від 02.12.2022, №3017, 3018 від 03.01.2023, №3171, 3172 від 02.02.2023, №3341, 3342 від 02.03.2023, №3602 від 04.04.2023, №3802, 3803 від 04.05.2023, №4018, 4019 від 04.06.2023, №4216, 4217 від 04.07.2024, №4421, 4422 від 03.08.2023, №4596, 4597, 4599 від 05.09.2023, №4794, 4795 від 03.10.2023 підтверджується факт оплати позивачем на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 2039217,32 грн в якості оплати за договором факторингу №Т10 від 13.10.2021.
Згідно витягу з Додатку 31 до договору факторингу №10Т від 13.10.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101733199 від 27.06.2021 на загальну суму 67125,00 грн, з яких: 15000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 50625,00 грн- заборгованість за відсотками; 1500,00 грн- заборгованість за комісією.
Із метою врегулювання спору ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 25.07.2025 надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021, якою повідомило про відсутплення права вимоги та просило погасити борг за кредитом у сумі 67125,00 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 25.08.2025, яка залишена відповідачем без відповіді.
До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.
Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та у постанові від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.ст. 512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.
Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 27.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №101733199, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 15000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок на строк 30 днів-до 27.07.2021.
У вказаному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, комісії, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.
ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вказаним кредитним договором та надало відповідачу кредит у встановленому розмірі, що підтверджується долученим платіжним дорученням про перерахування коштів.
Водночас ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.
Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від ТОВ «Мілоан» до позивача підтверджується вищезазначеним договором факторингу, платіжними інструкціями про проведення оплати новим кредитором коштів за цим договором на користь первісного кредитора та витягом із Додатку до договору факторингу, що відповідає вимогам ст.1077, 1078 ЦК України.
Вказаний договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, тому в силу положень ст.204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.
Таким чином, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021.
У даному випадку позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача на свою користь борг за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 у сумі 67125,00 грн., з яких: 15000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 50625,00 грн - заборгованість за процентами; 1500,00 грн - заборгованість за комісією.
Оскільки, укладаючи договір про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 сторони у п.п.2.3.1.2 погодили можливість його пролонгації на стандартних (базових) умовах відповідно до яких позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій) і таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, то суд приходить до переконання, що заборгованість за цим договором підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі згідно наданого розрахунку, за результатами перевірки якого судом встановлено, що він повністю угоджується із умовами кредитного договору, а заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту та процентами нарахована відповідної до встановлених процентних ставок та у межах узгодженого сторонами строку кредитування із урахуванням періоду пролонгації на строк 60 днів.
Згідно з вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будь-яких доказів, які б спростовували факт отримання ним кредиту за договором №101733199 від 27.06.2021, доказів того, що на платіжні картки, які є у його користуванні і на які ТОВ «Мілоан» могло здійснити перерахування коштів у сумі 15000,00 грн на виконання умов вищевказаного договору, кошти не надходили, а також власного розрахунку боргу суду не надав.
За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №101733199 від 27.06.2021 у сумі 67125,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 50625,00 грн-заборгованість за процентами; 1500,00 - заборгованість за комісією, розмір та порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору та погоджено із відповідачем при його укладенні.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень долучено:
-договір про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025, укладений між адвокатом Міньковською А.В. та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в якому визначено, що загальна вартість послуг за вказаним договором складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.8 даного договору. Відповідно до п. 4.7 договору тарифікація наданих послуг Клієнту відбувається за наступною сіткою: ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу-3000 грн(1 том); участь у судовому засіданні-3000 грн(1 год); написання заяви/клопотання-1500-3000 грн; адвокатський запит-1500-3000 грн; позовна заява-3500-7000 грн; клопотання про зняття арешту-1500-7000 грн; апеляційна скарга-3000-10000 грн; касаційна скарга-5000-20000 грн; написання відзиву на позов, заперечення на відзив-2500-7000 грн; письмове пояснення-1500-5000 грн; отримання рішення суду-1000 грн; перебування у відрядженні-4000 грн(1 день). Згідно п.4.9 договору у разі прийняття судом по матеріалах позовної заяви позитивного рішення Клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь адвоката у розмірі 5000,00 грн;
-додаткову угоду №101733199 від 29.07.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025, відповідно до якої договір доповнено новими пунктами: «п.2.1 Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 »; «п.4.9 За здійснення представництва інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої(правової) допомоги, пов'язаних з роглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар. У порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати(авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт(наданих послуг), виконаних Адвокатом;
-Детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої(правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 надано наступні види послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (1 год) - 1000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 год) - 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год) - 500,00 грн; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням (0,5 год) - 500,00 грн, а всього на загальну суму 5000,00 грн;
-акт про підтвердження факту надання правничої(правової) допомоги адвокатом Міньковською А.В. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» від 29.07.2025 року, відповідно до якого сторони підтверджують факт надання та прийняття правничої допомоги загальною вартістю 5000,00 грн, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (1 год) - 1000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 год) - 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год) - 500,00 грн; подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками, до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням (0,5 год) - 500,00 грн;
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Міньковської А.В. серії КС №11306/10 від 02.11.2023.
Відповідно до правової позиції, висловленої Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
У даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено у повному обсязі з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит №101733199 від 27 червня 2021 року у розмірі 67125 (шістдесят сім тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК