Справа №348/3231/25
Номер провадження 2-а/348/48/25
30 грудня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області:
в складі головуючого-судді: Солодовнікова Р.С.,
за участі секретаря судового засідання: Бойчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,-
представника відповідача Кривонос І.О.,
Короткий зміст позовних вимог:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову по справі про адміністративніправопорушення №26057 від 09.12.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України проадміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що під час перевірки громадянина та звіркиоблікових даних АІТС «Оберіг» виявлено, що даний військовозобов'язаний непройшов ВЛК відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців і поліцейський на соціальний захист»,порушив абз. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинивправопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Із винесеною постановою ОСОБА_1 не погоджується. Вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки вона не містить фактичних обставин правопорушення, не зазначено, коли саме виник обов'язок проходження медичного огляду, коли та за яких обставин він мав бути проведений, а наведено лише посилання на нормативний акт без жодного підтвердження доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо конкретних повісток, направлень на військово-лікарську комісію або факту відмови позивача від її проходження. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням належної процедури, без визначення конкретного порушення, яке інкримінується позивачу, та підписаний невстановленою особою без зазначення її повних даних, посади і звання, що свідчить про його неналежне оформлення. Крім того, відповідачем не надано доказів формування та вручення позивачу повістки для проходження медичного огляду чи направлення на військово-лікарську комісію відповідно до вимог пункту 74 Порядку № 560, а також не підтверджено, що позивач був належним чином поінформований про обов'язок і строки проходження медичного огляду. За таких обставин позивач вважає, що спірна постанова є безпідставною та винесена з порушенням установленої законом процедури.
А тому, просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №26057 від 09.12.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Короткий зміст відзиву на позов:
26.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, будь-які підстави для задоволення вимог відсутні.
07.12.2025 року, у межах здійснення оповіщення військовозобов'язаних на території Надвірнянського району Івано-Франківської області, працівниками РВП ГУНП в Івано-Франківській області був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 - військовозобов'язаний ОСОБА_1 , у зв'язку з тим що при перевірці військово-облікових даних у нього відсутні були відомості про проходження військово-лікарської комісії.
Відповідач зазначає, що з набранням чинності Законом України від 2 березня 2024 року № 3621-IX(04.05.2024)було скасовано статус «обмежено придатний», тому позивач до 05.06.2025 повинен був пройти повторний медичний огляд.
На думку відповідача, позивач як військовозобов'язаний громадянин зобов'язаний був пройти медичний огляд у військово-лікарській комісії для визначення придатності до військової служби, однак без поважних причин не виконав цього обов'язку.
Враховуючи виявлені вищевказані факти і обставини, на підставі матеріалів адміністративної справи та керуючись статтями 258, 283, 284, 285 КУпАП вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову за справою про адміністративне правопорушення в якій установив, що позивач порушив правила військового обліку, тобто вчинив правопорушення передбачено частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вчинене в особливий період.Під час розгляду справи начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 діяв відповідно до вимог діючого законодавства.Позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи все вищевикладене, а також відсутність протиправності дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, винесену постанову вважають законною та такою, що прийнята згідно діючого законодавства та скасуванню не підлягає.
Стисла позиція сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього поступила заява в якій просить справу слухати в їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю з підстав зазначений в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав зазначених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Процесуальні дії у справі:
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ухвалою від 19.12.2025 року відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано докази у справі.
Суд повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини, встановлені судом:
З копії витягу «РЕЗЕРВ +» встановлено, що ОСОБА_1 , 1982р.н. поставлений на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Має бронювання до 07.02.2026. Проживає у м.Харків. ВЛК пройдено 07.11.2002 - непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.9 ).
Відповідно до наказу №68 від 13.11.2020 ОСОБА_1 працює у ТОВ АНЛЕВО, яке відноситься до критично важливої інфраструктури (а.с.10-11).
07.12.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 25942 про адміністративне правопорушення. З протоколу випливає, що 07.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доставлено ОСОБА_1 у звязку з тим, що він перебуває у розшуку за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Під час перевірки військово-облікових документів даних військовозобов'язаного та звірки з АІТС «Оберіг» було виявлено, що даний військовозобов'язаний не пройшов ВЛК, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», порушив абз. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, скоєне в особливий період. (а.с. 7).
09.12.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №26057 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн за порушення правил військового обліку - не проходження ВЛК (а.с. 6).
Представником відповідача на ухвалу суду надано належним чином завірену копію матеріалів адміністративної справи, в рамках якої було винесено оскаржувану постанову.
Згідно із довідки про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної політики № 95948 від 07.12.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дата та час доставки07.12.2025 11:20. Порушення ВО: порушення ВО з 14.10.2025 року.
Із облікової картки ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та СПм.Харків, порушник ВО з 14.10.2025: не проходження ВЛК.Придатність: Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст..276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і на нього розповсюджується вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов'язок і військову службу, про оборону України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з абзацом 4 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII) громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII), громадяни зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов'язок військовозобов'язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов'язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Однак свого обов'язку не виконав у вказаний термін.
За вчинення зазначеного правопорушення передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд відхиляє доводи позивача про відсутність підтвердження обставин формування та вручення позивачу повістки про виклик для проходження медичного огляду, а також видачі та вручення позивачу направлення на військово-лікарську комісію, оскільки на позивача безпосередньо Законом №4235-ІХ покладався обов'язок до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Доказів самостійного звернення до відповідача позивачем не надано.
Доводи позивача щодо нібито неповного змісту процесуальних документів, складених відповідачем, а також посилання на відсутність фактичних обставин правопорушення, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Протокол про адміністративне правопорушення було складено уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП, анкетні дані якої зазначені в протоколі. Протокол підписаний цією уповноваженою особою. Протокол містить суть правопорушення - не проходження ВЛК відповідно до Закону України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Постанова про накладення адміністративного стягнення, у відповідності до ст.283 КУпАП, містить опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Постанова винесена на підставі наявних у справі матеріалів, які свідчать про факт невиконання ОСОБА_1 покладеного на нього обов'язку щодо проходження ВЛК, чим порушені правила військового обліку.
Отже, суд дійшов висновку, що доводи позивача про недоліки процесуального оформлення протоколу та постанови є надуманими. Зміст протоколу дозволяє зрозуміти суть інкримінованого діяння, та обставини його вчинення, а також правову кваліфікацію відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд звертає увагу, що наявність у позивача бронювання не звільняє його від обов'язку проходження військово-лікарської комісії на підставі діючого законодавства.
Відтак, зазначені обставини не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Висновки суду:
Враховуючи положення діючого законодавства, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному й безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідач, ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, діяв у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом.
У ході розгляду справи судом встановлено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою. Матеріали адміністративної справи містять належні, допустимі й достовірні докази, що підтверджують факт вчинення правопорушення. Розгляд адміністративної справи здійснювався відповідно до вимог чинного законодавства, а права особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, порушені не були.
Таким чином, суд вважає постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності законною, обґрунтованою та винесеною відповідно до вимог закону.
З огляду на встановлені обставини й відсутність правових підстав для скасування постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його постановлення.
Повний текст рішення складено 30.12.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Солодовніков Р.С.