Справа № 346/6800/25
Провадження № 2/346/3689/25
30 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства,-
29 грудня 2025 року позивачі звернулися до суду із вказаною позовною заявою в якій просять суд встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати його батьком дітей та внести відповідні зміни в актові записи про народження дітей.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено обставини, які вказують на те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18).
Із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачі просять суд встановити факт батьківства ОСОБА_5 стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в той час як ця вимога не є тотожною вимозі про визнання батьківства, оскільки батьківство за рішенням суду встановлюється у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини.
При цьому, з позовної заяви встановлено, що особа, батьківство якої просять встановити позивачі - ОСОБА_5 зник безвісти при виконанні бойового завдання, тобто не є померлою особою, оскільки відповідно до частини першої статті 8 вказаного закону набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
За змістом ч.1 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Частиною 1 ст.130 СК України визначено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
Суд звертає увагу, що встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:
- відсутність спору щодо батьківства дитини;
- смерть батька дитини, факт батьківства якого підлягає встановленню або оголошення його померлим;
- порядком судового розгляду справи.
Аналізуючи вищезазначене, слід прийти до висновку, що в позовному провадженні до суду може бути подано позов про визнання батьківства, а не "встановлення факту батьківства", адже заява про встановлення факту батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, є різними способами захисту, які реалізуються в межах різних форм цивільного судочинства (у позовному або окремому провадженні відповідно). Між тим, з поданих до суду документів не вбачається, чи існує спір, або, що органом державної реєстрації актів цивільного стану відмовлено у справі у вчинені відповідного актового запису.
Позивачі звертаючись до суду в порядку позовного провадження, не зазначили відомостей про наявність спору між сторонами, що є необхідною ознакою розгляду справи про встановлення факту батьківства в позовному провадженні.
Тому, позивачам пропонується вірно визначити зміст позовних вимог: чи вони просять суд про визнання батьківства (ст.128 СК України), чи про встановлення факту батьківства (ст.130 СК України), виклавши заявлені вимоги та зміст цих вимог у виправленій позовній заяві.
Крім того, суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду з позовною заявою про визнання батьківства (ст.128 СК України) зміниться склад учасників справи, оскільки відповідачем буде та особа, до якої будуть заявлені позовні вимоги.
За приписами ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Проте, матеріали заяви не містять відомостей про судові рішення про оголошення ОСОБА_5 померлим чи визнання його безвісно відсутнім.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Отже, ОСОБА_5 має у тому числі передбачені ЦПК України права бути повідомленим і брати участь у справі, яка стосується його прав і обов'язків, зокрема які виникають з батьківства. Проте, до справи в якості відповідача він не залучений.
Суд звертає увагу на те, що зі змісту позовних вимог даної заяви не вбачаються вимоги позовного характеру до відповідача ОСОБА_4 . Водночас позивачі у позовних вимогах просять встановити батьківство ОСОБА_5 , який не зазначений в позовній заяві учасником справи.
Також суд зазначає, що згідно з позовною заявою ОСОБА_5 29.10.2022 року зник безвісти біля н.п. Павлівка Донецької області при виконанні бойового завдання, на підтвердження чого надано фотокопію сповіщення сім'ї № 3094 від 24.11.2022 року, направленого на адресу ОСОБА_4 .
Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа, зникла безвісти за особливих обставин - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Статтею 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, припиняється не пізніше ніж через три дні з дня встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це її близьких родичів та членів сім'ї, а також заявника, якщо заявник не є близьким родичем та членом сім'ї. Про припинення розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, невідкладно робиться відмітка в Реєстрі.
Отже, ОСОБА_5 є безвісті зниклою особою, і, як наслідок судовий розгляд буде здійснюватися за його відсутності, чим останній позбавляється права заперечувати проти вимог позивачів, або їх визнавати.
Водночас, до позову не надано відповідних доказів про наявність чи відсутність у ОСОБА_5 інших близьких родичів, які можуть як визнавати, так і заперечувати факт батьківства останнього.
Також, матеріали справи не містять відомостей з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» щодо ОСОБА_5 .
Частиною 4 статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. В силу ч. 5 ст. 177 ЦПК України якщо заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік становить 1211,20 грн. (пп. 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а за подання заяви в порядку окремого провадження - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2025 рік становить 605,40 грн. (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).
Оскільки позивачами заявлено дві вимоги щодо кожної з позивачок, то судовий збір повинен бути сплаченим за дві вимоги за ставками, залежно від того, які вимоги будуть вказані позивачами (позовні вимоги в порядку ст. 128 СК України про визнання батьківства за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму чи в порядку ст. 130 СК України - про встановлення факту батьківства - за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму).
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачам строку для усунення недоліків.
Керуючись положеннями ст. ст. 175-177, 185, 260 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Коломийського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області, ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, залишити без руху.
Надати позивачам строк для усунення недоліків позову протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Повідомити позивача про те, що в разі невиконання цієї ухвали суду в установлений судом строк, позовна заява буде вважатись не поданою до суду й повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Сольський В. В.