Справа №345/5680/25
Провадження № 2/345/2611/2025
30.12.2025 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Кардаш О.І. розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням адміністративного правопорушення,
09.10.2025 представник позивача адвокат Сидор Я.М. звернулася до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області в інтересах ОСОБА_1 з вказаним позовом, вимоги якого мотивує наступним.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 24.06.2025 року о 21.50 год. у під'їзді будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою, порушив громадський порядок та своїми діями пошкодив вхідні двері квартири АДРЕСА_1 . На той момент в квартирі знаходилась внучка позивача ОСОБА_3 , яка здійснила виклик працівників поліції та внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення та відібрано у винного пояснення. Також дочкою позивача ОСОБА_4 було написано заяву про притягнення винних осіб до відповідальності за спричинену шкоду, а саме знищення вхідних дверей. Постановою Калуського міськрайонного суду Іван-Франківської області від 04.08.2025 року відповідача визнано винним за ст. 173 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу.
Для усунення шкоди та заміни вхідних дверей, позивач звернувся до ПП ОСОБА_5 . Відповідно до Угоди від 07.07.2025 року вартість виконаних робіт з заміною дверей та монтажними роботами становить 19 100 грн., які були сплачені позивачем.
Вказаними діями позивачу заподіяно також моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок завдання йому негативних наслідків в результаті пошкодження вхідних дверей його житла, порушенні звичного стану життя у зв'язку із відсутністю з боку відповідача наміру у відшкодуванні йому завданих збитків. Моральну шкоду оцінює в 20 000 грн. В позасудовому порядку шкоду відповідачем не відшкодовано.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача 19 100 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати у справі та витрати за правову допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.
У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири по АДРЕСА_3 , про що свідчить Свідоцтво про право власності видане Госпрозрахунковим відділом приватизації державного житла при управлінні житлово-комунального господарства Калуської міської ради від 20.11.2017 року (а.с.17).
Зі змісту талону-повідомлення єдиного обліку №18971 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію прийняту старшим сержантом Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 від ОСОБА_4 вбачається, що 26.06.2025 року о 12:22 год. в чергову частину Калуського РВП поступила письмова заява ОСОБА_4 в якій вона просить прийняти міри до чоловіка на прізвище ОСОБА_7 та жінки ОСОБА_8 , які 24.06.2025 року в період часу з 20.00 по 22.00 год. в АДРЕСА_2 в під'їзді № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 поверсі в квартирі АДРЕСА_4 пошкодили серцевину вхідних дверей та дверне полотно (а.с.11).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440791, який було складено 22 липня 2025 року , вбачається, що 24.06.2025 року о 21.50 год. у АДРЕСА_2 у під'їзді ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_3 , внаслідок чого порушив громадський порядок та спокій громадян (а.с.7).
З письмових пояснень ОСОБА_2 , які надані ДОП Калуського РВП капітану поліції Свирид Л.О. від 22.07.2025 року, вбачається, що він дійсно 24.06.2025 року прийшов за адресою АДРЕСА_3 та почав стукати в двері ОСОБА_3 .. При цьому був трохи випивший та сильно стукав у двері і їх пошкодив, умислу їх ломити у нього не було (а.с.8).
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.9-10).
Згідно відповіді заступника начальника Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Тимочка В. від 22.07.2025 року вбачається повідомлення ОСОБА_9 про те, що її заяву про нанесення матеріальних збитків, а саме пошкодження вхідних дверей по АДРЕСА_3 , розглянуто, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП та рекомендовано у приватному порядку звернутися у суд, так як вказані факти викладені у зверненні містять ознаки цивільно-правових відносин (а.с.13).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 19 100 грн. (а.с.18,19) за оплату послуг ПП ОСОБА_5 по проведенню робіт з монтажу та заміни дверей.
Предметом розгляду справи є стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 р. у справі №761/12945/19.
Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.
Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Також позивач несе тягар доведення перед судом розміру завданої шкоди, зокрема зменшення або знищення майна, яке належить йому на праві власності.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 р. у справі № 329/382/19.
Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини
З дослідженого судом письмового пояснення ОСОБА_2 від 22.07.2025 року вбачається, що він дійсно 24.06.2025 року прийшов за адресою АДРЕСА_3 та почав стукати в двері ОСОБА_3 . При цьому був трохи випивший та сильно стукав у двері і їх пошкодив, однак умислу їх ломити у нього не було (а.с.8).
Відтак, вина відповідача у пошкодженні вхідних дверей квартири позивача та завданні матеріальної шкоди встановлена та належними доказами не спростована.
Саме умисні дії відповідача спричинили пошкодження вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивача, що вказує на причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача.
Щодо розміру матеріальної шкоди,суд зазначає наступне.
Зі змісту Угоди №б/н від 07.07.2025 наданих послуг ПП ОСОБА_5 вбачається, що виконавцем виконані наступні роботи: монтаж - 1500 грн., винос - 300 грн., збиття- 400 грн., демонтаж - 300 грн. та продаж вхідних металевих дверей з накладками - 16 660 грн. (а.с.18).
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення матеріальна шкода у розмірі 19 100 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він переніс душевні переживання у зв'язку з пошкодженням майна. Через дії відповідача змушений був організовувати заміну дверей. Оскільки відповідач не відшкодував шкоду, позивач змушений був змінити свій звичний життєвий режим, звертатись за правовою допомогою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Враховуючи доводи позивача, суд бере до уваги, що внаслідок пошкодження вхідних дверей він був позбавлений можливості користуватись ними та здійснювати їх заміну .
Також на глибину моральних страждань позивача, на переконання суду вплинуло і те, що відповідач не вжив жодних заходів щодо відшкодування названих збитків, а навпаки зухвало себе поводив, що спричинило необхідність звернення позивача за правовою допомогою та до суду.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу, повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтовано.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 2000 грн. моральної шкоди на користь позивача.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1, п.2 ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору (а.с.29, 37).
Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги від 05.09.2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги, акту приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 8000 грн., квитанцію №079038 від 04.09.2025 року (а.с.26,27,28).
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, у суду наявні підстави для часткового відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу, пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 4317,13 грн. (8000 грн. х 21 100 грн. /39100 грн.).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 141, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 280-284, 351-355 ЦПК України, ст. ст. 23,1167 ЦК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням адміністративного правопорушення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_3 - матеріальну шкоду в розмірі 19 100, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422,40 грн. судового збору та 4317,13 грн. витрат на правничу допомогу.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.