Справа № 289/2332/25
Номер провадження 3/289/981/25
30.12.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надішли з Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не повідомив,
за ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №526663 від 29.11.2025; серії ЕПР1 №526670 від 29.11.2025, серії ЕПР1 №529192 від 02.12.2025, серії ЕПР1 №529188 від 02.12.2025:
28 листопада 2025 року о 23 год. 45 хв., ОСОБА_1 , в с. Потіївка по вул. Центральна, керував транспортним засобом, при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
28 листопада 2025 року о 23 год. 45 хв., ОСОБА_1 , в с. Потіївка по вул. Центральна, керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі у встановленому законодавством порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
01 грудня 2025 року о 23 год. 35 хв., ОСОБА_1 , в м. Радомишль по вул. Вокзальна, керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на такий ТЗ. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
01 грудня 2025 року о 23 год. 35 хв., ОСОБА_1 , в в м. Радомишль по вул. Вокзальна, керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі у встановленому законодавством порядку. Від керування ТЗ відсторонений. Вказане правопорушення вчинив повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Судом були вжиті заходи для забезпечення останньому права на участь у судовому засіданні, його відсутність як порушника, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. Тому, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього.
Також повідомлення про розгляд справи розміщено у відкритому доступі на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud0620, а відтак ОСОБА_1 повинен був цікавитись розглядом справи, добросовісно користуватись наданими йому процесуальними правами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров'я.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту п. 2.1 а ПДР слідує, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушень відповідно ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №526663 від 29.11.2025; серії ЕПР1 №526670 від 29.11.2025, серії ЕПР1 №529192 від 02.12.2025, серії ЕПР1 №529188 від 02.12.2025; відеозаписами поліцейських на диску від 28.11.2025 - 29.11.2025 року та 01.12.2025 - 02.12.2025 року, які наявний в матеріалах справи та з яких вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння; копіями постанов про притягнення останнього до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 121 КУпАП; довідками про повторність вчинення адміністративних правопорушень за ст. 126 та ст. 130 КУпАП.
Доказів, що спростовували б винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, у судовому засіданні не встановлено.
Даючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд вважає, що адміністративні правопорушення мали місце внаслідок порушення п. 2.1 "а", п. 2.5 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 .
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки і це потенційно може завдати серйозної шкоди, а тому він як водій добровільно погодився взяти на себе додаткові зобов'язання та обмеження щодо своїх прав, в тому числі виконувати вимогу про зупинку, підкорятися вимозі працівників поліції вийти з транспортного засобу та надати документи, що надають право керувати транспортним засобом, не керувати транспортним засобом в стані сп'яніння та виконувати вимоги працівників поліції у проходженні медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, однак як засвідчують матеріали справи він ці вимоги свідомо ігнорував, а залишення працівниками поліції таких дій без реагування могло завдати серйозної шкоди.
Також суд вважає, що викладені у протоколах обставини підтверджені, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП є обґрунтованими.
З довідки відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області, вбачається, що ОСОБА_1 , не отримував та не має посвідчення на право керування транспортними засобами.
Разом з тим, з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у відповідності до правового висновку Пленому Верховного суду України, який викладено у постанові №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення у справах про адміністративні правопорушення на транспорті. Можливості накладати на винну особу таке стягнення, як додаткове КУпАП не надає. Також вказується на те, що суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Зі змісту статті 30 КУпАП України слідує, що позбавлення можливе лише щодо наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами, яке застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення та їх суспільну небезпеку, особу правопорушника. З огляду на наведене, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, як за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, так як вказаний транспортний засіб, відповідно до вказаних адміністративних протоколів останньому не належить.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на нього судом накладено адміністративне стягнення.
Керуючись ст.ст. 9, 33, 34-35, 36, 40-1, 126, 130, 245, 251, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення:
- за ч. 5 ст. 126 КУпАП штраф у розмірі двух тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за ч. 2 ст. 130 КУпАП - штраф в розмірі двух тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячи) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу;
На підставі статті 36 КУпАП визначити остаточне стягнення ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі двух тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) грн. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф в розмірі 40800,00 грн. стягнути на рахунок: Отримувач: ГУК у м. Житомирській обл. / Житомир 21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; р/р: UA368999980313060149000006001 "Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".
Стягувачем є Відділення поліції №2 (м. Радомишль) Житомирського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь держави, на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір.
Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Роз'яснити особі до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.
Строк пред'явлення постанови суду до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Олександр МЕЛЬНИК
Постанова набрала законної сили _________________ 20__ р.