Єдиний унікальний номер 205/19760/25
Номер провадження 1-кс/205/3036/25
Єдиний унікальний №205/19760/25
Провадження №1-кс/205/3036/25
30 грудня 2025 року м.Дніпро
Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваноного - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції - ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №62025170030002517, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пологи Пологівського р-ну Запорізької обл., громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, а також перевіривши надані матеріали клопотання, наглядового провадження та дослідивши докази по даних матеріалах,-
Слідчим відділенням відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030002517, внесеного 19 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
Відповідно до витягу із наказу від 14.08.2024 № 240 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 - курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Отже, солдат ОСОБА_7 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про особливості несення військової служби під час дії воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями , інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, незаконно, припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, діючи всупереч інтересам та встановленого порядку несення військової служби, під час дії воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, та без поважних причин, 13 вересня 2024 року, не пізніше 20 години 50 хвилин, самовільно залишив територію табірного збору військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу смт Гвардійське (зараз - Зарічне) Самарівського району Дніпропетровської області (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 29 грудня 2025 року, коли останній був затриманий співробітниками поліції, в порядку ст. 208 КПК України, поблизу адреси: АДРЕСА_3 , внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
29 грудня 2025 року о 16 год. 55 хв. ОСОБА_6 затримано та 30 грудня 2025 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні вказане клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вважають обґрунтованими причини та підстави викладені у клопотанні та просили слідчого суддю застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думки учасників провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи із наявних та наданих слідчому судді матеріалів провадження, зокрема: матеріалів службового розслідування, протоколів допиту свідків та інших зібраних під час досудового розслідування доказів, слідчий суддя доходить висновку, що вказані вище докази, у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати саме суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду вказаного клопотання наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України (ризику переховування від органів досудового розслідування та суду), та п.5 ч.1 ст.177 КПК України (ризик вчинення іншого кримінального правопорушення).
В даному випадку слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо того, що тяжкість можливого покарання сама по собі може бути суттєвим мотивом та підставою для підозрюваної особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Встановлені слідчим суддею обставини у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведення його вини, свідчать про існування цілком обґрунтованого ризику та наявності у підозрюваного реальної можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, враховуючи характер і тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та дані про його особу, які свідчать про відсутність будь-яких стримуючих факторів, які б переконували слідчого суддю в тому, що він не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду у даному кримінальному провадженні та не вчинить нового злочину, слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно вказаної особи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доводи, на які посилалась сторона захисту, слідчим суддею враховуються, проте вони не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки згідно положень ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
З огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, слідчий суддя позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо дійде висновку, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.32, 110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції - ОСОБА_4 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №62025170030002517, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, тобто до 00 години 00 хвилин 25 лютого 2026 року, включно.
Ознайомити та вручити підозрюваному під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1