Єдиний унікальний номер 205/19656/25
Номер провадження 3/205/5750/25
Іменем України
29 грудня 2025 року місто Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дорошенко Г.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Новокодацького районного суду міста Дніпра з Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.173-2 КУпАП серії ВАД №861945 від 20.12.2025 року та за ч.1 ст.173-2 КУпАП серії ВАД №861944 від 20.12.2025 року.
З протоколу серії ВАД №861945 від 20.12.2025 року встановлено, що 20.12.2025 року о 22 год. 30 хв. за адерсою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив сварку із дружиною гр. ОСОБА_2 , а саме: виражав словесні образи та погрози в фізичною розправою, бив кулаками по обличчю та голові в присутності дитини гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим викликав занепокоєння за життя та здоров'я, в ході чого плакав та кричав.
З протоколу серії ВАД №861944 від 20.12.2025 року встановлено, що 20.12.2025 року о 22 год. 30 хв. за адерсою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинив сварку із дружиною гр. ОСОБА_2 , а саме: виражав словесні образи та погрози в фізичною розправою, бив кулаками по обличчю та голові, вчинивши психологічне та фізичне домашнє насильство, чим викликав занепокоєння за життя та здоров'я.
Суддя, приймаючи до уваги, що справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли до Новокодацького районного суду міста Дніпра одночасно, перебувають в провадженні одного судді, вважає за доцільне розглядати їх в одному провадженні для вирішення питання про накладення адміністративного стягнення з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, зазначив, що це була побутова сварка на фоні ревнощів, наразі вони з дружиною примирилися.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні просила закрити провадження у справі так як ситуацію конфлікту спричинили дві сторони, шкоду моєму та дитині здоров'ю не завдано як фізичного так і психологічного. Поліцію було викликано в емоційному стані.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про таке.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши додані до нього матеріали, суддя дійшов наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За ч.2 ст.173-2 КУпАП відповідальність за вказаною нормою Закону настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Отже, зі змісту диспозиції ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП (в редакції ЗУ № 3733-IX від 22.05.2024) слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тому обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків у вигляді реальної шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява F7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне порушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу; яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.ст.245, 246, 252, 256 КУпАП суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини заст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зіст.252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
До протоколу до адміністративне правопорушення додані: заява потерпілої ОСОБА_2 від 20.12.2025 року; пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 20.12.2025 року; пояснення особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 від 20.12.2025 року; рапорт старшого інспектора чергового ВП №1 ДРУП №1 в Дніпропетровській області від 21.12.2025 року; форма оцінки ризиків домашнього насильства.
Адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає лише у тому разі, якщо визначеними у вказаній нормі закону діями була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Окрім цього за змістом протоколу про адмінстративного правопорушення сварка виникла між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , малолітній ОСОБА_3 був лише свідком сварки.
До того ж, у судовому засіданні сама потерпіла підтвердила про відсутність завданої шкоди їй та дитині внаслідок вказаних у протоколі діянь.
Отже, з матеріалів справи неможливо встановити, чи мали місце дії, які підпадають під визначення психологічного насильства і формують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, ознаки якого наведені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», чи відбулась побутова сварка з вживанням нецензурної лексики, що не має ознак домашнього насильства.
Вищенаведене свідчить про те, що Національною поліцією України не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З врахуванням того, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, суд позбавлений можливості однозначно оцінити його дії як такі, що містять склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, ст.173-2, 247, 278, 280, 283-285 КпАП України, суддя
Об'єднати в одне провадження адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: № 205/19656/25 (провадження №3/205/5750/25) за ч.2 ст.173-2 КУпАП та №205/19657/25 (провадження №3/205/5751/25) за ч.1 ст.173-2 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі номер 205/19656/25, провадження №3/205/5750/25.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Суддя Г.В.Дорошенко