Справа № 203/8688/25
Провадження № 1-кп/0203/2622/2025
22.12.2025Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025042170000264 стосовно:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області,
громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у посаді водія2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, у посаді водія 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, 01.09.2025, близько 02 год. 20 хв., знаходився біля лавки, розташованої навпроти виходу з підземного переходу будівлі залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний, розташованого за адресою: м. Дніпро, пл. Вокзальна, 11, де вживав спиртні напої з раніше невідомими йому особами. Під час спільного вживання спиртних напоїв з малознайомими йому особами, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
В цей же день та час, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_6 , знаходячись у вищевказаному місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 не менше як два удари кулаками обох рук в область голови, від яких потерпілий ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на бетонне покриття.
Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , ОСОБА_4 схилився над ОСОБА_6 , який лежав на бетонному покритті, після чого наніс йому не менше одного удару металевою тростиною для ходіння та не менше одного удару ногами в область його голови.
В результаті своїх умисних дії ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню з геморагічними вогнищами забиття речовини головного мозку в правій тім'яній та потиличній частках, субдуральної гематоми в правій тім'яній області, субрахноїдального крововиливу, лінійного перелому тім'яної та потиличної кісток справа з переходом на основу черепа, двох забійних ран в лобній області, численних забійно-рваних ран слизової оболонки верхньої губи. За своїм характером встановлені у потерпілого ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 5.1.3-6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6».
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі і обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв'язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.
Підводячи підсумок викладеному суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні злочину, який кваліфікується за ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При визначенні виду та розміру покарання суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного злочину і особи обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем реєстрації та мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, вину у скоєні інкримінованого йому злочину визнав повністю та щиро розкаявся у його вчинені, що суд відносить до пом'якшуючих покарання обставин. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Тому, з врахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності -у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Суд зауважує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Статтею 17 Закону України від 23лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Цивільний позов по справі не заявлений
Питання, щодо речових доказів по даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі,
На підставі ст.ст.75, п. п.1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 3 (три) роки, поклавши на нього наступні зобов'язання; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на проведення експертизи СЕ-19/104-25/35430-Д від 08.09.2025 - 2674,20грн.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши з-під варти у залі суду.
Речові докази:
Сейфпакет №WAR1431574 - знищити.
На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою
Суддя ОСОБА_1