30 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4239/25 пров. № А/857/32677/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 380/4239/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення - 18 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом від 7 лютого 2025 року № 6 Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи та ухвалити рішення про надання позивачу відстрочки від призову, а також видати позивачу довідку про відстрочку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до своєї заяви про отримання відстрочки позивач долучив, серед іншого, оригінал та переклад довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти, відповідно до якої позивач не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Зазначає, що серед долучених документів були й ті, що підтверджують послідовність освіти позивача, наявність в нього лише середньої спеціальної освіти на момент вступу до ВНЗу, тобто з долучених документів до заяви про відстрочку видно, що в таких містяться відомості, ідентичні тим, що містяться у довідці про здобувача освіти, визначеній у додатку 9 Порядку № 560. Таким чином, на думку апелянта, уся інформація може бути перевірена відповідачем при розгляді заяви військовозобов'язаного про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.01.2025 ОСОБА_1 скерував засобами поштового зв'язку заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви долучив: паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, довідку про здобувача освіти, виписку з реєстру документів про освіту, довідку №ОУ-449/09.09.2024 про підтвердження періоду навчання.
Протоколом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.02.2024 № 6 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку із відсутністю довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до додатку № 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Вважаючи протиправною відмову відповідача про надання відстрочки від призову на військову службу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Цей конституційний обов'язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Одночасно із введенням воєнного стану, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію"(далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 342/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 № 3543-XII (тут і далі, в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону № 3543-XII).
Процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок 560, в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин)
За змістом пунктів 56 -60 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Пунктом 62 Порядку № 560 передбачено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Додатком 5 до Порядку № 560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно Переліку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторантів та осіб, зараховаих на навчання до інтернатури є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Отже, наведеними вище положеннями для військовозобов'язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.
Колегія суддів звертає увагу, що саме на відсутність зазначених документів посилався відповідач, як на підставу для відмови у наданні відстрочки позивачу.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що Закон № 3543-XII в пункті 1 частини 3 статті 23 пов'язує право на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період із здобуттям професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти особами, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторантам та особам, зарахованим на навчання до інтернатури.
При цьому наведена норма Закону не ділить осіб, які є здобувачами освіти, на тих, які навчаються у національних чи закордонних закладах освіти.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем долучено довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, договір зі студентом про навчання, довідку №УО-449/09.09.2024, довідку №УО-233/26.06.2024. На вказаних документах зазначено про те, що їх переклад здійснено з болгарської на українську мову перекладачем Ревуцькою Анастасією Олександрівною, проте справжність підпису такої або ж вірність перекладу документів не засвідчено нотаріусом за правилами, передбаченими Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, а тому зазначені документи не є належними і допустимими письмовими доказами з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Враховуючи положення статті 10 Конституції України, частину 1 статті 1, 13, 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 15, 72, 73, 74, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з болгарської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі № 751/1620/23.
Отже, колегія суддів, встановивши, що документи, надані позивачем та які визначені підставою для задоволення позову, складені іноземною мовою і апелянтом не надано їх засвідчений у встановленому законом порядку переклад українською мовою, визнає зазначені письмові докази неналежними та недопустимими доказами, що унеможливлює їх дослідження при вирішенні даного спору по суті.
Поряд з цим, позивачем не було обґрунтовано та не було доведено суду об'єктивну неможливість подання належним чином засвідченого перекладу поданих документів, як доказів, українською мовою, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі.
З огляду на наведене вище апеляційний суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б з належною мірою переконливості підтверджували, що ОСОБА_1 має статус здобувача професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти, який навчається за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", немає, відтак підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII відсутні.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 380/4239/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 грудня 2025 року.